Чому в Канаді сімдесят відсотків цивільних справ завершуються мировою угодою ще до початку судового процесу? Про нюанси канадського судочинства, які мають нагоду перейняти українські судді, репортерові “ГК” розповів суддя місцевого суду провінції Саскачеван, експерт Українсько канадського проекту судової співпраці Джеральд (Ярослав) Сенюк.

 

Сімдесят відсотків цивільних справ у канадських судах завершуються мировою угодою ще до початку судового процесу.

Звернення до суду для більшості українців щоразу супроводжується великим емоційним стресом. Позивач у пориві страшного гніву вихлюпує своє обурення на кривдника, вимагаючи сатисфакції. Відповідач переживає наплив образи через несправедливе, на його думку, звинувачення і боїться ймовірного рішення судді не на свою користь.
Чомусь судовий процес у нас досі сприймається як дуель непримиренних ворогів. Хоча  кожен людський проступок, який стає об’єктом судового розгляду, насправді радше нагадує хворобу. Тому звернення до суду мало би бути таким самим звичайним і необхідним, як візит до лікаря. У суді повинні тільки кваліфіковано допомогти позбутися того соціального конфлікту, який отруює життя громадянам.
Виявляється, у Канаді судовий процес уже тепер сприймають лише як одну із соціальних послуг, яку надає держава своїм громадянам. Завдання судді — розсудити і примирити сторони конфлікту. Таких же методів роботи мають нагоду повчитися й українські судді в рамках Українсько-канадського проекту судової співпраці. «Українські судді, вивчаючи наш досвід, можуть побачити ті елементи, які їм подобаються в нашій судовій системі і які могли би бути застосовані в Україні», – зауважив у розмові з репортером «ГК» суддя місцевого суду канадської провінції Саскачеван Джеральд (Ярослав) Сенюк.
З паном Сенюком, канадцем українського походження, журналіст “ГК” зустрівся в Апеляційному суді Івано-Франківської області, де минулого тижня відбувалися семінари для учасників проекту з трьох модельних судів України за участю канадських експертів. 
Як розповів Джеральд Сенюк, домовленість між урядами Канади q України про співпрацю в судовій сфері була досягнута ще в 1996 році. За роки, які відтоді минули, українські судді мали можливість ознайомитися з базовими принципами роботи суду в Канаді, серед яких — незалежність та неупередженість судді та відкритість судового процесу і судових рішень. “Другий етап проекту передбачає обмін досвідом в сфері роботи апарату суду, який повинен забезпечувати ефективне використання робочого часу судді”, – зазначив Джеральд Сенюк.

Економія часу і грошей

За словами судді Сенюка, судова тяганина — це не винятково український феномен. У благополучній Канаді донедавна також були судові справи, які могли тривати дуже довго. Передовсім такі затяжні процеси стосувалися цивільних позовів, в яких фігурували сотні тисяч, а то й мільйони доларів відшкодування. “Великі справи, бувало, розглядали роками, оскільки це – величезна кількість матеріалів, якими часом були закладені цілі кімнати в приміщенні суду”, – розповідав канадський суддя. Окрім тяганини, яка супроводжує розгляд таких справ, є ще один негативний нюанс – сторони обов’язково мусять оплачувати адвокатські послуги, які в Канаді коштують недешево. Щоб зекономити час та гроші учасників судового процесу, в канадське законодавство були внесені зміни, якими передбачено досудові методи роботи для примирення учасників конфлікту.
“Щоб врегулювати справу, не доводячи її до стадії судового розгляду, у нашій провінції застосовується так звана “зустріч із примирення”, яку проводить суддя, – розповідав Джеральд Сенюк. –  В інших провінціях Канади така форма досудової роботи називається медіацією, і до неї можуть бути залучені члени колегії адвокатів. У такий спосіб вдається врегульовувати сімдесят відсотків справ ще до початку судового процесу”.
Згодом нові методи досудового вирішення спорів було застосовано до всіх категорій позовів, які в Канаді чітко розмежовані на дві категорії: на незначні суми (скажімо, в провінції Саскачеван цей поріг становить 25 тисяч канадських доларів) та на великі суми. До речі, через дорогі послуги адвокатів сторони конфлікту часом домовляються між собою судитися лише за 25 тисяч (тут процедура простіша і можна обійтися без адвоката), а судове рішення застосувати до реальної суми спору, яка перевищує допустимий поріг.
“Коли сума позову складає 50-75 тисяч доларів, то немає ніякого змісту звертатися до суду, настільки висока вартість послуг адвокатів, тож громадяни Канади врегульовують ситуацію за такою собі джентльменською домовленістю, – пояснював нюанси канадського судочинства пан Сенюк. – Суддя може навіть не знати, що таке порозуміння існує між сторонами. Судовий спір – це не завжди така вже запекла сварка. Люди просто хочуть, щоб їм хтось допоміг зрозуміти ситуацію і прийняв законне рішення”.

Суд заради примирення

Як розповів Джеральд Сенюк, робота канадського суду містить ще низку нюансів, які разюче відрізняються від прийнятих норм в Україні. Скажімо, повістку з викликом до суду зобов’язаний доставити сам позивач. У канцелярії суду йому оголошують, на яку дату буде призначена попередня зустріч із суддею, а далі турбота самого відповідача: чи направлятиме він повістку поштою, чи скористається платними послугами відповідної установи, яка гарантує доставку. На початку розгляду справи позивач урочисто клянеться, що повістку було надіслано. Прикметно, що цю клятву ніхто не порушує. “Таке вважається великим правопорушенням, за переступ клятви можна навіть потрапити за ґрати”, – пояснив канадський суддя.
На попередній зустрічі із сторонами суддя пояснює, що ця розмова не має офіційного характеру, не є частиною судового процесу. Мета зустрічі – розглянути позиції сторін, з’ясувати, чи можливе досягнення мирової угоди і уникнути судового розгляду справи. Суддя може поставити додаткові запитання, поцікавитися, які докази будуть представлені.
“Роль судді – допомогти сторонам зрозуміти, як може відбуватися судовий розгляд справи, пояснити з точки зору права, які докази потрібно буде сторонам надати в суді, щоб довести їхню позицію, – розповідав Джеральд Сенюк . – Наприкінці розмови я кажу: “Я суддя, я з вами вивчив цю справу. Якби я зараз був на судовому засіданні, слухав цю справу з тими доказами, які ви навели, моє рішення було б таким-то”. Дуже часто після таких пояснень, отриманих від судді, сторони конфлікту уже не доводять справу до її судового розгляду, щоб не витрачати час марно. Суддя записує в справі результат мирової угоди, накладається печатка суду, і позивач з тим документом йде до службовця апарату суду, який розповідає, який механізм зняття цих коштів. У шерифів (виконавців судових рішень — авт.) є достатньо сильні механізму впливу для того, щоб змусити відшкодувати збитки, зокрема, для цього можна накласти арешт на майно відповідача чи на банківський рахунок, куди перераховується його заробітна плата…”
Якщо ж сторони запеклі і вирішують таки зустрітися в судовому процесі, суддя, який вів зустріч із примирення, усувається від справи і вже ніколи до неї не повертається. Він тільки записує, які докази будуть залучені до справи, яких свідків сторони викликатимуть, у відповідний файл, який передає своєму колезі, який слухатиме справу.
За спостереженнями судді місцевого суду Джеральда Сенюка, в більшості випадків сторони хочуть вирішити проблему без зайвих зволікань, тому часто погоджуються на примирення. Можливо, перейнявши досвід роботи канадських суддів, в Україні також вдасться перетворити суд на інструмент вирішення соціальних конфліктів – зручний, доступний і нестрашний…

Богдан СКАВРОН