Поки громада намагається боротися за свої права, проти сваволі забудовників, які буквально розривають місто, паплюжать його символи, всім відомі змалечку, деякі люди відверто кепкують з тих, хто не побоявся виступити публічно проти цього процесу.

Нагадаю, що пан Валерій Селянін, який під час судового засідання щодо позову екс-підприємця, депутата міської ради Ріяфета Гасимова до мера Івано-Франківська з вимогою укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, на якій Гасимов веде будівництво, сказав: «Давайте на наступне засідання покличемо всіх 250 тисяч мешканців міста». На це варто відповісти: якщо треба, то покличемо і 250 тисяч. Правда, віднімемо від цієї цифри кількох людей, які мають в цьому очевидний фінансовий інтерес і протиставляють себе громаді.

Суд – це не місце для жовчної іронії, особливо коли мова йде про інтереси громади. А для того, щоб процес не зіграв на руку забудовнику, ми подамо заяву про забезпечення позову, в якій проситимемо заборонити вести будь-які роботи чи надавати будь-які дозволи до моменту вирішення спору по суті. Виглядає трохи дивно: невже люди, які ведуть цю забудову, не розуміють, у чому проблема? Хіба не є очевидним те, що збільшувати щільність забудови міста, яке вже далеко не таке «зелене», як було раніше, означає псувати якість життя у ньому?

Ці люди також тут мешкають, ходять тими самими вулицями, що й ми, і дихають тим самим повітрям. Невже погоня за заробітком цілковито перекреслює любов до свого міста? І нарешті, чим воно відрізняється від нудних бетонних мурашників на кшталт спальних районів міста Києва? Не розумію.

Однак це питання етики, моралі та власних переконань, а вони можуть відрізнятися. А от закон для всіх один. І його потрібно виконувати, не намагаючись обійти встановлений порядок.

Як на мене, у справі про цю скандальну забудову пора ставити крапку. Це питання має стати прецедентом у новій Україні, де мешканці використовують право на звернення до суду. Бо це реальний, прямий та безпосередній важіль впливу на органи влади.

Суд є ще одним способом здійснення народовладдя – прямого, не опосередкованого ніякими посадовцями. Рішення суду має силу закону, а відтак цей механізм з точки зору захисту прав ефективніший, ніж вибори і діяльність депутатів Верховної Ради. У разі дотримання законодавства він дає можливість оперативно та індивідуалізовано реагувати на порушення. А судові позови є лакмусовим папірцем, який має показати глибину змін, в першу чергу, у свідомості людей.

Сьогодні ми вже бачимо результати. Коли звичайні мешканці, а не громадські активісти чи політики звертаються, прохаючи допомоги, щоб не допустити забудови озера. І з кожним днем їх стає все більше, причому тих, хто готовий боротися публічно, послідовно і невтомно.

Наступне слово за судом, адже система законодавства все ще потребує змін і вдосконалень, не кажучи вже про практику. І саме на базі питань, які виникають у Франківську, Києві чи інших містах, вона й формується. І чим частіше вдається довести свою правоту, тим легше це зробити наступного разу.

Держава повинна змінюватися з двох боків. Реформи, зміни та еволюція мають відбуватися на всіх рівнях, прямувати знизу вверх і навпаки. Якщо так не відбувається, то стається те, що ми мали рік тому. Це закономірна реакція громадян, які випереджають культурний та духовний розвиток влади і не здатні більше миритися зі свавільним порядком, який панує навколо.