“Коли почалася війна, я якраз відпочивав з дружиною у Барселоні. Міг спокійно залишитись тут. Я працюю фрілансером, робота не прив’язана до певного місця, можу працювати в будь-якій точці земної кулі по інтернету. Але я вирішив повернутись в Україну. Літаком долетіли до Варшави, далі добирались автомобілями. В мене тут, в Україні, родина, син 11 років”, – каже “Дикий”, командир взводу.

“Раніше я ніколи не керував людьми, – каже “Дикий”, – я звик працювати сам на себе. А тут в мене цілий взвод – більше 20 чоловік, за яких я повинен нести відповідальність. Хоча вважаю, що мені повезло – в мене у взводі всі свідомі, дорослі люди, які знають свої обов’язки і виконують їх. Мені не треба стояти над ними і постійно контролювати. Тут воюють усі за власним бажанням і у всіх спільна мета – перемога над ворогом”.