«Береги» для своїх

Щороку депутати обласної ради затверджують перелік природоохоронних заходів, що фінансуються за рахунок екологічного фонду. Мільйони гривень направляють на збереження природи у різних точках області. На фінансування природоохоронних заходів цього року запланували 123 мільйони гривень. Чималі гроші викликають інтерес до їх розподілу як в активістів, так і в екологів.

Цікавість до питання підігріває і той факт, що роботи з освоєння екогрошей відбуваються без публічної конкуренції. Принаймні про це говорять планові суми робіт з фонду на 2018 рік, що не перевищують допороговий баланс у 1,5 мільйона гривень, тобто не зобов’язують замовника виставляти роботи на публічні торги.

«Галицький кореспондент» проаналізував субвенцію з фонду охорони навколишнього середовища на Верховинщині, адже цього року саме на цей регіон запланували направити найбільшу суму екокоштів – понад 15 мільйонів гривень, з яких вже освоєно 12,5 мільйона.

Загалом у списку природоохоронних заходів на 2018 рік – 273 об’єкти. Остаточний їх перелік було затверджено на сесії обласної ради у червні. Кошти з фонду початково розподіляють між департаментами й районами. Останні збирають букет екологічних проблем зі звернень сільських рад чи районних депутатів.

Екологічні кошти не туди?

Якщо проаналізувати весь список природоохоронних заходів, запланованих на цей рік, то побачимо, що значну частку робіт займає берегоукріплення. На Верховинщині з 16 запланованих робіт на берегоукріплення відведено 12. Виглядає, що проблема зі стійкістю річкових берегів чи гірських схилів спільна в районі, адже запити на такі роботи подані з найвіддаленіших сіл у різних точках Верховинщини.

Еколог Володимир Красноштанов є противником виділення екологічних грошей на берегоукріплення. Експерт розповідає, що коли він був громадським радником при колишньому губернаторові Роману Ткачу, тоді значно скоротилося виділення коштів з екофонду на берегоукріплення, а пріоритет віддали будівництву очисних споруд.

«У зонах населених пунктів є сенс захищати землі від підтоплення, але це не має відношення до екології. Гроші на такі роботи мають виділятися з Резервного фонду Кабінету міністрів, і роботи з захисту берегів річок контролюватися Міністерством надзвичайних ситуацій. А екокошти мають бути спрямовані на покращення саме екологічного середовища чи запобігання його знищенню», – висловлює свою позицію еколог.

Красноштанов каже, що спостерігає, як в останні роки побільшало виділення коштів з екофонду на укріплення берегів річок, і припускає, що за такими роботами можуть приховувати розподіл бюджетних грошей за інтересами.

«Ну ось гляньте, дивно, проекту немає, а сума робіт вже передбачена, звідки її взяли?» – коментує еколог розподіл субвенції з фонду охорони навколишнього середовища по Верховинському району. В запланованому кошторисі робіт з берегоукріплення одразу включено виготовлення проектно-кошторисної документації.

Щоправда, заступник начальника управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації Андрій Пліхтяк думку еколога Красноштанова не поділяє. Чиновник каже, що кошти екологічного податку використовуються згідно з нормами постанови Кабінету міністрів №1147. У затвердженому переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, є берегоукріплення. Втім Пліхтяк запевняє, що в департаменті не роблять акцент виключно на таких роботах.

«Збереження водних ресурсів чи будівництво каналізаційних мереж, очисних споруд фінансується не менше», – підсумовує чиновник. Додаючи, що пріоритети робіт визначають все ж адміністративні одиниці, які й направляють запити в департамент.

«Вони ж формують і суми робіт, управління до цього відношення не має. До нас заходить запит з чітко визначеною сумою від замовника», – відповідає на питання про однаково допорогові суми робіт чиновник.

Берегозакріплювальні роботи, с. Яблуниця

Без конкуренції

Якщо переглянути всі 12 робіт з берегоукріплення по Верховинщині, то запланована сума більшої половини з них майже впритул наближається до 1,5 мільйона гривень, та не перевищує його.

«Замість того, щоб розробити проектно-кошторисну документацію на всю ділянку ріки чи дороги, робиться поділ на маленькі куски і без проведення конкурсу визначається та залучається виконавець», – коментує член комісії з питань екології, член обласної асоціації учасників АТО Юрій Качак.

Експерт з питань проведення публічних закупівель, аналітик Центру «Антикорупційна платформа» Ольга Ничай також акцентує на неконкурентності вказаних закупівель.

«Проведення відкритих торгів для товарів і послуг є обов’язковим, якщо їхня сума перевищує 200 тисяч гривень, а робіт – 1,5 мільйона гривень. Оскільки будівництво берегоукріплювальних споруд – це роботи, то і конкурентні торги мають відбуватися, якщо їх вартість вища за півтора мільйона гривень. У нашому випадку вартість всіх робіт була нижчою від цієї суми. У такому разі законодавець не зобов’язує проводити торги, а дозволяє замовнику (розпоряднику бюджетних коштів) укладати прямі договори з підрядниками, обираючи їх на власний розсуд)», – коментує юристка.

Так у Верховинському районі й відбулося. Сільські ради уклали прямі договори з виконавцями робіт. Щоправда, самих виконавців на 11 робіт виявилось лише два: ТОВ «Християна» і ТОВ «ПМК-77». Левову частку всієї екологічної субвенції на Верховинщину освоїла фірма «Християна», що зареєстрована у цьому ж районі.

Ми поцікавились у Яблуницькій та Замагорській сільських радах, чи були загалом зроблені роботи та як проходив вибір підрядника.

У Яблуниці берегоукріплення проводило двоє учасників. «ПМК-77» укріплювало берег Білого Черемоша при в’їзді в село, а «Християна» – ділянку цієї ж ріки у центрі.

Як вдалося зрозуміти з пояснень сільського голови Петра Федорчука, підрядники начебто самі запропонували свої послуги. Війт не заперечував, адже чув, що в сусідніх селах ті добре виконали роботи. Петро Федорчук переконує: берегоукріплення було потрібне, адже з 2008 року на тих ділянках ріки є проблеми.

Сільський голова с. Яблуниця Петро Федорчук

«Добре, що свій підрядник, як щось не те – зможе поправити, а прийде чужий, де потім його шукати?» – підсумовує голова про вибір підрядника.

У сільській раді Замагори, де фірма «Християна» укріплювала від зсуву ділянку гори при сільській дорозі, війт каже, що підрядника привів депутат районної ради. На запитання, чи перевіряв голова документи фірми або ж цікавився попередніми її роботами в цій галузі, відповідає, що на перевірку він права не має.

«Зробили, як мало бути. Ще мають укріпити вище», – робить свій висновок про роботу підрядника сільський голова Василь Дідушко. Війт каже, що цього року додатково профінансували берегоукріплювальні роботи ще на мільйон гривень. «Раптово ці гроші звідкись з’явились. Нехай роблять», – коментує Дідушко.

Протизсувні роботи

Фаворити

Хто ж ці «свої» підрядники, яким довіряють роботи сільські ради на Верховинщині?

Фаворитом освоєння бюджетних коштів з екофонду у цьому районі є фірма «Християна», що зареєстрована в с. Голошина того ж Верховинського району. Її засновницею є Надія Федорчук.

Згідно з даними аналітичної платформи «Youcontrol», цього року фірма освоїла понад 9 мільйонів бюджетних коштів, минулого – ще понад 8 мільйонів.

Аналітична платформа «Zакупівлі» показує, що в 2017 році в Голошино фірма теж освоювала мільйони з бюджету на будівництво берегоукріплювальних споруд на річці Білий Черемош та потічку Сухий.

Експерт із питань проведення публічних закупівель Ольга Ничай, проаналізувавши берегоукріплювальні роботи фірми у Верховинському районі, помітила кілька цікавих робіт підприємства у грудні минулого року.

«У випадках обох берегоукріплювальних робіт на р. Білий Черемош у с. Голошино (пр. Центро та пр. Тарночки) угоди про здійснення робіт було укладено 27 грудня, а оплату зроблено одразу на наступний день. З цього робимо висновок нібито за добу вдалося виконати всі роботи. Цей процес поміж експертів має негласну назву – «грудневі жнива». Це період наприкінці року, коли бюджетні установи в терміновому порядку намагаються витратити залишкові кошти на рахунках, здійснюючи закупівлі без проведення торгів, укладаючи прямі угоди. Закупівлі зазвичай здійснюють у терміновому порядку в останній тиждень року. А останнім днем, коли Казначейство «пропускає» платежі, є 28 грудня.

Відтак виникає запитання: а чи дійсно за один день у грудні були зроблені роботи? Чи зроблені вони взагалі? Чи ж навпаки – можливо, роботи були зроблені до підписання договору, так би мовити, в борг? Що теж порушує норми чинного законодавства. У випадку «жнив» є підстави вважати, що замовник і підрядник домовились між собою, а ці договори фіктивні, бо фактично роботи проводили не в ті строки, які вказані у договорі», – коментує експерт.

До речі, як демонструють світлини на сторінці у Фейсбуці засновниці аналізованої нами фірми Надії Федорчук та її чоловіка – інженера Гринявського лісгоспу і депутата Верховинської районної ради Юрія Федорчука, сім’я товаришує з заступником голови обласної ради Сергієм Басарабом і його другою половинкою Наталією Марткович, з якою у посадовця чимало спільних сімейних фото.

Саме Сергій Басараб є одним із тих, хто контролює рішення «Про фінансування природоохоронних заходів з обласного фонду охорони навколишнього середовища» у 2018 році.

Інша фірма «ПМК-77», що здійснювала берегоукріплення на Верховинщині, зареєстрована в Косівському районі. Її засновницею вказана Катерина Стефурак.

Згідно з даними аналітичної платформи «Zакупівлі», фірма вже освоїла понад півмільярда бюджетних коштів з 2010 року. В поточному, до речі, також проводила немало берегоукріплювальних робіт в інших районах області, а у травні навіть зірвала бюджетний джекпот, вигравши тендер на будівництво полігону твердих побутових відходів у Брошнів-Осаді на майже 75 мільйонів гривень.

ЗМІ вказували на Катерину Стефурак – пенсіонерку з Косівщини, як на формальну засновницю підприємства. Товариство пов’язують зі скандальним екс-директором НПП «Гуцульщина» Василем Пророчуком. Як повідомляв сайт «Наші гроші», до 2011 року Пророчук був зазначений як один із засновників фірми. Наразі справами товариства начебто займаються сини екс-посадовця.

Непрозорість вибору підрядника, що нібито лягає на плечі сільських голів, викликає чимало запитань про якість виконаних робіт і їх належну перевірку, а ще – чи справді ці заходи є першочерговими у вирішенні екологічних проблем регіону.

 

Юлія КАНЮС

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!