Дефолт, суверенна гарантія, євробонди… Цими, скажімо так, не зовсім зрозумілими для пересічного громадянина термінами буквально переповнені стрічки інформаційних агенцій, які повідомляють про фінансові проблеми Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». У перекладі на загальнодоступну мову, йдеться про те, що «Нафтогаз» опинився, м’яко кажучи, неспроможним боржником. Але давайте по черзі.

У 2004 році «Нафтогаз» викинув на європейські фондові біржі облігації з дуже високою, як для Заходу, прибутковістю, які, з метою конспірації начебто, в Україні назвали євробондами. Сьогодні поточна ставка за цими цінними паперами становить 8,125% річних. На руках у біржових гравців їх накопичилося на 500 мільйонів доларів США, якими, не враховуючи платежів за послуги з продажу, нацкомпанія користується вже протягом п’яти років. І все було б добре, якби, пропонуючи фінансовим спекулянтам свої облігації, «Нафтогаз» не обіцяв викупити їх не пізніше 30 вересня 2009 року.

Грошей до призначеної дати у компанії не виявилося. І тоді «Нафтогаз», за одностайного схвалення Кабінетом Міністрів, запропонував європейським кредиторам почекати ще п’ять років, до 2014 року. Така, начебто тимчасова, неплатоспроможність боржника і називається технічним дефолтом. Очікування, зрозуміло, буде не безкоштовним. А з підвищенням річної прибутковості облігацій до 9,5%. Але й цього замало. Щоб задобрити кредиторів, наш уряд погодився боргові зобов’язання «Нафтогазу» підкріпити суверенними чи, що одне й те саме, державними гарантіями.

Слід зазначити, що ця звістка зацікавила фінансових спекулянтів всіх кольорів. Облігації «Нафтогазу» вже 25 вересня стали знову котуватися, тобто виставлятися на продаж, на Люксембурзькій біржі. Але, ось питання, чи вистачить у нашої національної кампанії духу, аби через п’ять років, якщо європейські кредитори погодяться зачекати, розрахуватися з ними? Тим більше, що за нової ставки прибутковості повертати доведеться вже не 500, а 737,5 мільйонів доларів.

Але й це ще не все. До 2012 року «Нафтогаз» повинен розрахуватися за двосторонніми кредитами мінімум із трьома зарубіжними позичальниками. А це вже – 1,8 мільярда доларів США. Правда, постановою №986 «Про заходи реструктуризації заборгованості НАК «Нафтогаз України» за зовнішніми позиками» від 16 вересня 2009 року Кабмін і ці зобов’язання прикрив парасолькою державних гарантій. При чому переговірників найняв за кордоном, виділивши на оплату послуг офшорної британсько-кіпрської компанії 1,6 мільярда гривень державних коштів.

Тому питання платоспроможності «Нафтогазу» не голослівне. Компанія давно вже працює з мінусовою рентабельністю. Тобто, зазнає збитків. Чому? Тому що продає газ за цінами, нижчими за закупівельні. Щоправда, вузькому колу суворо обмеженій кількості торговельних посередників. Яких? Це є великою комерційною таємницею. Звісно, для народу. Куди йде навар від подібних операцій, теж величезна таємниця.

Схоже, що затикати бюджетними грошима фінансові дірки корпоративних боргових зобов’язань в Україні стає доброю звичкою. Не так давно за державний рахунок, тобто за рахунок платників податків, Кабмін врятував від банкрутства одразу три комерційні банки. Тепер рятує компанію, покликану безперебійно забезпечувати країну природнім газом. Хто наступний?

Якщо й далі так піде, цілком реальною стає перспектива не тільки технічного, але й повноцінного дефолту. Тобто, абсолютного банкрутства. Але вже не окремо взятої національної компанії чи приватного банку, а держави Україна в цілому. Адже у нас з вами кишеня зовсім не бездонна.

За матеріалами інтернет-видання «Завтра»