Мишка пробігла, хвостиком махнула – і впала гривня… Мишка пробігла, хвостиком махнула – і луснули іпотека з будінстурією… Пробігла, махнула – і вклала нафтохімію з металургами… Помах за помахом – так минає 2008-ий, рік земляної мишки. А все зовсім не зле починалося. Озирнемося?

Рік 2008-ий Франківськ починав з мрій – сміливих, солодких, рожевих. Депутати міськради дбайливо впакували їх на кількох аркушах паперу і назвали «бюджетна резолюція». З її сторінок проступало «місто майбутнього» – аквапарки, готелі, «вертикально озеленені» вулиці, на яких транспорт рухається без корків, а пішоходи крокують вкритими плиткою тротуарами і вечорами милуються підсвіченими фасадами й розкішними вітринами торгових центрів… До пам’ятників Андрію Потоцькому та Опанасу Заливасі тягнуться натовпи туристів, які не можуть собі відмовити у задоволенні трохи затриматися у «Воротах Карпат»…
І не скажеш, що плутали бажане з дійсним… Адже 2007 закінчили з перевиконаним бюджетом, ростом промислового виробництва на 40% і рекордною за роки незалежності сумою залучених інвестицій – 53 млн. дол. Здавалося, життя налагоджується. Тому бюджет на 2008-ий заклали з розмахом – на понад півмільярда. На радощах пообіцяли навіть чесно вділяти земельні ділянки – на аукціонах, а комунальне майно – на конкурсах. А зароблені кошти щедро тратити на здоров’я міщан, як і годиться ситим і поважним країнам. І назвали 2008 роком медицини у місті.
Обласна влада на чолі з новим губернатором Миколою Палійчуком також не встидалася амбітних проектів і взялася перекроювати адміністративну мапу регіону: курортна Поляниця з її візитівкою прикарпатської туристичної господарки «Буковелем» розрослися на додаткових 650 га.
Тим часом «пересічні громадяни» вишикувалися в черги за Юлиною тисячею. Непересічні вальсували на Галицькому балу і витрачалися на благодійному аукціоні. Елегантний і усміхнений мер оптимістично сяяв з сіті-лайтів, наслідуючи самого гаранта. Відкрилася перша у Франківську картинна галерея. Юрій Андрухович вирушив у промо-тур розкривати Україні свою «Таємницю».Франківський футбол очікувано пролітав, зате несподівано тішила аматорська хокейна «Ватра», дзюдоїсти і боксери.
Столичний політичний рейвах остаточно перетворився на вертеп і теле-шоу. Місцевий політикум у міру можливостей наслідував приклад столичних вождів, регулярно зриваючи сесії і по-дрібному підставляючи мерію. «Малі українці» неприховано раділи, що поки політики захоплені міжусобицями, їм нема часу займатися економікою і вона спокійно зростає. Це назвали українським парадоксом: політична криза не те що не шкодить, а наче підштовхує бізнес до розвитку.
Банки були підступно щедрі, підсаджуючи населення на кредитну голку. Українці смакували принадами споживацького буму. На 30 будмайданчиках у Франківську півсотні фірм ударними темпами піднімали багатоповерхівки. Нерідко при цьому тріщали й обсипалися сусідні пам’ятки архітектури, але ж квадратні метри так невпинно і багатообіцяюче дорожчали… Забудівники ще не знали, що вже через півроку ці квадрати не буде кому продавати.
Втім, перші недобрі ознаки можна було помітити вже в лютому 2008-го. Вже забута й недооцінена постанова НБУ №458 суттєво підрізала «живі» і «швидкі гроші», що дало підстави «ГК» ще 21 лютого прогнозувати кризу споживчого кредитування.
Поки міськрадівські фракції боролися з мером за «політично відповідальний виконком», місто потрохи деградувало. Роздовбані дороги, гори сміття і депресивне комунальне господарство, доведене до колапсу тендерними процедурами, творили нову реальність міського життя. «Елітний» житловий мікрорайон на Пилипа Орлика місяцями підключали до водогону й каналізації, обурені власники квартир перекривали дорогу за право цивілізовано справляти потреби. Міськрада висловила недовіру Віктору Анушкевичусу – просто так, без жодних юридичних наслідків. Бо Конституційний Суд практично скасував імперативний мандат.
Кадрові скандали принесла весна і в обласну владу. У крісло головного земельника сів близький до губернатора менеджер з того ж «Буковеля», невдовзі бійці якоїсь охоронної структури допомогли вселитися в кабінет новому голові земінспекції. А призначеному всупереч волі обласного керівництва новому голові ДПА довелося відстоювати посаду в суді. Але найбільше шкода бронзового грифона-водолія 12 ст., якого наприкінці травня викрали з краєзнавчого музею. Маленька перемога – франківчани відстояли панно Опанаса Заливахи в колишньому «Білому камені» від зазіхань одного з приватних банків.
Літо почалося зростанням цін на пальне і продукти. Незважаючи на запевнення Тимошенко, інфляція нестримно зростала. Експерти обережно попереджали населення про можливе здорожчання кредитів. Вперше в місцевій пресі, у числі «ГК» від 8 травня, з’явилося страшне слово «колектор». Сьогодні воно не менш вживане, ніж раніше «рекетир». Але тоді словосполучення «фінансова криза» можна було знайти хіба в інтернет-матеріалах про стан іпотеки в США. Українців більше хвилювала загроза щеплення від кору й краснухи сумнівною індійською вакциною і вступна кампанія до вишів за результатами незалежного тестування.
Літо – час відпусток, Бистриці, Карпат і фестивалів: ковалі у Франківську, Президент в Космачі, «Бербениці» – в Ясіні, патріоти – Унежі, а особливо просунуті – на «Шешорах». Снятин святкує 850-річчя. От-от відкриють «Метро»! Збираємо гроші на пам’ятник Бандері – будову року!
Наприкінці липня почалися дощі. Повінь завдала страшного удару по Прикарпаттю, від якого область не може отямитися й досі. Десятки загиблих, тисячі зруйнованих і затоплених осель, ізольовані села, знищена господарка, важка праця з ліквідації наслідків. Повінь затьмарила новини про сварки Віктора і Юлі, навіть російсько-грузинський конфлікт не викликав серед галичан особливого резонансу.
Не встигли розчистити завали і розподілити кошти між потерпілими від великої води, як Україну накрила хвиля світової економічної кризи. Першими на Прикарпатті зупинилися будівельники, скільки б вони не закликали «не вірте дешевому квадратові». Люди, втративши іпотечне кредитне плече, перестали купувати житло. Чекають остаточного обвалу, і, здається, чекати недовго.
Підприємці, яким перекрили кредитний ресурс, серйозно заговорили про згортання, зупинку, закриття і звільнення. Власне, все це вже почалося. Теплокомуненерго, не зумівши випросити позику в банків, зірвало опалювальний сезон в Івано-Франківську. У кадрових агенцій суттєво побільшало клієнтів і поменшало вакансій. Люди привчилися щодня стежити за курсом і наповненістю полиць в супермаркетах. Мрії поступово змінилися тривогою за майбутнє, сподівання на розвиток витіснили невеселі роздуми про виживання. Міська влада зібралася на антикризову сесію, яка нічого не вирішила, та й не могла вирішити. Але про відставку мера ані слова.
Міф про можливість щасливого паралельного існування влади і громадян, мовляв, тільки не чіпайте нас і не заважайте, виявився лише міфом. Безпорадність влади безпосередньо позначається на гаманцях «малих українців». Рік надій за якихось три місяці перетворився на рік втрачених ілюзій. Але ж все так не буде, і кому, як не галичанам, це знати.

Андрій СОВА

Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська:

В цілому рік для міста був доволі успішним. Зокрема багато вдалося зробити для медицини: нові відділення в пологовому, апаратура, автомобілі швидкої допомоги тощо.
Господарка розвивалася динамічно, зростали обсяги виробництва, середня зарплата.
Місто заслужено отримало визнання міжнародної спільноти – було нагороджене почесним прапором Євросоюзу.
Однак є й негатив: через непорозуміння в міськраді не вдалося прийняти низку важливих рішень, профінансувати певні роботи, придбати деяке обладнання для медзакладів. Через протистояння було зірвано виконання бюджету розвитку. Та сподіваюся, що в нинішніх важких умовах депутати зроблять висновки і ми будемо працювати злагоджено. Я свої вже зробив.
Щодо особистого, цей рік для мене буквально чорно-білий: син закінчив школу і став студентом, це радість. Але померла мати, яку я дуже любив і поважав. Все було. Хотілося б, щоб наступного року добре в нашому житті все-таки переважало.

Андрій Романчук, голова спостережної ради юридичної компанії Moris Group, депутат Івано-Франківської обласної ради:

2008 рік – рік контрастів. Перше півріччя – це ріст добробуту, виробництва, позитивні настрої і сподівання, навіть незважаючи на негатив, який приносила політика. Економіка давала собі раду без турботи держави. А друга половина року – світова криза, наслідки якої подвоїла і потроїла недолугість влади.
Були в цьому році і успіхи, і здобутки, не тільки клопоти. Для мене особисто – це серйозна юридична практика, робота в колі друзів і однодумців, громадська діяльність.
А ще – цього року у мене син народився, тому для мене 2008 – абсолютно вдалий.
У наступному році хотів би побажати прикарпатцям передовсім терпіння, не опускати руки і гідно пережити непрості часи.

Руслан Гусак, член правління Асоціації працівників будівельної галузі Івано-Франківська, депутат міської ради, голова міської організації Єдиного Центру:

Важливою, хоч і призабутою вже подією в політичному житті року я б назвав обмеження Конституційним Судом імперативного мандата. Це позбавило партійних лідерів можливості тиснути на депутатів і дозволило розблокувати роботу міської ради.
Позитив – економічне зростання в першому півріччі. На жаль, його здобутки нівелюються в другому півріччі, тож сьогодні треба серйозно задуматися про виживання. Полегшити умови для бізнесу, дати підприємцям зберегти робочі місця. Буде важче, але я впевнений, що ми переможемо кризу.
З маленьких особистих радощів цього року – спробував, що таке полювання. Навіть став мисливцем, правда, нічого не вполював, та й не хотів би. Відпочити з друзями вряди-годи на природі, за чаркою, доброю розмовою – цього досить. Бо рік так минув, що ледве за роботою встигав помічати, де закінчується день і починає ніч.