У цілому я все-все-все підтримую. Я категорично проти хаотичної забудови міста.

Але передбачую, що буде далі:

1. Найініціативніших перекуплять, щоб закрилися. Або закриють якось по-іншому.

2. Пустир, на якому вигулюють псів і який раптом став потрібен багато кому, остаточно опарканять.

3. Підніметься нова хвиля народного гніву в інтернетах, і збереться вже не один круглий стіл, стільчик і шафа з шухлядами: вже без найініціативніших, але з не менш епічними.

4. Прокуратура, суди, райони, «вакзали, жилиє масіви» – почнуться незрозумілі простому смертному процеси. Відтак будуть якісь рішення й ухвали, навіть заборона, але потім суд, апеляційний суд, може ще якийсь суд, касаційна чи яка там скарга і т.д., і т.п. У цьому навіть професійні юристи плутаються, не те що звичайні люди.

5. Некисло попіаряться політики, які біля корита, кандидати в «бути біля корита» і кандидати в кандидати бути «біля корита». Одного-двох із «вільних озерян» навіть висунуть у кудись-там, в якісь депутати, може, хтось пролізе десь, але то навряд.

6. Тоді ця клоунада врешті дістане більшість людей, лишаться тільки найнаполегливіші і найбільш зацікавлені, але які не отримали винагороду, юніти.

7. Задля сміху поставимо питанням: а то нічого, що поки ми воюємо тут, там, із тої сторони озера, вже забудували чи не найстаріший в Україні відкритий тенісний корт, а готельно-ресторанний комплекс навпроти донищує озеро (у ресторані на першому поверсі так люблять влаштовувати найгламурніші весілля).

8. Забудовник буде замучений, як шахтар після видобутку стаханівської норми вугілля, і розорений, і спустошений, як наш український індустріальний Донбас після нашестя дорогого сусіда, судами й іншими двіжняками почне будувати та й збудує ті болота будинками убогими. Якщо, звичайно, до цього хтось на крутому джипі в середмісті не «поп’є чаю» з хлопчиками в масках і фонтанах грошей.

9. Як збудують будинки, виникнуть традиційні важковирішувані питання з водопостачанням (де ще, як не біля озера, має виникнути ця проблема?), водовідведенням і каналізацією (яка і без того проблемна в тому районі), світлом (електричних потужностей і так не вистачає на вже збудований мікрорайон), газом (ну а як без нього?), вивезенням сміття (там багато смітників переповнених) і свіжим повітрям (знайдуться аналітики, які будуть стверджувати, що на дев’ять вдихів свіжого повітря припадає десять видихів вуглекислого газу). Люди, які там куплять квартири, навіть на мітинг перед Білим домом зберуться.

10. Для вирішення цих проблем у новозбудованому районі міста з’явиться Вольтрон — охоронець Всесвіту. Він розширить свої електоральні кола й отримає вигідні політичні дивіденди.

11. Будинки до того часу добудують, більшість квартир будуть не житлові, а належатимуть заробітчанам. А років через десять цю поляну згадуватимуть із сумом, дивлячись на будинки вздовж озера.

Щодо самої поляни біля озера, то можу згадати тільки три випадки, коли я там цілеспрямовано перебував.

Перший раз: ми з друзями років десять тому сиділи там і пили неслабоалкогольні напої. Пляшки та сміття за собою, звичайно, прибрали не всі. Та й смітників там було не дуже багато, відверто кажучи.

Вдруге я там був кілька років по тому. Зібралися на міні-зустрічі випускників. У ресторані на куті зі смачним пивом власного виробництва. Друг мій хильнув зайвого і йому чомусь захотілось сходити до вітру на вулицю, бо санвузол у ресторані хтось окупував. Друг пішов і пропав. Я потім довго ходив і шукав його в темряві, доки по коліно однією ногою не провалився в якусь калюжу з болотом. Настрій був зіпсутий. Разом із настроєм зіпсувалися взуття і вечір. Друга я знайшов уже вранці: виявилось, він по коліно втрапив у якусь глибоку яму й поспішно втік, відключивши мобілку.

Втретє я був там на товариській грі з аматорського регбі зі збірною Тернополя. Зустріч пройшла з блискавичним перебігом, а перемогу святкували спортсмени з сусіднього обласного центру.

Більше відвідувань цієї місцини за своїх неповних тридцять років життя в Івано-Франківську пригадати не можу.

 

Сумніваюся, що найактивніші учасники руху «Вільне озеро» відвідували це місце частіше або з якоюсь більш благородною метою.

Звичайно, дуже хотілося б помилятись у передбаченнях, але

«нам вони не дозволять померти в Парижі, і воду

 

під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим…»

 

До теми:

Врятувати озеро