Під час обов’язкової евакуації з Донеччини та евакуації з інших напрямків вдалося вивезти у безпечні регіони близько 82 тисяч українців: передусім жінок, дітей, людей похилого віку.
“За кожним врятованим життям – спільна кропітка робота держави, міжнародних організацій та волонтерів. Саме волонтери – найперша ланка евакуації. В кожному конкретному регіоні чи населеному пункті вони готують списки людей, які готові евакуюватися, допомагають маломобільним громадянам, збирають та доставляють евакуйованих з найнебезпечніших місць до місця загального збору. Мінреінтеграції в своїй роботі завжди спирається на волонтерські організації. До прикладу: Helping to Leave, ГО Проліска, Хелп Піпл, Восток SOS”, – йдеться в повідомлені.
Загалом понад 20 таких організацій беруть участь у проведенні евакуації з усіх напрямків, де є небезпека для мирного населення. З ТОТ Луганщини та Донецької області, з особливо небезпечних територій Херсонщини, Запоріжжя, Миколаївщини, Харківщини, Донеччини.
Долучаються до процесу також міжнародні організації, які своєю чергою підтримують як українських переселенців, так і волонтерів, надаючи паливо для транспорту, продукти харчування та інше.
Робота триває постійно, щодня. Не завжди помітна загалу, але об’ємна й важлива. В ній задіяно багато людей. На жаль, в умовах повномасштабної війни далеко не про все можна розповідати більш детально, щоб не зашкодити та не наражати на ризик громадян, яких евакуюють.
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного