«Вздрючені» (2019)

Комедія, жахи

Режисер: Нініан Доффо

У ролях: Едді Іззард, Кейт Дікі, Джеймс Космо, Кевін Гатрі, Джонатан Аріс

Трьох друзів-йолопів за чергову шкільну провину примусово відправляють у похід по шотландському Хайленді в рамках так званої премії Герцога Единбурзького. Вони мають разом пройти солідну відстань полями, лісами і болотами, бажано, не заблукавши і не загинувши. Бешкетники, звичайно, до завдання серйозно не ставляться, а єдиний розумний хлопець у колективі – четвертий школяр, з християнської школи, який сам попросився взяти участь у цьому сумнівному заході, переконати нікого не здатний. Зате здатні це зробити дивні старигани в масках, які посеред походу чомусь починають полювати за хлопцями з мечами та рушницями – кажуть, так вони чистять британський генофонд.

«Вздрючені» – кіно, яке майже просить, щоб його описували винятково референціально, набором імен, назв, явок і паролів, на які режисер Нініан Доффо явно посилається і якими, безумовно, натхненний. Його минуле кліпмейкера і те, як він переносить пластику музичних відео у повнометражне кіно, ніби вказує, що перед нами новий Гай Річі (в його найкращі роки) – такий же жвавий, яскравий і безсовісно динамічний, здатний чергову монтажну фразу вирішити абсолютно диким переходом. Його любов до візуальних жартів і кропітка, робота зі сценарієм – в якому жодна деталь, навіть кинута мимохідь, не залишиться непоміченою і обов’язково виросте в якийсь довгограючий гег (ймовірно, кульмінаційний) – відсилає до Едгара Райта, головного комедійного інженера Великобританії . Якщо йти ще далі, то місцева фабула цілком могла зародитися в голові когось із «Монті Пайтона». Гумористичне осмислення невеселого життя «пацанів з району» – та це ж Джо Корніш власною персоною! А кислотні блукання головних героїв, їхня психоделічна подорож безіменними полями Англії натякає на Бена Уітлі в його найбільш сюрреалістичні моменти: навіть місцеві галюцинації трохи нагадують уітлівські віддзеркалені пики.

Загалом, якщо у слова «британщина» і є кінематографічне втілення, то це «Вздрючені» – фільм, що ніби увібрав у себе всі добрі риси руху, який ми умовно назвемо «англійська прикольна хвиля». Цікаво, що він і в наративному сенсі говорить про Англію ніби «в цілому», будує узагальнений абсурдний міф, який уміщає в одному сюжеті майже всі поверхневі конфлікти британського суспільства. Тобто це і протистояння приреченої молоді зі старіючою елітою, боротьба міста з селом і вулиці з маєтком, злісна сатира на зажерливих винуватців «Брекзіту» і добродушний стьоб із сільської реальності. Причому весь цей смисловий багаж Доффо уміщає в чисто жанрову історію про полювання на людей, жарти про бідних хіп-хоп артистів, хлібного злодія і галюциногенне кроляче лайно.

Найцікавіше від заходу в простір актуального кіно тільки те, як «Вздрючені» деконструюють один популярний кіношний шаблон. Герої фільму – стандартні гопники, хулігани і бунтарі, ті самі, що у якогось Лоуча, напевно, чіплялися б до головного героя і, за сумісництвом, були б найпопулярнішими хлопцями у класі. Доффо ж виявляє, що мода на немитих панків загалом минула і такі хлопці тепер – головні невдахи шкільних колективів, а зовсім не харизматичні заводії, якими вони були б у часи своїх батьків. І в їхньому житті навряд чи щось уже зміниться, і навряд чи доля приготує їм щось хороше, але відігратися на консерваторах-психопатах, обдовбаних кролячим послідом, все одно приємно.

ФЕЛІНСЬКИЙ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!