Під час обов’язкової евакуації з Донеччини та евакуації з інших напрямків вдалося вивезти у безпечні регіони близько 82 тисяч українців: передусім жінок, дітей, людей похилого віку.
“За кожним врятованим життям – спільна кропітка робота держави, міжнародних організацій та волонтерів. Саме волонтери – найперша ланка евакуації. В кожному конкретному регіоні чи населеному пункті вони готують списки людей, які готові евакуюватися, допомагають маломобільним громадянам, збирають та доставляють евакуйованих з найнебезпечніших місць до місця загального збору. Мінреінтеграції в своїй роботі завжди спирається на волонтерські організації. До прикладу: Helping to Leave, ГО Проліска, Хелп Піпл, Восток SOS”, – йдеться в повідомлені.
Загалом понад 20 таких організацій беруть участь у проведенні евакуації з усіх напрямків, де є небезпека для мирного населення. З ТОТ Луганщини та Донецької області, з особливо небезпечних територій Херсонщини, Запоріжжя, Миколаївщини, Харківщини, Донеччини.
Долучаються до процесу також міжнародні організації, які своєю чергою підтримують як українських переселенців, так і волонтерів, надаючи паливо для транспорту, продукти харчування та інше.
Робота триває постійно, щодня. Не завжди помітна загалу, але об’ємна й важлива. В ній задіяно багато людей. На жаль, в умовах повномасштабної війни далеко не про все можна розповідати більш детально, щоб не зашкодити та не наражати на ризик громадян, яких евакуюють.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює