Про підсумки цього політичного року й плани на наступний спілкуємося з головою громадської організації «Поклик Нації», головним редактором газети «Дзвони Нації» Тарасом Боднаром.

– Тарасе Григоровичу, яким видався для Вас і Вашої організації минулий рік?

Загалом, я не розділяю себе й організацію, адже за чотири роки з часу її створення ми давно стали одним цілим. Та, мабуть, як і для кожного, хто з нами з самих початків, організація є наче рідною дитиною.

А так, рік як рік – старі і нові ідеї, їх поступова і планомірна реалізація. Праця і ще раз праця. Врахуйте і те, що кожен з нас працює ще десь на основній роботі, то ось і виходить, що часу на щось інше майже не залишається…

– Але все-таки Вам вдалося реалізувати чимало із задуманого?

Тільки невдахам, наче поганому танцюристу, завжди щось заважає. А усе, що потрібно для успіху будь-якої справи, – це відірвати дупу від м’якого крісла і почати працювати. Ми працюємо без будь-якої зовнішньої допомоги, витрачаємо власні кошти, наші членські внески, і нічого більше. Бреше той, хто Вам каже, що для того, аби зробити щось корисне і добре, потрібні великі кошти. Він, мабуть, просто депутат. А Ви подивіться на нас і зрозумієте, що це реально!

Перша наша перемога в році, що завершується, – це здобуття першого місця у лютому в спортивних змаганнях серед громадських організацій області до Дня героїв Крут. Минулого року ми взяли друге місце. Отже, прогресуємо. І якщо в новому році ми розпочнемо здоровий спосіб життя, мабуть, після свят, то нам уже доведеться думати про олімпійські чи принаймні всеукраїнські змагання. Жартую.

До Дня героїв у травні цього року ми планували провести в Івано-Франківську заснований нами ще в 2008 році фестиваль українського кіно «Карпатські роси» в рамках київського фестивалю «Відкрита ніч». Та завдяки аферам наших політичних опонентів це не відбулося. І ми пообіцяли подарувати франківчанам радість безкоштовного перегляду українських стрічок до Дня Незалежності, що ми й успішно виконали 28 серпня.

– Але на «Карпатських росах» Ви не спинилися і далі привезли у Франківськ ще й чеську стрічку?

Так, до нас через наших побратимів зі Львова (теж екс-«свободівців», таких, як і засновники «Поклику Нації» – авт.) звернулася пані консул із генерального консульства Республіки Чехія у Львові з пропозицією, щоб ми під їх егідою продемонстрували українському глядачеві чеську документальну стрічку 2011 року «Бандерівці». Звичайно, ми погодилися. Українська прем’єра відбулася саме в Івано-Франківську і досить резонансно, а зараз її, крім нас і Львова, побачили ще в трьох областях. А враховуючи, що 1 січня ми відзначатимемо день народження нашого Провідника Нації і для нас незаперечного Героя України Степана Бандери, то ми продовжимо робити прем’єри стрічки по Україні і далі. Також, признаюсь, ми маємо на черзі ще кілька нових стрічок для нашого глядача…

– Пригадую, як дехто із журналістів, місцевих політиків і навіть науковців піднімали Вас літом на глум з приводу так званої «гуцульської мови»…

Бачите, дурні, які самі ні на що не здатні, й прості заздрісники завжди знайдуться. Більше того, нам навіть намагалися пришити якийсь сепаратизм! Проте на нашу ініціативу дослідження гуцульської говірки, мовлення відгукнувся сам директор Інституту української мови Національної академії наук України професор П. Ю. Гриценко – особа відома і популярна в наукових колах у цивілізованому світі! А після його нещодавнього відвідування Івано-Франківська уже створено ініціативну науково-дослідницьку групу при ПНУ ім. В. Стефаника і ОДА. Та й волонтери з нашої організації з користю провели час і розважилися, записуючи впродовж кількох тижнів влітку у горах гуцульську говірку. Зібрали близько шести тисяч слів!

– Чула, що Ваша організація співпрацює з закордонними організаціями. Це так?

Звичайно, ми маємо шість осередків в Європі та Америці, а також співпрацюємо і з іноземними організаціями-однодумцями. Цього року члени нашої організації мали можливість стажуватися й обмінюватися досвідом у Німеччині, а німці, відповідно, у нас. Вчитися один в одного завжди корисно.

– Також Ви відкрили громадську приймальню?..

Так, влітку ми змінили офіс на більш просторий і відкрили в ньому ще, окрім редакції, й громадську приймальню, куди може звернутися будь-який наш громадянин, що почуває себе скривдженим і вважає, що владі і народним обранцям до нього нема діла. У нас є юрист, який завжди готовий допомогти, а також є юристи-початківці з нашого членства із студентів-юристів, яким теж необхідна практика. До нас звертаються громадяни з якимись цікавими пропозиціями, не відомими до тепер історичними фактами, зі своїми статтями і віршами для нашої газети, бо інші їх ігнорують…

– До речі, про Вашу газету – розкажіть більше про неї.

Зареєстрували ми «Дзвони Нації» ще у грудні 2009 року, тоді ж вийшов її перший номер невеличким тиражем у 5 тисяч примірників формату А4. Потім були різні матеріальні труднощі з її випуском, з журналістами, адже розповсюджується вона безкоштовно. Але як бачите, сьогодні ми виходимо хоч тільки раз на місяць, але вже у повноцінному форматі, тиражем у 30 тисяч екземплярів, більша частина яких іде тільки на Івано-Франківськ, решта – на область. Та розходиться вона миттю. Стала популярною серед простих людей. Адже ми стараємося подавати у ній такі матеріали, які решта ЗМІ оминають. Тільки за останні півроку за нашими публікаціями було порушено і відновлено кілька кримінальних справ проти посадовців! І я Вам обіцяю, що це тільки початок. Нам сподобалося вести журналістські розслідування, хоча це деколи і небезпечно: були спроби закрити нашу газету, погрози, навіть один напад. Але ми чуємо за собою людську підтримку і правду, а це головне…

У наступному році ми плануємо також видавати розширений номер газети уже для підписки та для поширення через кіоски. А ще маємо кілька амбіційних планів стосовно реалізації нових ЗМІ-проектів…

– Пригадую, у Вас були плани стосовно створення нової політичної партії, як тут Ваші справи?

Так, сьогодні у нас уже 15 осередків по інших областях України. Цього уже достатньо для реєстрації нової політичної партії в Мін’юсті, але, враховуючи, що сьогодні в державі уже існує понад 180 партій брехунів, нероб і злодіїв, а люд налаштований проти них, ми вирішили до них не приєднуватися, а залишитися громадською організацією, тільки тепер всеукраїнською… Тим більше, що новий Закон «Про вибори…» говорить, що до ВР порядні кандидати можуть балотуватися мажоритарно, не ховаючись за спинами політичних брендів, на які сьогодні перетворилися у нас в Галичині і Україні в цілому декотрі партії. За це сьогодні і страждаємо.

– Отже, члени Вашої організації будуть балотуватися до ВР?

Тільки мажоритарно і тільки там, де наші кандидати відчуватимуть за собою якусь реальну людську підтримку. Адже великими коштами ми не володіємо, а участь у виборах – це, на жаль, дороге задоволення.

– Як Ви оцінюєте сучасну ситуацію в Україні, справу з Тимошенко, «податкові майдани» та інше?

Гадаю, що Тимошенко свої ж і здали. Перетворивши Юлю на мученицю, вони отримують більші шанси на виборах, а далі зможуть остаточно перебігти у ПР. Для уряду ж Януковича було б дешевше, якби у неї стався інфаркт чи інсульт, бо забагато галасу довкола неї. Погляньте, коли її посадили, всі одразу забули про Луценка, так забули б і про неї. Ну, пошуміли б місяць ЗМІ і «міжнародна спільнота», а далі й забули б, що така колись існувала. Але ж бачите, нічого такого не трапляється.

Скажете, бардак в Україні? Так, але він є усюди. Погляньте, що нарешті почалося у Росії. У нас підприємці «страйкують», а в США вони захопили на тиждень Уолл-Стріт, а там вже розпадається Євросоюз і падає євро… Бачити у всьому тільки погане шкодить здоров’ю.

А виборча кампанія уже давно розпочалася, сьогодні, після прийняття Закону, вона лиш вступила у нову фазу політичних баталій. ПР перетворює Верховну Раду у філію російської Держдуми, Яценюк хоче її перетворити у ізраїльський кнесет, Тягнибок – у хазарський каганат. Куди не глянь, усі хочуть нас обрізати, по-своєму перекроїти, поділити й обікрасти… Ось так ми живемо, але мусимо з цим боротися. Бо нам потрібен справжній український парламент.

– Ваші побажання читачам у Новому році?

Смачної куті, веселих свят та здорового глузду й розуму зробити нарешті правильний вибір восени наступного року!

Розмовляла Марія ГАВРИЛЮК