Вперше в історії голова Івано-Франківського міського суду прозвітував перед
громадськістю.

У передньому слові до свого річного звіту голова міського суду Андрій Малєєв одразу зауважив, що, звітуючи перед громадою, він не прагне якоїсь оригінальності, а тільки переймає зарубіжний досвід. «В інших країнах це звичайна практика», – зауважив суддя. 
Звіт про роботу суду займає аж сорок друкованих сторінок, але вражає не тільки обсягом. Насамперед, тут немає канцелярського стилю та скупих цифр. Звіт написано неочікувано емоційно і максимально відверто. Здається, такого судді про себе ще не говорили. Далі без коментарів, мовою оригіналу.

Про матеріальні труднощі

«Івано-Франківський міський суд розміщений в Будинку Правосуддя за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 11. Суд займає частину першого і другого поверхів. Загальна площа судових приміщень становить біля 1600 квадратних метрів. Можливості перепланування для потреб правосуддя обмежені. Частину приміщень міського суду займають адвокати.
Системи каналізації, водо- і теплопостачання в занедбаному стані. Будівля, в якій розташовані апеляційний суд, прокуратура області, управління юстиції, ТУ ДСА, має власну систему опалення. Прокуратура області розширюється: недавно її дочірня компанія – прокуратура міста – отримала нове приміщення. Прокурорів більшає, прокурори Україні потрібніші.
Опалюються не всі судові приміщення. Окреме джерело енергоживлення суду відсутнє, силова мережа в аварійному стані й неспроможна забезпечувати енергопостачання відповідно до сучасних вимог. Як результат – постійне перевантаження електромережі й  регулярні відключення електроенергії. Це дуже важливий чинник, оскільки від енергопостачання залежить сама можливість проведення судових засідань в більшості судових справ – технічні засоби фіксування процесу, вся оргтехніка потребують електричного струму. За попередніми підрахунками, в 2008 році через відсутність струму було зірвано 324 судові засідання, а дезорганізовано ще більше…
Слід констатувати, що в даний час кошти на ремонт повністю закінчились і суд практично знаходиться в стані напівремонту… Найперше про меблі. Колись був стандарт, і від того часу ще залишились меблі в імперському стилі. Тепер стандарту немає і меблів теж. Підозрюємо, що меблів немає саме через відсутність стандарту. В суді тільки сім залів судових засідань можна назвати умовно умебльованими… В суді також функціонує локальна телефонна мережа, яка потребує заміни, оскільки більшість телефонів не працюють… Ми не можемо повідомляти людей про судові засідання телепатією. Нам для цього потрібні конверти і марки. В дні, коли пишуться ці рядки, коштів для відправки кореспонденції залишилось на тиждень роботи. Після цього суду не буде чим працювати…
Народ для судів гроші дає, але вони десь губляться між опікунами… Важко сказати, в яких розмірах, але суди стабільно поповнюють державну скарбницю — це судові збори, мито, інформаційні збори тощо. Якби хоч частину цих коштів залишали судам, проблем було б набагато менше».

Про навантаження

«Штатна чисельність суддів Івано-Франківського міського суду становить 18 одиниць. В даний час є три вільні вакансії… 15 працюючих суддів вирішили 60405 судових справ усіх категорій. На кожного суддю в середньому припадало по 4200 судових справ, а вирішено по 4027 справ  – тобто практично 96 % від тих, які перебували на розгляді… Якщо застосувати деякі нехитрі арифметичні підрахунки, то вийде, що в день кожен суддя повинен був розглянути 16 судових справ.  Якщо робочий день 8 годин, то на одну справу – 30 хвилин…
Високі показники в даному випадку досягнуто за рахунок розгляду великої кількості справ про адміністративні правопорушення – їх в цьому році було 47212 штук… Якщо глянути на картину по категоріях, то виявиться, що кримінальних справ розглянуто в 2008 році всього 67 %, цивільних – 88 %, а адміністративних – 74 %. Отже, реальний показник роботи нашого суду без справ про адміністративні правопорушення буде десь посередині – на рівні 77 %…  23 % невирішених справ – це саме та кількість судових справ, яку вже не можна було «запхати» в рукавичку робочого часу… Пропускна здатність суду не справляється з такими об’ємами, судді працюють на грані втрати якості правосуддя».

Про тяганину

«Тільки у 2008 році в Івано-Франківському міському суді прокурори зірвали 156 судових засідань, а всього в суді залишок кримінальних справ — 347… Якщо погортати справи, проглянути протоколи судових засідань, послухати звукозапис, то виявиться, що у переважній більшості випадків саме прокурор висловлював думку про необхідність відкладення справи. Щоб знали, суд вирішує питання відкладення справи за клопотанням сторін, а не коли йому хочеться чи не хочеться. Ось тяганина, вона тут».
«Замість того, щоб обвинуватити перед судом людину у всіх її діях прокурор зі слідчим дроблять одну велику справу на декілька маленьких. Для чого?  Відповідь проста – для показника. А ще буває так, що коли справа подроблена на самостійно дрейфуючі фрагменти, якийсь із фрагментів може й не доплисти до суду, або як допливе, то тихенько, у вигляді постанови про закриття справи».
«Дуже вигідно завершувати досудову підготовку справи процедурою примирення. Мінімум ресурсів – максимум результату. Можливість примирення є завжди, і навіть у випадку очевидного виграшу треба добре думати, бо завжди ліпше у себе за спиною не залишати ворогів. У місті Івано-Франківську є всі можливості для медіації. І за потреби суд міг би розглянути варіанти співробітництва з зацікавленими особами по впровадженню альтернативних способів вирішення спорів між людьми. Для цього потрібні ентузіасти, які є в місті Івано-Франківську».
 
Про недоторканість

«Шановні люди! Вас дурять. Немає ніякої недоторканості, крім заборони брати суддю під варту без дозволу Верховної Ради України. І що, це заважає порушувати і розслідувати справи проти суддів? Ні, проти судді може порушити справу будь-хто, хто в праві це робити. А от проти адвоката може порушити справу тільки прокурор області. То у кого більше недоторканості? Шановні громадяни! Так і кожного з Вас теж не можна брати під варту просто так, подобаєтесь Ви комусь чи ні. Ви теж недоторкані і порушити цю недоторканість може тільки суд. І саме тому у нас під вартою менше людей,  і саме тому суддів слід зробити залежними, боягузливими – щоб, коли стане питання про поміщення Вас під варту, суддя зробив, як скажуть, а не займався пошуками справедливості. І саме тому судді, суди є кісткою в горлі тих, для кого основний спосіб роботи – підкинути наркотики, патрони чи гроші і кинути людину в камеру, повну хворих на тяжкі заразні хвороби професійних злочинців».

Про психологічний тиск   

«Голова суду переживає за своє становище і ходить за суддею, щоб він розглянув справу. Суддя зашився, не знає куди діти справи й людей, які від нього постійно щось вимагають, кричать і погрожують. Він не встигає, очманілий, бігає, нервується. У нього постійні накладки через те, що хтось захворів, запізнився, в суд прийшли якісь документи, але не туди або не ті… Всі кричать одне на одного. Секретарки через день хворіють, бо народжені для щастя, а не для експлуатації людини людиною, плинність кадрів в судах велика. Ранком судді йти на роботу не хочеться, йому огидно навіть думати про те, що його дуже скоро чекає. Він точно знає, що кожного нового дня сонце встане не для нього, люди будуть знервовані, дивитимуться на нього як на ворога… Ці люди вже приходять з повним і ясним розумінням того, що суддя – їх душитель. Така ситуація постійного емоційного конфлікту і психологічного дискомфорту нерідко супроводжує суддю все його суддівське життя (після пенсії судді довго не живуть – сумна статистика). А тут ще скарги, вимогливі запити від депутатів, брутальність прокурорів, у яких якісь там справи на контролі, «оперативні супроводи» як форма тиску. І думає суддя з гіркотою, що не на те поклав життя – держава, люди, яким він служив, плюнули йому в обличчя. Сморід по справі йде по всіх інстанціях… Суддя, поки ще при свідомості, якось маневрує, виправдовується, викручується, обіцяє, лукавить. А потім просто чхає на все і переходить в психічний стан досвідченого судді, якому море по коліна». 

Про плани

“Івано-Франківський міський суд готовий приймати і видавати всю інформацію в електронному вигляді. Пропонується створити спільний банк даних з найбільш масовими учасниками процесу – підприємствами, установами, організаціями. Івано-Франківський міський суд, наприклад,  зацікавлений в тому, щоб можна було перевіряти достовірність найменування сторін: ідентифікаційні номери, засоби зв’язку, місцезнаходження.  Ми не проти отримання електронних версій позовних заяв, протоколів про адміністративні правопорушення тощо. Все це предмет домовленості…
Плануємо створити агентство судових послуг, яке б на громадських засадах надавало послуги по експедиції, нескладному консультуванню, підготовці найпростіших документів людям, які не мають можливості скористатись кваліфікованою допомогою правника. Однак створити таке агентство може бути небезпечним. Таке агентство буде схоже на цвях, який стирчить і муляє. Його відразу ж  спробують забити назад за допомогою обвинувачень в корупції…
В деяких судах України діють інформаційні кіоски. Наприклад, в Івано-Франківському господарському суді. Ми плануємо використати цей досвід. І тоді звернутись до суду з позовом можна буде з будь-якого місця, де є Інтернет”.

Підготував Богдан СКАВРОН

P.S. Ознайомитися з повним текстом звіту можна тут.