Загальні втрати росіян за час повномасштабного вторгнення в Україну:
– особового складу ‒ близько 169 170 (+1020) осіб ліквідовано,
– танків ‒ 3574 (+4) од,
– бойових броньованих машин ‒ 6921 (+23) од,
– артилерійських систем – 2616 (+8) од,
– РСЗВ– 511 од,
– засобів ППО ‒ 276 (+3) од,
– літаків– 305 од,
– гелікоптерів – 290 од,
– БПЛА оперативно-тактичного рівня – 2208 (+5) од,
– крилатих ракет ‒ 911 (+2) од,
– кораблів/катерів ‒ 18 од,
– автомобільної техніки та автоцистерн – 5464 (+12) од,
– спеціальної техніки ‒ 277 (+4).
Українська авіація за минулу добу завдала 12 ударів по районах зосередження особового складу та військової техніки окупантів. Також наші захисники збили дві керовані авіаційні ракети Х-59 та 4 БпЛА різних типів.
Підрозділи ракетних військ і артилерії, в той же час, уразили пункт управління, район зосередження живої сили, озброєння і військової техніки противника, зенітно-ракетний комплекс та 2 склади пально-мастильних матеріалів.
Якщо ви вже маєте пару сотень фотографій ужгородських сакур та ще стільки ж — тюльпанів волинської голандії, і не знаєте, куди б відправитись задля красивих фото, вам точно варто відвідати Донеччину навесні. Так так, підозрюю, що в цей момент ви знервовано засміялись. Але ж війна колись скінчиться, і я сподіваюсь, що бойові дії не доберуться
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює
Попри усі можливі стереотипи, незважаючи на низку дискримінуючих обставин, безвідносно до ситуації загалом, все більше жінок у нашій країні стають водійками. 13 років тому, коли я ходила в автошколу, у моїй групі було лише троє молодих дівчат. Сьогодні ж на курсах чоловіків та жінок, мабуть, порівну. І якщо чоловіки здебільшого отримують посвідчення водія у 18—20