У міліції та «яструбках»: Маловідомі сторінки історії українсько-польського протистояння

Польсько-українська війна 1938-1947 років була зумовлена тим, що українці виступали за створення Української держави разом з західноукраїнськими теренами, а поляки прагнули відновлення Польщі в кордонах вересня 1939 року. На Прикарпатті це протистояння призвело до значних людських і матеріальних втрат. Прихід радянської влади в 1944 році польське підпілля спочатку намагалося використати для придушення українського визвольного руху як самостійними акціями, так і в співпраці з представниками нової влади. Докладніше >>

Історія однієї родини: один брат був в УПА, інший – у Червоній армії, а сім’ю вивезли в Сибір

Друга світова війна ще на закінчилася, а радянська карально-репресивна система вже розгортала маховик депортацій українців із Західної України. 26 березня 1945 року керівництво НКВС Станіславської області повідомило в службовій записці голову Станіславської обласної ради депутатів трудящих Р.Рясіченка, що в квітні цього ж року відбудеться «виселення бандитських сімей» і для збору депортованих в містах Станіславі, Коломиї, Калуші мають бути організовані спеціальні пункти. Докладніше >>

Нереабілітовані: Молочні диверсії УПА

З другої половини 1944 р. через вступ Червоної армії в Західну Україну членство ОУН-УПА втратило можливість запроваджувати власну економічну політику і перейшло від конструктивної роботи з побудови власної економічної системи до деструктивної роботи зі знищення ворожої. На цьому етапі на перше місце виступила антиколгоспна боротьба та ліквідація активістів радянського режиму. Докладніше >>

Нереабілітовані: Шлях від музиканта до ветерана ОУН і зрадника

Під час національно-визвольної боротьби ОУН-УПА не всі повстанці мали силу витримати випробування долі, морально не зламатися і залишитися зразком для наслідування для інших борців. Ми не маємо права їх звинувачувати, бо не знаємо, як самі вчинили б у таких обставинах. Але їхні долі – це також частина мозаїчної картини суспільно-політичної ситуації на Прикарпатті в 40-50-х рр. ХХ ст. Докладніше >>

Мертвого дідуся викинули в сніг…

Анастасія Федорівна Арламовська (дівоче прізвище – Плугатор) народилася 12 червня 1935 р. у с. Вільшаниця Тисменицького району. Настину родину, що складалася з батьків, дідуся з бабусею та трьох дітей (ще була сестра-першокласниця і трирічний братик), у 1950 р. виселили як куркулів, «за багатство»[1]. Докладніше >>

Сняться мертві діти у вагоні…

Олександра Павлівна Дауніс (Реміцька) народилася 15 вересня 1936 року в с. Волосів Надвірнянського району. Сім’я складалася з батьків і п’яти сестер, найстаршій з яких було 15, а наймолодшій – рік. Ще був брат, засуджений на 10 років за допомогу УПА. За те сім’ю і вислали в листопаді 1945-го. Докладніше >>

Бій біля церкви

Захоплення Польщею в результаті польсько-української війни 1918-1919 рр. західноукраїнських земель, дискримінаційні та полонізаційні заходи проти українців у Польській державі в міжвоєнний період, пацифікація 1930 р., брутальне знищення українських церков на Холмщині в 1938 р. підготували ґрунт для опору українців агресивній польській імперській політиці. Докладніше >>

Хлопець із Новиці на німецькому мінному тральщику і в ОУН

Уродженець села Новиця Калуського району Ілля Григорович Романів, 1925 р.н., напевно, ніколи не зміг би передбачити, які круті розвороти життєвого шляху подарує йому Бог. Походив Романів з селян-середняків, отримав професію слюсаря. В листопаді 1941 р. Ілля добровільно їде на роботу до Німеччини, де працює спочатку в м. Штеттін на цукровому заводі, а потім на суднобудівному заводі «Одерверг» слюсарем. Докладніше >>

Калуський «Список Шиндлера» – ІІІ

Заздалегідь зауважимо, що історія стосується знищення людей нацистами в м. Калуші під час Другої світової війни[1]. Мимоволі в ході опрацювання матеріалів кримінальної справи, де описані страхітливі злочини нацистів та їх поплічників, виникали аналогії з відомим фільмом про Голокост режисера Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Але це і наша окрема історія, бо, як влучно написав патріарх українського письменства Юрій Андрухович, в цей період в Україні «розстріл перетворився на щось буденне, рутинне і, даруйте на слові, нормальне». Спробуємо описати епізоди жахливої людської трагедії, що розгорталася тоді в м. Калуші. Докладніше >>

Калуський «Список Шиндлера»

Заздалегідь зауважмо, що історія стосується знищення людей нацистами різними способами в м. Калуші під час Другої світової війни[1]. Мимоволі в ході опрацювання матеріалів кримінальної справи, де описані страхітливі злочини нацистів та їх поплічників, виникали аналогії з відомим фільмом про Голокост режисера Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Але це і наша окрема історія, бо, як влучно написав патріарх українського письменства Юрій Андрухович, в цей період в Україні «розстріл перетворився на щось буденне, рутинне і, даруйте на слові, нормальне». Докладніше >>

Нереабілітовані: червоноармієць, що потрапив у боївку УПА через шинель

Різними шляхами потрапляли в УПА українці, які служили в Червоній армії. Оригінальною в цьому контексті виявилася доля Лук’янченка Олексія Тимофійовича, 1925 р.н., уродженця с. Добрянка Долинського району (нині, імовірно, Вільшанського району) Кіровоградської області. Докладніше >>

Вдень комсомолець і вчитель, а вночі бойовик ОУН

Під час протистояння радянської карально-репресивної системи із рухом опору ОУН-УПА українці часто змушені були вести подвійне життя. Офіційно вони були лояльними слугами правлячого режиму (партійними та комсомольськими активістами, вчителями і т.д.), а фактично здійснювали дії на підрив совітської влади. Таку місію виконували, до прикладу, Горбулевич Броніслав Францович, 1929 р.н., уродженець с. Вербівці Городенківського району, житель с. Русів Снятинського району, і Мандрик Михайло Іванович, 1926 р.н, уродженець с. Русів. Докладніше >>

Нереабілітовані: Терниста дорога

Навесні 1947 р. родина Вівчаренків з Угринова прихистила сім’ю з голодуючої Бессарабії – Марію Савкоч з дітьми: чотирнадцятирічним Федором і дванадцятирічною Вірою. Їм дали невеличку кімнатку, а біженці із вдячності допомагали по господарству й одночасно робили собі деякі запаси з врожаю. Пізньої осені Савкочі повернулися додому, а в 1953 р. Вівчаренки отримали вдячного листа за порятунок від голоду від Федора Савкоча. Але тепер колишній біженець служив у військах МВС, а Вівчаренки за іронією долі були вивезені на Сибір цими ж органами МВС. Докладніше >>

Повстанці з села Княже

Через опір радянській владі репресивна система в 40-50-х рр. ХХ ст. масово карала українців навіть за незначне сприяння повстанцям. Так, у с. Княже Снятинського району, за даними Ярослава Романюка, боївка ОУН діяла до осені 1951 р. Лише у 1946 р. у селі на нелегальному становищі перебувало 22 мешканці, по одній кримінальній справі проходило аж 15 осіб. І з них за судовим вироком від 17 червня 1946 р. було ув’язнено 12 односельчан на строки від 10 до 25 років. Докладніше >>

Сексот-злодюжка

7 червня 1947 р. в місті Станіславі була засуджена до двох років ув’язнення за статтею 170 параграф «в» через квартирні крадіжки Дора Іванівна Петрова, яка працювала негласним співробітником Управління МДБ в Станіславській області протягом 5 місяців. З касаційної скарги засудженої випливало, що Петрова заледве не ідеальна «радянська людина»: «брала активну участь на фронтах Вітчизняної війни, показала себе прекрасним бійцем, вірною дочкою нашої Вітчизни». Докладніше >>

Наддніпрянці та росіяни в сотні «Батурина» на Рогатинщині

Серед бійців Української повстанської армії були вихідці з Наддніпрянської України, в яких під впливом різних обставин розвіялися покручі радянської пропаганди і які уособлювали в складі повстанців соборність України. Особливо відзначився в боях на Рогатинщині виходець з Полтавщини, курінний УПА Дмитро Карпенко – Яструб, військовий талант, патріотизм і героїзм якого знайшли відображення навіть у художній літературі. Східняки перебували також у складі сотні Батурина, що оперувала у Васючинському лісі Рогатинського району до знищення чи полонення бійців та сотенного в криївках 19 квітня 1946 р. Докладніше >>

Майже покараний на смерть своїми

Людські життя під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом в 40-50-х рр. ХХ ст. переверталися догори дриґом, і їх історії швидше нагадували сюжет детектива з елементами фантастики, аніж реальність. Подібним чином склалася доля Дмитра Миколайовича Гайдаша, 1912 р.н., уродженця с. Серафинці Городенківського району. У травні 1944 р. він призивається в Червону армію. Спочатку Гайдаш служив у м. Києві, потім його підрозділ передислокували до м. Бердичева, а коли його з іншими солдатами стали перевозити в Бурятію, то наш герой дезертирував. Докладніше >>

На двох стільцях: Голова сільради – станичний ОУН

Під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом у 40-50-х рр. ХХ ст. окремі голови сільрад паралельно виконували ще функції станичних ОУН і дезорганізовували радянську владу на місцях. Так, 28 січня 1948 р. вироком Військового трибуналу на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією майна був покараний голова сільради села Пробабин Городенківського району Дмитро Миколайович Качур (1911 р.н., уродженець с. Пробабин), який до того ж був станичним ОУН та інформував УПА про всі дії радянської влади. Докладніше >>

Кілер з примусу

Вбивство як засіб боротьби з політичними опонентами широко використовувалося радянською карально-репресивною системою. Матеріали кримінальної справи №1175 Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області демонструють механізм, як радянські спецслужби залучали для фізичного знищення керівництва ОУН-УПА арештованих повстанців. Докладніше >>