Наприкінці минулого року лави трудових мігрантів з Прикарпаття поповнив депутат обласної ради, директор філії ПриватБанку на Франківщині Богдан Лесюк. Вже чотири місяці він працює керівником одного з крупних банків Грузії.

Як живеться й працюється в Тбілісі, як Грузія долає кризу, Богдан Лесюк розповів «Галицькому кореспонденту».

У 2007 році український ПриватБанк придбав контрольний пакет акцій грузинського ТаоБанку. В 2009 році інвестор довів свою частку до 100%: ТаоБанк став ТаоПриватБанком, портфель голови правління в якому запропонували нашому землякові Богдану Лесюку.

– Що передовсім впало в око, коли ви приїхали в Грузію?

Перше враження: чисто, акуратно, але бідненько. Друге: відсутність корупції, хабарництва. Скажімо, за чотири місяці мене жодного разу не зупинили на дорозі, а про те, що поліція може вимагати хабар, навіть натяку нема! Може, десь у прихованій формі корупція існує, але я з такими випадками не стикався. Щоб якийсь чиновник на щось таке натякав, а мені довелося з багатьма чиновниками зустрічатися, – виключено!

– Які особливості грузинського фінансового ринку? Які його показники порівняно з українським?

Оцінювати грузинський фінансовий ринок мені доводиться не тільки з погляду суто фінансиста-аналітика, а з позиції голови ради директорів компаній, які належать групі Приват в Грузії. Справа в тому, що в Грузії група Приват володіє не тільки банком, а й низкою дочірніх компаній, які працюють у різних галузях. Тут взагалі серйозно представлений український бізнес, зокрема Приват вніс сюди значні інвестиції. Серед грузинських активів нашої групи завод феросплавів, меткомбінат, гірничо-збагачувальний комбінат, великий авторинок на 7 тисяч паркомісць, страхова компанія, курорт і так далі. Відтак банк для цих компаній є фінансовим офіцером, який курує всю ситуацію.

На разі ТаоПриватБанк, в якому я є головою правління, займає 9 позицію в рейтингу грузинських банків.

А стосовно особливостей грузинського ринку, зрозуміло, що масштаби різні: економіка Грузії значно менша за українську, відповідно й банківська система. З іншого боку, справа не тільки в масштабах. Цікаво, наприклад, що в Грузії немає жодного грузинського банку, тобто доля грузинської сторони в тій чи іншій фінустанові присутня, але контрольні пакети усіх банків належать іноземним компаніям. В банківському секторі Грузії потужно представлені європейські країни. Попри напружені стосунки між країнами, є й Росія з «ВТБ». Є Об’єднані Арабські Емірати. Є Україна.

– Отже, конкуренти у вас дуже серйозні.

Так, конкуренти сильні. Але ми тут тільки 2,5 роки, тому поки що на дев’ятій позиції. З іншого боку, наш банк фінансово супроводить – це вже 30% експорту з Грузії і понад 12% імпорту.

– Які особливості державного регулювання фінансового ринку в Грузії? Як поводиться їхній Нацбанк?

Національний банк Грузії веде своєрідну регуляторну політику, дуже жорстку, на межі з ручним управлінням. Ну, до прикладу, рівень інфляції – вже 10%, а облікова ставка – 5%. Нацбанк дуже жорстко бореться за зниження відсотків по депозитах для того, щоб зменшувати кредитні ставки. Тут кредитні ставки значно нижчі, ніж в Україні.

– Наскільки дешевший, скажімо, кредит на авто?

В ТаоПриватБанку таки дешевший. Взагалі, в Грузії автомобілі дешевші, ніж в Україні. Тут значно нижче в’їзне мито, набагато простіша процедура оформлення. Тобто в Грузії витрати на оформлення автомобіля у власність на порядок нижчі, ніж в Україні, де ці платежі стали просто прихованою формою податкового пресу.

– Виглядає, Україні є чому повчитися в грузинів?

Важко сказати однозначно, я загалом людина ринкова і ліберальна. А в Грузії дуже відчувається державне адміністрування. Та слід визнати, при цьому все робиться, насправді, на благо людей. Відтак Грузія виявилася чи не єдиною країною, рейтинг якої не знизився під час світової кризи. Грузія чи не єдина держава, де курс національної валюти не змінився: їхній ларі коштував до кризи 1,7 дол., а сьогодні коштує 1,73 дол. Вони зуміли втримати стабільність.

– Як, на вашу думку, небагатій маленькій країні вдалося вберегти і економіку, і національну грошову одиницю від кризи? Чому ж нам не вдалося?

Причина проста: в Україні фінансовий ринок надто спекулятивний, капітал просто вивели з країни. Сьогодні багато говорять про 100 млрд. зовнішнього боргу, але забувають часто, що винні один одному. Умовно кажучи, ви маєте компанію резидента і нерезидента. Одна в Україні, одна в офшорі – на Кіпрі чи десь на Віргінських островах. От ви з України гроші туди взяли й перевели – і все. А в Грузії витоку капіталу не було! Натомість туди заходили кошти – і через гранти, і з різних фондів.

Крім того, Грузія не була настільки інтегрована в світові ринки, не доларизована настільки глибоко. Але й сьогодні їхній Нацбанк ставить питання про дедоларизацію економіки. Вони уміють вчитися на помилках, які роблять інші.

– Виходить, група Приват, яка звикла в Україні працювати через офшори, в Грузії таки зуміла пристосуватися до встановлених державою жорстких правил гри?

Неправильне твердження. Якщо ви простежите за активністю Привату, то за минулий рік група не виводила, а навпаки – вводила в Україну гроші. Приклади? Будь ласка: канал «1+1», обленерго, ОПЗ, Укртатнафта 2,8 млрд. Так, колись бувало, що й виводили. Ще в минулому тисячолітті…

– Чому для інвестування обрали саме ТаоБанк, а не купували, наприклад, частку крупнішого банку?

Тому що нам це було нецікаво. Бо крупніші місцеві банки здебільшого спеціалізовані, націлені на корпорацію. Ми будуємо в Грузії банк, орієнтований на рітейл, і фактично з нуля. Ми на сьогодні створили мережу, яка вже вкрила всю Грузію, і синхронізуємо наші платформи – грузинську й українську. Впевнений, після цього ми дуже швидко досягнемо успіху. В Грузії можливості для банківського бізнесу надзвичайно великі.

– Там всього 4,5 млн. населення, хіба може йтися про масштабний рітейл із значними доходами?

Яка різниця, скільки населення, он Латвія взагалі має 2,3 млн.?! Питання тільки в тому, щоб адаптувати нашу платформу до грузинського ринку, що ми успішно і швидко робимо. Наша продуктова лінійка цілком вдала і для Грузії. Ми вже тут освоїли за 70% продуктової лінійки, яка діє в Україні. Думаю, до середини року ми вийдемо на 90-95%.

– Як грузинський менеджмент зустрів нових власників і українських управлінців?

Прекрасно.

Хоча певні труднощі є. Найбільша – мовний бар’єр. Нам доводиться просувати свій продукт російською. А тут дуже слабкі знання російської, молоде покоління її майже не знає, воно вже краще володіє англійською. Що стосується менеджменту і продуктового ряду Приватбанку, то грузини в захваті. Ми на порядок вищі, ніж конкуренти. Смію вас запевнити, що ПриватБанк – високотехнологічний банк, як би ви це не сприймали, навіть з іронією.

Скажімо, тут дуже позитивно сприймається наш акцент на електронні гроші. Ми сьогодні в школах Грузії впроваджуємо пластикові картки, якими учні зможуть в їдальні розрахуватися за обід. Тут взагалі набагато простіше робити справу. Я, наприклад, спокійно можу зустрітися з міністром освіти. І той мені каже: от, будь ласка, найближча до вашого офісу школа №47, робіть пілотний проект, якщо вдасться – ми це впровадимо на всю Грузію. А в Україні це можливо? У нас би одразу почалося: треба те, се, а що скажуть там, а що подумає той, а може, це корупція, натяки якісь… А в Грузії – корупції немає.

– Ностальгія за Франківськом не мучить? За політичною і депутатською роботою?

Взагалі, я думав, що депутатська каденція закінчиться навесні цього року, але, бачте, не сталося. Крім того, я в Тбілісі приїхав не на постійну роботу, а для того, щоб організувати діяльність банку. Але робота тут – багатогранний і цінний досвід. Після цього я обов’язково повернуся до Івано-Франківська і в найближчі роки, можливо, займуся й політикою.

– Насамкінець стосовно політики: реакція грузинів на телесюжет каналу «Імеді» про можливий сценарій російського вторгнення показав, що Грузія живе в страху й очікуванні нової війни. Це якось виявляється в щоденному житті?

Питання війни і миру – перманентне питання для грузинів, воно присутнє у всіх родинах, у всіх колективах… Тему військової загрози грузини сприймають через біль у серці, через пам’ять про пережиту трагедію. Вони не можуть інакше, ще не можуть абстрагуватися від того досвіду. Тому їхня реакція природна.

Скажу так, сьогодні перший тост за грузинським застіллям, а це застілля – своєрідна академія, де обговорюється і політика, і суспільні проблеми… – так-от, перший тост в Грузії сьогодні – це тост за мир.

– Вас вже можна вважати знавцем грузинських вин і застілля?

Тут без цього ніяк. Я чимало поїздив по Грузії: ставлення до українців тут просто чудове. До росіян загалом – з осторогою. А якщо ви громадянин України – то з розкритими обіймами.

Розмовляв Андрій СОВА