Колишній перший заступник міського голови Івано-Франківська Богдан Ониськів дотепер розраховується з кредитними зобов’язаннями свого 29-річного сина, якого звинувачують у вбивстві.

Після майже двомісячної перерви, у п’ятницю, 1 квітня, в Богородчанському районному суді було продовжено слухання кримінальної справи, порушеної проти Андрія Ониськіва, якого звинувачують у причетності до вбивства 26-річного івано-франківця Михайла Слободяна. Нагадаємо, що 29 березня минулого року Михайла Слободяна знайшли убитим пострілом в потилицю у закинутому підземному бункері на території колишнього секретного військового містечка у Богородчанському районі. У вбивстві одразу звинуватили сина колишнього першого заступника міського голови Богдана Ониськіва – 29-річного Андрія. Досудове слідство дійшло висновку, що Андрій Ониськів скоїв цей злочин із корисливих мотивів, оскільки мав борги перед убитим.

 

Вигідний позичальник

Як стало відомо під час судового процесу, впродовж останніх декількох років Андрій Ониськів справді чомусь відчував постійну потребу у грошах. Він брав значні кредити у банках, позичав чималі суми у знайомих. Головуючий на суді Любомир Битківський на судовому засіданні навіть не зміг стримати свого здивування від озвучених сум коштів, які позичалися сином колишнього першого заступника мера Івано-Франківська. “Ми ніби в іншій країні живемо”, – зауважив суддя. До речі, досить часто гарантією повернення позики була нерухомість, приватизована Ониськівим, – цілий ряд будинків на вулиці Мазепи, будинок на Коновальця і навіть його власна садиба на Вовчинецькій.

Як розповів на суді один із свідків у справі, керівник центрального відділення однієї банківської установи, на даний момент усі свої боргові зобов’язання перед банком Андрій Ониськів виконав і зробив він це, зокрема, завдяки продажу майна. Непогашеним залишався тільки чинний кредит на 65 тисяч доларів США, який тепер обслуговує батько підсудного.

Також виявилося, що Андрій Ониськів користувався не тільки послугами банків (як було сказано на суді, загальна сума отриманих кредитів лише в одній банківській установі сягала 250 тисяч доларів), але й часто звертався за кредитами до приватних осіб. Той же банкір, який виступав свідком на суді, заявив, що неодноразово особисто позичав Ониськіву-молодшому різні суми – від 5-7 тисяч доларів до 40 тисяч євро.

“Ви цікавилися, яким було джерело доходів Ониськіва? Ви ж сподівалися повернути собі ці гроші, які давали під заставу і навіть без застави?” – поцікавився у банкіра суддя Битківський.

“Він отримував прибуток від оренди приміщень”, – доволі невпевнено припустив банкір. “Яких? – ще раз здивувався суддя. – Тих, що відійшли до вас чи є ще щось? В матеріалах справи записано: “після продажу майна заробляв від оренди парковки, на облаштування якої позичив ще 5 тисяч доларів”. Доходи від парковки давали можливість покривати такі кредити?” .

Однак і згадана парковка, як виявилося, на момент скоєння убивства уже також не належала Андрію Ониськіву. За свідченнями, проголошеними того дня на суді, підсудний віддав її як оплату своїх боргів Михайлові Слободяну – ще одному своєму кредитору, до якого він час від часу звертався за позиками.

Смерть кредитора

“Міша мені розказував, що Ониськів позичав у нього під процент на деякий період по 7-8 тисяч доларів, – розповідав на суді свідок, який приятелював із Михайлом Слободяном. – Він вважав Андрія серйозною людиною, з впливовим батьком, до того ж за кредит був непоганий відсоток. Щоб розрахуватися з однією із таких позик, Ониськів запропонував землю на Хоткевича під парковкою – в оренду чи суборенду на 49 років. Він мав цю землю оформити на Мішу і борг погасити. Наскільки мені відомо, тут вони розрахувалися по нулях”.

За словами цього ж свідка, у січні минулого року Андрій Ониськів позичив у Слободяна ще близько 25 тисяч доларів. Як завжди, позика була на 2-3 місяці, тобто уже в кінці березня потрібно було повернути цей борг. Кредитор, начебто, нічого не отримував у заставу, обійшлося розпискою.

Коли прийшов час розрахуватися з кредитором, Ониськів знову запропонував Слободяну вигідну оборудку: в рахунок боргу купити для ведення спільного бізнесу піщаний кар’єр у Хусті на Закарпатті. Вартість кар’єра, щоправда, перевищувала суму заборгованих Михайлові грошей, тож йому довелося самому звертатися за позиками.

“Щоб назбирати грошей, Міша навіть хотів продати свою “дев’ятку”, – пригадував на суді приятель Михайла. – Впродовж двох тижнів він шукав гроші, здається, мова йшла про дванадцять з половиною тисяч доларів. Я чув телефонну розмову, під час якої Ониськів квапив його з пошуком грошей і попереджав, що інакше кар’єр інші люди заберуть. В п’ятницю ввечері, напередодні вбивства, Міша сказав мені, що наступного ранку буде їхати з Андрієм, щоб нарешті оглядати той кар’єр”.

Як відомо, в суботу, 27 березня 2010 року, автомашину ВАЗ-2109, яка належала Михайлові Слободяну, знайшли спаленою в лісовому масиві неподалік Івано-Франківська. Наступного дня працівники карного розшуку затримали Андрія Ониськіва, отримали в нього явку з повинною, а в понеділок, 29 березня, керуючись вказівками затриманого, знайшли тіло Михайла – на території колишньої військової частини в підземному бункері. Його було убито пострілом в потилицю.

Сувенір на доказ

Під час досудового слідства Андрій Ониськів висував декілька версій того, за яких обставин загинув Михайло Слободян. Звинувачений у вбивстві, він називав прізвища ще двох осіб, які були зацікавлені у смерті цього молодого чоловіка. За свідченнями, які дав на суді колишній начальник обласного карного розшуку Ігор Баб’юк, слідством було перевірено алібі вказаних Ониськівим осіб, але їх причетність до злочину не підтвердилася.

Під час судового процесу Андрій Ониськів ще раз прозоро натякнув на ймовірну причетність до злочину одного із свідків – банкіра, який був його приятелем, позичальником і консультантом. Під час судового процесу підсудний звернувся до суду із клопотанням долучити до речових доказів у справі дерев’яну сувенірну головоломку, яку, завбачливо запаковану в целофан, приніс на судове засідання його батько. За словами Ониськіва-молодшого, цей сувенір його приятель-банкір придбав на Андріївському узвозі під час їхньої спільної поїздки до Києва.

“Чи відома вам ця річ, ця головоломка?” – поцікавився у свідка Андрій Ониськів, коли загадковий предмет з’явився у руках його захисників. Почувши у відповідь, що такі сувеніри, очевидно, не є ексклюзивними, підсудний звернувся до суду: “Прошу долучити цю річ до речових доказів у справі. Саме вона була виявлена мною в автомашині Михайла Слободяна 27 березня. Прошу з’ясувати причину її появи в автомобілі”.

Порадившись на місці, суд виніс ухвалу про повернення до розгляду цього клопотання пізніше, після отримання пояснень підсудного з приводу появи цієї головоломки на судовому процесі.

На судове засідання не з’явився ще один свідок, якого Андрій Ониськів теж називав серед осіб, які могли мати причетність до загибелі Михайла Слободяна. На досудовому слідстві доказів його вини не знайшлося. До суду надійшла його письмова заява, в якій він повідомив, що не може з’явитися на суд через переїзд на постійне місце проживання в Польщу. Свідок також заявив, що повністю підтверджує свої свідчення на досудовому слідстві. Оголошення показів цього свідка відбудеться на наступному судовому засіданні, на яке також викликано для свідчень адвоката, який на початковому етапі був захисником Андрія Ониськіва.

“ГК” продовжує стежити за перебігом судового процесу.

Б.С.