Заборонити пластик

  • Епоха пластикових пакетів добігає кінця. Днями Верховна Рада практично повністю заборонила їх розповсюдження в Україні. Під обмеження потрапили тонкі, надтонкі та оксорозкладні пластикові пакети. Заборона на розповсюдження пакетів і покарання за порушення почнуть діяти уже з 1 січня 2022 року.

    Фото: Куфер

    Що каже закон

    Згідно із законом, розповсюджувати пакети не можна буде в закладах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг: і платно, і безкоштовно. Використовувати можна буде біорозкладні пластикові пакети. Є виняток для зазначених закладів (окрім біорозкладних) – надтонкі пластикові пакети шириною до 225 мм, глибиною до 345 мм, довжиною до 450 мм.

    Проте їх можна використовувати тільки для пакування чи транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів та льоду. В усіх інших випадках тонкі пластикові пакети слід вилучити.

    Цупкіші пакети не заборонили, але вони не будуть безкоштовними. Ціни на них не можуть бути нижчими за мінімально встановлені і мають бути такими, щоб стимулювати не використовувати їх. На кожному пластиковому пакеті повинно бути відповідне маркування.

    Передбачено і штрафи. Якщо заклади торгівлі та харчування упіймають на платному чи безоплатному розповсюдженні пластикових пакетів, їм доведеться заплатити від 8500 до 17 000 гривень. За повторне порушення протягом трьох місяців – від 17 тис. до 34 тис. гривень. Якщо ж на безплатному розповсюдженні пластикових пакетів упіймають інший суб’єкт господарювання, штраф буде від 1700 до 3400 гривень.

    Маленький вбивця

    Екологиня, економістка та голова екоруху «SortSmart» Марія Федорук називає цей закон спільною роботою активістів, громадськості, науковців та політиків, а також першим кроком на шляху до зміни екологічного дискурсу у країні. Він дозволяє вже на етапі розповсюдження забрати велику кількість пластику з довкілля, тобто вплинути на великі мережі, які зараз фактично продукують його.

    «Нас, «сортсмартівців», в Івано-Франківську десь 1-2% від населення. Але ми своїм прикладом показуємо, що це проблема, що це важливо. Мережевий бізнес  – розповсюджує набагато більше пластику. Тобто якщо вони захочуть змінити підхід до використання пластику, то це буде великий крок вперед», – пояснює екологиня.

    Як каже Марія Федорук, вчені підрахували, що нам потрібно рівно 12 хвилин на пакетик – для того, щоб комфортно дійти від торгової точки додому. А потім цілі покоління пожинають плоди цих 12 хвилин. Пластик – це як маленький вбивця, який поступово робить свою справу. Цим законом відповідальність покладається, у першу чергу, на бізнес – він має прибрати пакетики. Тобто маємо розширення відповідальності, а це вже серйозніша можливість до змін.

    Наступним кроком після запровадження зменшення використання пластику у торгових точках і закладах харчування має бути закон щодо виробників.

    «У минулому році парламент проголосував у першому читанні проєкт Закону «Про управління відходами» (№2207-1д). Одне з головних його нововведень – створення основи для запровадження європейської системи розширеної відповідальності виробника. Тобто має бути напрацьований комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників продукції за тим, як вони управлятимуть відходами», – додає Марія Федорук.

    Колись прали пакети

    Франківка Оксана Крецул з пластиком та поліетиленом зараз на «ви». Та переосмислення шкідливості прийшло не відразу – потрібен був час, щоб зрозуміти, що проблема «пакета за 5 копійок» є глобальною.

    «Усвідомлення та переосмислення в голові відбулися не відразу. Ми всі жили в 90-х, прали пакети і тішилися цьому. Пам’ятаю момент, коли у нас з’явилися одноразові пакетики «за 5 копійок» і нарешті почалася епоха запаковування всього в окремі пакети, це було так зручно! Ніхто не думав про те, куди вони діваються після використання. Ніхто не думав про шкоду довкіллю. Насправді розуміння глобальності проблеми прийшло лише декілька років тому, коли почали розвиватися соцмережі та з’являтися відеоролики про шкоду пластику, про глобальні зміни клімату», – розповідає жінка.

    Перші «екологічні» кроки, пригадує Оксана, були доволі смішними. Вдома поставила не одне сміттєве відро, а три: пластик, скло та «всі інші відходи». А потім був шок, коли відсортоване сміття з баків завантажувалося в одну машину з іншими відходами. Так жінка почала вивчати це питання і прийшла до волонтерів, які займаються роздільним сортуванням.

    «Зараз це обов’язкова частина побуту, без якої не уявляємо життя. Є відчуття, що ти дійсно змінюєш світ. Я завжди казала людям, що для наочності можна лише один місяць окремо збирати пластик, яким користувались, і від зібраної кількості буде шок. А якщо додати туди папір, скло та жерстянки – це пів машини. Не можу назвати себе на сто відсотків екосвідомою, тому що в моєму побуті присутні пакети, які я просто викидаю у смітник, тому що у нас немає місць, куди їх здавати (вони не переробляються, а лише спалюються). Та я намагаюся змінити певні звички й уподобання і впевнена, що мені це вдасться, тому що не важко купити екоторбинки замість пакетів, ходити на ринок із шопером чи тканинною сумкою замість пакета», – підсумовує Оксана.

    Не все, що пластик – зло

    «У 2016 році я вперше потрапила за кордон, мені було 18 років. Це була Італія. Я бачила, як у тій країні ставляться до сортування сміття і як люди дійсно платять великі штрафи, якщо не сортують його. І для мене це було прозрінням. Пакети там були або платними, або такими, що є легкорозкладними», – розповідає франківка Ольга Гуцул.

    Зараз жінка активно впроваджує еко у своє життя – багаторазово використовує пакети, завжди має з собою одну-дві тканинні торбинки.

    «Мені довелось багато подорожувати. І я бачила, як цивілізовані країни ставляться до сміття і як країни Азії, у яких інший підхід до сміття, буквально у ньому потопають. Ти плаваєш в океані на Балі, а навколо тебе гори пакетів і сміття. Ми усі бачимо гарну картинку, а насправді там є такі страшні місця… І це жахливо», – додає Ольга Гуцул.

    Попри війну з пластиком, жінка каже, що у сучасному світі без нього таки неможливо. Потрібно, на її переконання, з розумом підходити до його використання.

  • «Я не поділяю думки, що пластик – це зло. Ні! Є ситуації, коли він дійсно потрібен. Ми маємо навчитися грамотно його використовувати. У мене є пакети, які я використовую повторно багато разів – завжди ношу їх із собою. І коли вони вже взагалі зношуються, то віддаю на переробку. Також я ходжу у магазини і на ринок зі своїми пластиковими контейнерами. Це зручно, бо можна донести цілі і нероздавлені, скажімо, черешні, персики чи полуниці додому. Особливо це актуально влітку. Ці коробки я складаю собі на велосипед – і люкс, легко транспортувати. Тому я за розумний підхід, за сортування і повторне використання», – каже Ольга.

    Та розуміють такий підхід не всі. Каже, продавці реагують по-різному. Є такі, що вже впізнають її і розуміють, без проблем відважують у принесену тару. А є і такі, які вперто намагаються втиснути свій пакетик. Вони апріорі цього не розуміють. Особливо мова про старших людей.

    Багаторазовість як альтернатива

    Фахівці прогнозують, що на зміну пластиковим пакетам на ринку з’явиться багато альтернатив: багаторазові, біорозкладні, паперові, пакети з опалого листя.

    Як зазначає Марія Федорук, головною альтернативою має стати все, що можна використати декілька разів. Бо навіть попри те, що папір – ресурс відновлюваний, це теж такий собі варіант. Адже ліси наскільки швидко вирубуються, що вони не встигають вирости. І навіть якщо ми переробляємо папір, все одно ми затрачаємо ресурси, є викиди шкідливих газів…

    «Тобто все, що одноразове, не є альтернативою. Потрібно працювати над зміною надання послуг і переходити до багаторазового використання. У торгових мережах це багаторазові торбинки, які мали б бути виготовлені локально, а не завезені десь із Китаю чи ще звідкись. Тобто з української сировини», – говорить Марія Федорук.

    Так само і в закладах харчування є багато варіантів, щоб перевести їх на багаторазове використання. На основі аудиту відходів, де видно, скільки одноразового посуду потрапляє у сміття, можна здійснити коригування і конкретно кожному закладу підібрати спосіб зменшення використання одноразового посуду. Це непросто, але воно того варте. Це не тільки вигода для довкілля, але й плюс для самої людини, бо багаторазове – це економічніше.

    Хоча активістка припускає, що споживачі вже настільки звикли до комфорту, що, скоріше за все, використовуватимуть не багаторазові торбинки, а біорозкладні поліетиленові пакети. Вона вважає, що на початках закупівля екопакетів буде дорожчою, але коли вони стануть масовими, то подешевшають.

    «Головне завдання зараз – як бути максимально вигідно конкурентними, щоб, не збільшуючи собівартість товару, зробити його пакування таким, як вимагає законодавство. Якщо мережі не зможуть знайти якісь вигідні альтернативи і не зможуть ці витрати скоротити, то найпростіший спосіб для них – підняти вартість товару. Але, як варіант, можливо, самі екопакетики стануть дорожчими. Тоді людина матиме вибір: або купувати дорожчий біорозкладний пакет, або прийти зі своєю багаторазовою торбинкою», – припускає Марія Федорук.

    Екологічність є цінною

    Для франківського бізнесу заборона пластику не є новиною. Деякі компанії вже давно відмовилися або ж обмежили його використання. Так, як розповідає керівниця кондитерської «Delikacia» Ольга Чорна, у закладах вже давно замінили пластикові ланчбокси на алюмінієві, пакети є біорозкладними, а для друку в офісі компанії використовують папір, який проходить менше стадій обробки.

    «Екологічність щодо навколишнього середовища завжди була ціннісною складовою нашої компанії. У закладах нашої мережі ми вже давно замінили пластикові ланчбокси на алюмінієві, картонні та паперові, пластикові пакети – на паперові та біорозкладні, пластикові одноразові набори – на дерев’яні та з кукурудзяного крохмалю, пластикові трубочки – на паперові. У нашому офісі для друку використовуємо папір сірого кольору, який проходить менше рівнів обробки і, відповідно, екологічніший», – пояснює Ольга Чорна.

    Ціна на екологічну тару, за словами менеджерки, вища, але її не закладають у вартість продукції. Частину продають гостям за собівартістю, ще частину дають безкоштовно. Також, за її словами, до кінця року «23 ресторани» планують замінити біорозкладні пакети на пакети з кукурудзяного крохмалю.

    Прикарпатська торгова мережа з виробництва м’яса та м’ясної продукції «Рибак» також фасує свій товар у папір.

    «Щодо паперових пакетів, які ми використовуємо для пакування продукції, то на них ми почали переходити вже давно. Спочатку пакували у звичайний пергаментний папір. Але це було незручно, бо працівники витрачали більше часу на саме пакування. Тому прийняли рішення використовувати паперові пакети, які є зручними і гарно виглядають», – розповідає маркетологиня ТМ «Рибак» Анна Берлін.

    У компанії також не закладали вартість паперового фасування у кінцеву ціну продукції.

    «Ціна на продукт не змінилася. Просто змінилися фактичні витрати на фасування, але це була позиція – перейти на біопакети, які є більш чистими для природи», – додає маркетологиня.

    Щодо свіжого м’яса, то поки що іншого варіанту, як упаковувати його у поліетилен, ще не придумали.

    «Працюємо над цим питанням, думаємо, чим можна було б замінити поліетиленовий пакет для фасування свіжої м’ясної продукції. Думаю, що до кінця року ми ще обміркуємо нові вимоги законодавства», – додають у компанії.

    Марія ЛУТЧИН

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!