У вересні Президент Віктор Янукович має внести на розгляд парламенту проект нового закону про вибори народних депутатів України. Взагалі-то, не те, щоб обов’язково має, але внесе. Адже в нас традиція: під кожні вибори – нові правила гри. А чи треба знову змінювати закон? Якщо так, то заради чого?

Більшість експертів вважають, що парламент обирати потрібно на основі відкритих партійних списків. «Звісно ж, якщо мета – формування більш відповідальної влади, яка живе проблемами виборців, представництво у Раді всього спектру настроїв суспільства, політичне структурування на партійній основі, тоді парламент треба обирати на основі відкритих партійних списків», – вважає народний депутат, лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко.

І справді, це б підвищило відповідальність депутата. Адже обранець буде прив’язаний до конкретного округу, до сподівань та проблем людей, які в ньому мешкають і які за депутата проголосували. Бо сьогодні чимало з депутатів частіше бувають на Багамах чи в Монако, ніж на зустрічах з виборцями.

У разі впровадження відкритих списків, їх складатиме не вождь у київському офісі, а самі громадяни країни на виборчих дільницях – підтримкою (або непідтримкою) кандидата від партії у своєму окрузі. Вожді, як відомо, у список включають перш за все відданих та слухняних: бізнес-партнера, офіс-менеджера, водія, охоронця…

Очікуваний виборчий законопроект від Віктора Януковича вже заанонсував міністр юстиції. Відкритих списків в ньому не виявилося, та й закриті урізані вдвічі. Половина парламенту обирається у мажоритарних округах (без прив’язки до партій), друга половина – за партійними списками (без прив’язки до округів). Для партій виставлено підвищений прохідний бар’єр: замість нинішніх трьох відсотків Янукович пропонує п’ять. Це загороджувальний бар’єр для нових політичних сил.

Стратегія Януковича зрозуміла: залишитися на другий термін. А як цього домогтися, коли передвиборчі обіцянки не виконані, а рейтинг невблаганно падає? Вихід такий: придумати виборчий закон, щоб у новому парламенті Президент мав підтримку в 300 голосів. Потім змінюється Конституція, й президентські вибори як загальнонаціональні відміняються, Президента оберуть в Раді. Голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко застерігає, що в такий спосіб народ залишається поза грою. «Голову держави обиратимуть без нього. У президентський республіці та з необмеженими повноваженнями це реальна загроза демократії, шлях до узаконеного авторитаризму», – говорить він.

Єдина позиція 54 партій з підписами лідерів направлена у Венеціанську комісію, де проходить експертизу проект Януковича. Опозиція вимагає відкритих партійних списків, у крайньому разі – збереження нинішнього закону. Порядок обрання Ради має бути зафіксований за рік до виборів, тому останній термін – 28 жовтня. Але яким закон буде за змістом?

Можливі три варіанти. Перший – Президент відхиляє заперечення та приймає свій закон. «Найбільш імовірний варіант. І найбільш конфліктний – він підриває легітимність влади як у суспільстві, так і за кордоном», – каже Гриценко. Другий – Президент приймає розумні аргументи й вибори проводяться за відкритими партійними списками. Третій – під тиском зсередини та ззовні Президент відмовляється від ревізії виборчого закону. Вибори проводяться за чинним законом, можливо, з легкими правками. У ситуації, що склалася, третій варіант цілком міг би стати компромісом. Якщо влада думає про країну, а не про продовження влади.

Народ – джерело влади – також повинен думати. Майбутні парламентські вибори будуть рубіжними. Від народу залежить, чи висвітиться на табло заповітна для Януковича цифра 300 голосів, чи не висвітиться, отримає він монополію на владу, чи ні.

Голова Івано-Франківської
ОО ПП «Громадянська позиція»
Микола ЛАДОВСЬКИЙ