На Івано-Франківщині переповнені сміттєзвалища, спорудження нових полігонів твердих побутових відходів стикається зі спротивом з боку селян, які стають на захист екології та рекреаційних територій. Туристичне Прикарпаття поволі обростає горами сміття?

 

“Ми проти того, щоб знищували нашу екологію, забруднювали ліс, завдавали непоправної шкоди здоров’ю наших дітей і змушували наших онуків змінювати місце проживання”, – таким зверненням відгукнулися мешканці сіл Лоєва, Заріччя та селища Делятин на спробу районної адміністрації ініціювати будівництво сміттєсортувального заводу в Надвірнянському районі. Селяни категорично не бажають сусідства зі “сміттяркою на три райони”, як вони охрестили сміттєзавод, який повинен, начебто, обслуговувати, окрім Надвірнянського, ще й Верховинський район і територію Яремчанської міськради.

Полігони повні відходів

Переповнення Надвірнянського сміттєзвалища – головний аргумент, яким районна влада мотивує необхідність облаштування нового полігону побутових відходів. Але саме приклад Надвірнянського полігону ТПВ відлякує мешканців Делятина та довколишніх сіл від ідеї співіснування поруч із велетенською сміттяркою, яка розкинеться на понад двох десятках гектарів і (за умови такого ж недолугого господарювання) рано чи пізно перетвориться на джерело екологічної небезпеки.

Як свідчить офіційна довідка, жоден із 27 полігонів твердих побутових відходів на Івано-Франківщині не експлуатується належним чином. Значна частина сміттєзвалищ не обгороджена та не обвалована, не до кожного є під’їзд із твердим покриттям, переважна більшість працює в режимі перевантаження, технологічний процес захоронення відходів не всюди дотримується. Про дезінфекцію та дератизацію на сміттярках здебільшого давно забули.

“Полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод, – йдеться в офіційному документі, затвердженому Івано-Франківською облдержадміністрацією. – Практично на жодному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації (чинні полігони) та рекультивації (закриті полігони)… Крім того, у багатьох містах та селах утворюються несанкціоновані звалища твердих побутових відходів”.

Недавня пожежа, яка сталася у середу, 24 серпня, на полігоні твердих побутових відходів в урочищі Деренівка під Городенкою, ще раз засвідчила, до чого може призвести неналежний догляд за сміттєзвалищем. Мешканці села Стрільче, які найбільше потерпіли від отруйного диму зі сміттярки, стверджують, що такі загоряння на цьому полігоні стаються нерідко. До того ж, через занедбаний стан під’їзної дороги вогнеборці не завжди можуть оперативно дістатися до осередку загоряння і швидко впоратися із пожежею.

Зрештою, пожежі на сміттєзвалищах – не рідкісний випадок будь-де на Івано-Франківщині. Існують навіть підозри, що власне методом спалювання твердих побутових відходів територію полігонів рятують від їх цілковитого переповнення. Принаймні, як альтернативу до вчасного вивезення сміття із контейнерних майданчиків спалювання відходів час від часу практикували навіть в обласному центрі Прикарпаття. Обгорілі євроконтейнери для роздільного збирання сміття – мовчазні свідки цього вандалізму.

Проблема переробки

Через відсутність у більшості сільських населених пунктів спеціалізованих підприємств у сфері вивезення твердих побутових відходів на околицях сіл виникають стихійні сміттєзвалища – у балках, ярах, долинах річок тощо. Скажімо, мешканці села Гута, яке сусідить із карпатською резиденцією президента України, дотепер носять своє хатнє сміття “у скалу”: гірська ущелина над рікою в результаті перетворилася на смердючий смітник.

Державні органи, які покликані стежити за охороною навколишнього середовища та санітарним станом населених пунктів, видають приписи, накладають штрафи і навіть притягують винуватців забруднення до кримінальної відповідальності. Скажімо, нещодавно Івано-Франківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою було порушено кримінальну справу за фактом несанкціонованого накопичення побутових та промислових відходів на території Лисецької селищної ради. У прокуратурі підрахували, що через засмічення в урочищах Східна, Зарінки і селищному парку в Лисці навколишньому середовищу завдано збитків на суму понад 500 тисяч гривень.

Проте навіть повне забезпечення населення послугами з вивозу сміття не є однозначним порятунком у цій складній ситуації. Всеохопний вивіз сміття потягне за собою ще більше надходження відходів на полігони. Враховуючи дефіцит земельних ресурсів і протистояння населення будівництву нових полігонів, можна буде очікувати ще більшого перевантаження наявних сміттєзвалищ і як результат – екологічної катастрофи в туристичному краї.

Треба зауважити, що сільські громади, дбаючи про чистоту своїх населених пунктів, часом виявляють добру ініціативу і запрошують до співпраці навіть іноземних фахівців у сфері поводження з побутовими відходами. Зокрема, в селі Нижній Вербіж біля Коломиї вивозити сміття взялася австро-українська фірма. Тепер тут у кожному дворі стоять закриті контейнери для сміття, за графіком до них приїжджає спеціальна машина. Контейнери селяни отримали безплатно, за вивіз сміття платять щомісяця по 22 гривні.

Однак без обладнання сучасних полігонів твердих побутових відходів (з подвійною гідроізоляцією, відведенням біогазу, очищенням стічних вод і фільтрату), куди б звозилося сміття, весь цей європейський антураж довкола його збору приречений на марнування. Оптимальним варіантом було б, звичайно, будівництво сучасного підприємства з переробки побутових відходів. На жаль, в Україні немає для цього потрібних технологій, усю техніку потрібно завозити з-за кордону і запрошувати для її налагодження іноземних фахівців.

Поза тим Івано-Франківська обласна державна адміністрація цього року затвердила своїм розпорядженням “Концепцію поводження з твердими побутовими відходами”, яка передбачає стовідсоткову переробку зібраного сміття. Такі прагнення розробників Концепції з обласного управління житлово-комунального господарства виглядають, м’яко кажучи, дуже амбітними. Навіть у Євросоюзі ставлять завдання до 2020 року переробляти всього 50 відсотків ТПВ, попри тривалий європейський досвід роздільного збору сміття населенням та сортування побутових відходів на спеціальних підприємствах.

Концепція порятунку?

Стратегічні цілі, які поставили у згаданій вище Концепції чиновники обласного УЖКГ, насправді вражають. На Прикарпатті планують охопити стовідсотковим (!) збором твердих побутових відходів усі населені пункти, зокрема забезпечити повсюдно роздільне сортування сміття. До 2020 року на сміттєзвалищах повинні захоронювати тільки 20 відсотків зібраного сміття, все решта – переробляти на сміттєпереробних заводах. В кінцевому результаті реалізації Концепції, як уже згадувалось, сто відсотків зібраних відходів мають іти на переробку (на заздрість усій цивілізованій Європі). Із 27 нині чинних полігонів твердих побутових відходів має залишитися тільки 4-5. Ймовірно, вони обслуговуватимуть територію чотирьох округів – Долинського, Надвірнянського, Коломийського та Івано-Франківського.

Реалізація основних положень Концепції буде здійснюватись у два етапи: перший у 2011-2014 роках, другий у 2014-2020 роках. Серед механізмів реалізації Концепції, окрім коштів державного та місцевих бюджетів, обласного фонду охорони навколишнього середовища, передбачено також залучення приватного капіталу. Подейкують про інтерес до будівництва сміттєсортувальних заводів на Прикарпатті з боку однієї донецької фірми. Можливо, заради неї вся ця Концепція і вигадувалася?

…Упродовж останніх двадцяти років тема поводження з твердими побутовими відходами стала благодатним ґрунтом для написання безлічі програм, проектів, грантів. Чималі кошти, які щедро роздають для вирішення екологічних проблем різні європейські інституції та фонди, спонукають чиновників органів місцевого самоврядування до активної діяльності саме в цьому напрямку.

Скажімо, цього року розпочалася реалізація проекту «Покращення екологічної ситуації у місті Івано-Франківську та області шляхом запровадження технології екологічного збору та переробки твердих побутових відходів на основі досвіду міста Бая Маре, Марамуреш (Румунія)». На фінансування цього проекту передбачено понад 800 тисяч євро. Серед практичних результатів від його реалізації – спорудження 200 нових контейнерних майданчиків для сортування ТПВ, придбання 600 контейнерів для сміття та двох автомобілів для вивозу відсортованих відходів. На що буде витрачено решту грошей? Виявляється, окрім того, реалізатори цього проекту, проведуть соціологічні дослідження, фокус-групи, тренінги, засідання “круглих столів”, громадські слухання, семінари, форуми, випускатимуть тематичні статті, буклети, комікси, щомісячні бюлетені, продукуючи тим самим нові побутові відходи у вигляді макулатури.

Така паперовотворча діяльність чиновників зайвий раз переконує, що у сфері поводження з побутовими відходами поки що важливим для них є сам процес, а не результат.

Богдан СКАВРОН