У результаті проведеної роботи лікарів амплітуда рухів бійця була відновлена майже на 80%.
Отримати важке поранення грудної клітки з численними осколками. Втратити здатність ходити та рухати рукою через ворожу кулю, але відновитися, встати на ноги та зберегти бажання продовжувати бути в армії – історія воїна Вʼячеслава. Про це розповіли на сторінці Міністерства охорони здоров'я України.
31-річного десантника В’ячеслава зі Сумщини поранили наприкінці січня 2023 року під Бахмутом. Ворожа куля пройшла крізь руку і зачепила хребет. У чоловіка було важке мінно-вибухове поранення грудної клітки з численними осколками.
"Штурмували, йшли-йшли і трошки не дійшли. Я стояв за стіною, за сарайчиком. Прилетіла якась “пилюка” — я впав... Рука болить, пече збоку, і з ногою щось. Побратими наклали турнікети. Полежав хвилин двадцять, зрозумів, що рука перебита, куля зайшла десь у бік. Кажу хлопцям: помагайте, будемо виходити, бо евакуації довго ждати. Коли дійшли, я почав втрачати свідомість. Мене поклали на ноші і доправили до евакуаційного пункту. А далі — у Краматорськ, Дніпро, Київ та Івано-Франківськ", — розповідає військовий.
На початку захисник взагалі не міг ходити, в нього була травма хребта — переламані два хребці. Довелося лежати два з половиною місяці, доки рани загояться, а пізніше бійця прооперували та вживили пластини.
Спочатку В’ячеслав рухався по поверху, кілька разів виходив на вулицю, потім більше. А ось піднятися сходами не міг. Пізніше захисника направили на подальшу реабілітацію, де йому вдалося розробити не лише ногу, а й руку.
У Центрі фізичної та реабілітаційної медицини бійці щодня відпрацьовують силу та амплітуду рухів, координацію і баланс. Там В’ячеслав відпрацьовував вправи для підвищення сили трицепса.
"Коли прийшов сюди, рука майже не працювала, не міг стиснути в кулак. Зараз працює і кисть, і пальці. Тільки повністю не розгинається і трошки турбує в плечі… Нога вже нормально розробилася, можу ходити", — каже військовий.
Чоловік каже, що буде комісований, зараз готуються відповідні документи. Плани на життя після одужання ще не складав, але з армії йти не хоче. Сподівається, знадобиться у якійсь з частин на рідній Сумщині.
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.