Корабель-дракон

Невеликий гараж у гаражному кооперативі на вул. Залізничній заледве вміщає у собі масивний дерев’яний човен. Гучний грюкіт молотка служить добрим навігатором: поки зранку сусідні гаражі «німіють» колодками, тут кипить робота. Уже за кілька годин дракар – корабель-дракон – вирушить у перше плавання. Довгий вузький дерев’яний човен вікінгів з високо заломленим носом і кормою пахне живицею, давньою історією та майбутніми пригодами – тими, які автори судна – франківські художники-скульптори – постійно шукають собі на п’яту точку.

Дьоготь та овеча шерсть, просочений лляною олією парус, вибране дерево та автентичний кіль – корабель вікінгів франківські художники Назар Морозко та Володимир Ільків будували за технологіями, максимально наближеними до давніх скандинавських.

Торік у серпні загорілися ідеєю, яка виникла спонтанно. «Будьте обережні у своїх висловлюваннях, – сміється Назар.

Під враженнями після перегляду серіалу «Вікінги», Назар якось бовкнув: «А чому б не збудувати корабель?». Ідея, на перший погляд, нереальна, запала Володимирові у голову. «Ніч не спав. Шукав гранти, обдумував проекти, зішкрябував докупи інформацію», – каже чоловік.

Грант вони не виграли, але ідеї – не покинули. Вкладали у мрію власні кошти – загалом бюджет проекту сягнув кількох сотень доларів.

Мрія, тривалістю у рік

Кораблебудування та моряцтво було фірмовим стилем давніх вікінгів – племен, що в Середньовіччі заселяли прибережну та континентальну частину Скандинавії  й Балтійського моря. Вікінги відомі в Північно-Західній Європі як завойовники, пірати та купці. Згодом поширили свою експансію на всю Європу, Північну Атлантику та Близький Схід. У Франції «північні люди» були відомі як «нормани», в Англії їх називали «данцям», у Візантії — «варангами», на Русі — «варягами».

Кораблі вікінгів стали вершиною багатовікового розвитку. Ключовим елементом у прогресі кораблебудування став винахід вітрила і збільшення його розмірів, удосконалення характерного для скандинавських кораблів керма, яке розташовувалося з правого борту близько корми, і поступовий розвиток справжнього і дуже потужного кіля. До кінця VIII століття кораблі вікінгів вже могли перетинати Північне море.

«Завдяки кільовій основі кораблі вікінгів були дуже гнучкими, – розповідає Володимир. – Наприклад, греко-римські кораблі мали масивну основу і приймали на себе удар хвиль. А скандинавські  – не наштовхувалися на хвилі, а ніби «підгиналися» під них. Ці кораблі мали плавний хід, були дуже легкими і могли проходити там, де застрягали інші торгові судна. Вони вузькі, і чим вужчі – тим швидші; добре збалансовані, тому не перекидалися навіть за значної завантаженості. Тож могли служити і як військові, і – як торгові», – розповідає Володимир.

Щоб більше довідатися про давні технології, франківські художники «шерстили» інтернет, послуговуючись не надто досконалим онлайн-перекладачем та власною кмітливістю; вивчали надбання музеїв, які зберігають та реконструюють віднайдені кораблі вікінгів; «тусувалися» на тематичних форумах; спілкувалися з людьми зі схожими інтересами.

«Репліка» скандинавського човна у виконанні франківських художників – не єдиний такий проект в Україні, але – унікальний. Адже франківці намагалися збудувати його максимально автентичним та технологічно подібним до оригіналу. Мали за основу скандинавський прототип.

Так, дерев’яні частини судна вони просочували дьогтем та законопачували овечою шерстю. Як будівельний матеріал використали карпатську смереку. Хоча в ідеалі мав бути дуб. В епоху вікінгів Норвегія була багата дубами, проте за цілі століття кораблебудування лісам був завданий величезний збиток.

«З овечої шерсті ми скручували шнурочки та вставляли у діри між дошками, які були попередньо промащені дьогтем. Він має клейкі властивості і діє як антисептик; перешкоджає великим коливанням температури та вологості, не дає дошці всихатися та тріскати. Дьоготь використовували для будівництва всіх дерев’яних кораблів доXIX  століття включно. Це був один із найпопулярніший товарів Східної Європи», – розповідає Володимир.

Дьоготь «став» першим «промахом» у проекті: потрібен сосновий, а чоловіки спочатку купили березовий, який відрізняється за своїми властивостями. «Тепер маємо багато березового дьогтю», – сміється Назар.

Деталі човна франківські художники з’єднують металевими закльопками. А найважче, кажуть, було встановити перший ряд дощок, які мають вигнуту форму. «Вигнути треба було так, щоб вони не тріснули й не зламалися, – пояснює Назар. – Ми їх парили, вимочували. Кілька навіть зламали».

Парус до човна також виготовляли за автентичною технологією. «Парус досить маленький – п’ять «квадратів», за параметрами вписується у категорію, на яку не потрібно капітанських документів. Шили парус з льону, конопляної нитки, просочували  лляною олією з воском, за рахунок чого він тепер водонепроникний і не пропускає повітря», – каже Володимир.

Човен, який сконструювали франківські художники, важить понад 200 кілограмів; його довжина – 5,5 метрів, висота борту – 1,75 метри.  Передня  корма сягає 2,2 метри у висоту.

На кормі човна – зображення дракона. Це – типове зображення для скандинавських кораблів (звідси і назва – дракар або дракон).  Свій корабель художники назвали «Кредо». Пізніше планують припасувати до нього табличку із назвою та встановити прапор.

Загалом будівництво корабля-дракона тривало близько року. Загорівшись ідеєю у серпні минулого року, Назар та Володимир приблизно за півтори місяці створили проект та виготовили кіль. А далі – «заморозили» ідею на цілу зиму. Повернулися до неї лише всередині весни. І відтоді почалося реальне будівництво. Спочатку – у підвалі багатоповерхівки, а далі перенесли роботу до орендованого гаражу. Кажуть: найбільше надихала реакція людей – коли руки опускалися, для поповнення «енергетичної» батарейки достатньо було підтримки оточуючих

«Приємно коли люди йдуть і не проходять позв; автівки зупиняються, діти забігають і товчуться по кораблі. У всіх реакція – «вау»! Це надихає», – каже Назар.

Глобальні плани

На годиннику – половина десятої, а до гаражного кооперативу на вул. Залізничній поволі збираються люди. Це – переважно «свої», які підтримували хлопців від початку їхнього проекту: Оля – шила для човна парус, Андрій – підтримував на відстані, а нині – приїхав з Володимиро-Волинська, щоб змонтувати відео для подальшої промоції.

«Надіюсь, що вдасться «притягнути» хлопців із дракаром на наш фестиваль, – каже Андрій.

Перший шлях франківського «дракара» проліг з Івано-Франківська до Галича – на фестиваль, який відбувся минулими вихідними. Це – близько 12 км річкою Бистрицею та ще 15- Дністром проти течії.

«У нас немає сумнівів, що попливе. Хоча, є свої моменти: кожна дерев’яна лодка протікає. І вже під час першого запливу стане зрозуміло наскільки.  Загалом, це все поправимо: потрібно під конопатити і все», – каже Володимир.

З семи чоловік екіпажу, який планувався на початках, до Галича пливуть втрьох. Якщо апробація буде успішною, чоловіки планують масштабніший проект.

«Хочемо збудувати більший човен. Як прототип подобається відомий корабель Госберга. Він має 21 метр вдовжину і 5 – вширину. Вже на великому кораблі плануємо потрапити у Бакоту», – розповідає Назар.

Це – не перший проект франківських художників, через який спочатку оточуючі ледь не пальцем біля голови крутили.

«До різдвяних свят ми робили «шопку» у Черкасах – терміни були дуже стислі і всі були впевнені, що ми не вкладемося. А ми – встигли ще навіть на море з’їздити», – сміється Назар.

Чоловіки часто і багато працюють у соціальних та благодійних проектах. Зокрема, таких, які спрямовані на роботу із дітьми. Плануючи будівництво корабля, також мали на думці зробити щось оригінальне, яке би привернуло увагу дітвори.

«Хотіли залишити якийсь глобальніший слід від свого перебування у цьому світі», – констатує Назар.

 

Оксана ПІЛЯНСЬКА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!