Україна втратила шанс на швидку інтеграцію з Євросоюзом.

Саміт Україна-ЄС міг стати рубіжним для країни. Після 20 років геополітичних поневірянь Україна отримала нагоду зафіксувати документально свій стратегічний ціннісний вибір. І тим самим поставити крапку в дискусіях про участь у імперських проектах на кшталт Митного чи Євразійського союзу.

Рік тому для цього були усі передумови. У Києві та Брюсселі не сумнівалися, що угоду про асоціацію з ЄС буде підписано. Але за рік українська влада зробила стільки помилок, що Євросоюз не зважився ані підписати, ані навіть парафувати текст угоди. Двері не замкнено, але щільно прикрито. Парафувати текст угоди можна через кілька місяців. А от з підписанням буде пауза, як мінімум, до завершення в Україні парламентських виборів, а далі – залежно від їх ходу і результату. Та й підписання угоди – це лише перший крок: не один рік піде на її ратифікацію парламентами країн ЄС. Гальмування відбулося через Україну, влада якої зневажає принципи і цінності демократії.

Європу теж штормить. В авральному режимі доводиться рятувати зону євро і підтверджувати дієздатність ЄС в умовах кризи. Найближчими роками в центрі уваги європейців будуть внутрішні проблеми. Попереду вибори, які призведуть до зміни урядів якщо не в усіх, то в більшості країн Євросоюзу. У європейській політиці стосунки з нашою країною відійдуть на третій план: це об’єктивно і неминуче.

Як Україні пережити цю паузу? Які фактори будуть визначальними?

Головний зовнішній фактор – Росія. Якщо в обмін на «дешевий» газ РФ змусить Україну вийти з Європейської енергетичної хартії, то про інтеграцію у ЄС доведеться забути. Якщо Україну втягнуть до Митного союзу, рублевої зони або Ташкентського договору, нам доведеться забути і про європейські цінності. Тому відносини з Росією Україна повинна будувати на основі взаємної вигоди, рівних прав і збереження суверенітету. На європейському напрямі Україні треба відновити довіру. Слова не працюють – потрібні дії влади і громадян.

Що робити владі, детально розписано на 1800 сторінках проекту угоди з ЄС. Увійде влада в ці береги? Стане на рейки європейських стандартів? Не думаю. Але суспільство може її змусити – якщо буде громадянським і відповідальним. Європейці замість нас не впроваджуватимуть і не захищатимуть стандарти демократії.

Подивімося на Україну очима Європи. У країні масова корупція? Громадяни самі платять хабарі. Цензура у ЗМІ? Більшість журналістів мовчать. Лідерів опозиції кидають за ґрати. Вийшли сотні тисяч партійців протестувати перед СІЗО? «Рєшали» і «смотрящі» нахабно відбирають власність? Бізнес мовчки віддає. Президент змінює на свою користь Закон про вибори? Опозиція дружно голосує «за». Країну позбавляють європейської перспективи, здають національні інтереси: де протести громадян? Винятки лише підтверджують правило…

У 2012 році на порядку денному України бачу три завдання, ключові з погляду майбутнього країни і перспектив співпраці з ЄС.

Перше. Зберегти державність і суверенітет, вистояти на переговорах з Росією, не дозволити перевести Україну до категорії failed states.

Друге. Не допустити згортання демократії за критичну межу, за якою – страх. Вистояти бізнесу: він основа і надія середнього класу. Усім разом відстоювати права, захищати демократичні свободи і цінності.

Третє. Кардинально оновити політичну еліту. Парламентські вибори мають стати політичним «Х-фактором», який приведе в політику нових людей, лідерів з новими ідеями і цінностями. Країні потрібні не «політичні тварини», а моральна і адекватна викликам часу політична еліта – переконлива альтернатива владі.

Україна витримає випробування на міцність, якщо громадяни зрозуміють, що поставити «галочку» за європейський курс в анкеті соціологів – цього мало. Демократію доведеться захищати, щоби країна не звернула у тупик диктатури.

Анатолій ГРИЦЕНКО,
лідер партії «Громадянська позиція»,
голова парламентського комітету
з питань національної безпеки й оборони