Історія монастиря: Як народився перший український інститут у Станиславові

На зламі ХІХ і ХХ століть у Станиславові з’явився суто український навчальний заклад. Щоправда, він був не державний, а приватний. Інженер місцевої залізниці Олександр Осостович (поляк за національністю) передав свій невеличкий будинок на вулиці Заболотівській (нині – Василіянок) греко-католицькій капітулі. У пам’ять про передчасно померлих дружину-українку Корнелію та 18-річну доньку Марію він просив влаштувати там навчальний заклад і назвати його «Інститутом Марії» або «Марійським інститутом». У джерелах вказані різні дати відкриття цього інституту – 1 вересня 1899 та 1 вересня 1901 року. Докладніше >>

У Варшаві новий фільм про Станиславів здобув нагороду кінофестивалю

26 жовтня у Варшаві в рамках міжнародного кінофестивалю «Емігра» презентували фільм «Там був мені рай», присвячений давньому Станиславову. Фільм здобув нагороду фестивалю і незабаром іванофранківці зможуть його переглянути під час Тижня сучасного польського кіно. Докладніше >>

Військові шпиталі Станиславова

11 листопада минає 100 років від завершення Першої світової, або, як тоді казали, «великої» війни. У її жорнах загинуло понад 10 мільйонів солдатів та офіцерів, від 7 до 12 мільйонів мирних мешканців, а голод та епідемії, спричинені нею, забрали ще понад 12 мільйонів осіб. Поранень у війні зазнало понад 10 мільйонів людей. Докладніше >>

Повії переходять у тінь: як колись у Станиславові боролись із розпустою

У Станиславові початку ХХ ст.  були будинки розпусти, які діяли легально чи напівлегально. Проте у листопаді 1909 р. міську поліцію очолив Броніслав Лукомський,  який раніше працював поліційним комісаром у Львові. Він був непримиримим ворогом подібного бізнесу, завдяки йому на лаві підсудних опинилося немало торговців жінками. Лукомський позакривав багато борделів у місті. Однак його боротьба з Докладніше >>

Станиславівське воєводство: історичний досвід

Цього разу розповімо про попередницю Станіславської області – Станиславівське воєводство, що проіснувало з 1921 р. по 1939 р., ставши не найгіршою адміністративною одиницею міжвоєнної Польщі. Мало кому зараз відомо, що до складу Станиславівського воєводства входили найближчі до нього райони Львівщини – Стрий, Сколе, Турка, Жидачів, Миколаїв. А до Львівського воєводства були включені польські етнічні землі з метою показати на міжнародній арені польський характер Східної Галичини, щоб отримати її до складу Польщі. Докладніше >>

Агатон Ґіллер в історії Станиславова

Агатон Ґіллер – видатний польський політик, один із керівників Січневого повстання 1863 року, журналіст, письменник та історик. Ця постать є цікава для нас тим, що останні три роки свого життя він провів у нашому місті Станиславові, де й був похований на цвинтарі «за театром». У Польщі ім’я цієї людини добре знане, зокрема польський професор історії з м. Каліш Michał Jarnecki минулого року видав чудову монографію «Agaton Giller (1831-1887)» в рамках серії книг «Калішани». Докладніше >>

Перейменувати не можна залишити

Перейменувати столицю Прикарпаття на Станиславів чи залишити Івано-Франківськом? Дискусії довкола цієї теми й досі не вщухають. Дехто вважає нинішню назву міста помилкою комуністичного режиму і пропонує згадати про історичну спадщину, інші ж звинувачують у неповазі до Івана Франка та підігруванні «п’ятій колоні». Відомі івано-франківці поділилися своїми думками з цього приводу. Докладніше >>

Старий Станиславів: Вулиця Камінського вдруге

Навесні 1938 року ми перебралися з вулиці Сапєжинської (тепер Незалежності – ред.) на Камінського (тепер Івана Франка – ред.). До новозбудованої кам’яниці під номером 12а, відразу біля жіночої гімназії і монастиря урсулянок, навпроти приватної клініки доктора Ґутта, тобто у цілком пристойному місці… На цій вулиці розташовувалась комендатура 11-ї Дивізії, яка становила гарнізон нашого воєводства, а я був зачарований польським військом. Докладніше >>

Врятовані від Голокосту

Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського про старий Станиславів, які вперше публікуються українською (із книги “Станиславів однак живе”, 2010). «Шалом, пане Тадеушу! Мене звати Беба Камін. Уже 43 роки я проживаю в Ізраїлі. Мої батьки і брати – усі народжені в Станиславові, окрім мене. Я народилася в Узбекистані. Але прадідусь і прабабуся, навіть їхні батьки – усі зі Станиславова! Тепер зрозуміло, що для мене означає Станиславів! На жаль, уже нікого з нами немає…» Докладніше >>

Мер Хованець

Напередодні другого туру виборів мера Івано-Франківська доречно згадати найкращих бурмістрів Станиславова. Тож пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського, які вперше публікуються українською (із книги “Станиславів однак живе”, 2010). Докладніше >>