Івано-Франківщина багата на святі місця, які славляться дивами. Однак варто пам’ятати, що до джерел із цілющою водою або чудотворних ікон треба прямувати зовсім з іншим станом душі, ніж з тим, коли йдемо в аптеку чи до лікаря. Без щирої молитви і твердої віри в Господню допомогу марно сподіватися на дар зцілення.

Погінський монастир Успіння Матері Божої ЧСВВ

У XIII столітті біля с. Погоня, що в Тисменицькому районі, воєвода короля Данила Галицького Роман розбив татарський загін. Виконуючи обітницю, дану перед битвою, воїн збудував тут церкву. Відтоді ця земля почала славитися дивами, бо цілющої сили набуло місцеве джерело. Навколо нього в печерах селилися монахи.

Наприкінці XVII століття біля святого джерела на липі явився чудотворний образ Богородиці. За легендою, перші дві спроби перенести ікону до церкви не вдалися – образ повертався на дерево. Й лише втретє, коли ікону до храму внесли з молебнями й урочистостями, образ Діви дозволив розташувати себе між церковних мурів. З того часу вервиця зцілень від Погінської чудотворної ікони не припинялася. Одна зі шляхтянок на подяку збудувала в монастирі Свято-Успінську Церкву.

За час комуністичного режиму майже всі будівлі монастиря знищили, а церкву спалили. Тільки на початку 90-х років відновлено духовне значення цього святого місця.

Навесні 2001 року вдалося віднайти чудотворну ікону. Богородицю, зображену на ній, прострілив комуніст, і знаки того пострілу залишилися на правій руці. Після реставрації ікону благословив Святіший Отець Іван-Павло ІІ Папа Римський під час апостольської подорожі по Україні.

Протягом останнього десятиріччя збудували каплицю на чудотворному джерелі, церкву, де зібрано кілька десятків копій чудотворних ікон зі всього світу, відновили монастирський цвинтар і Хресну Дорогу, яку проводять у кожну першу неділю місяця. У цей самий час також відбувається піша проща до Погоні. Прочани зазвичай починають ходу о 8.00 в Івано-Франківську біля Церква Царя Христа (на Майзлях).

 

Гошівський монастир

Гошівський монастир, що на Ясній Горі в с.Гошів на Долинщині, вважається однією з найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Цей великий паломницький центр входить до спільноти Марійських відпустових центрів – як, наприклад, Люрд чи Фатіма, об’єднаних навколо папської базиліки Санта Марія Маджоре. Тож кожного року тут проходить багато прощ, зокрема і з-за кордону.

Паломники їдуть до Гошівського монастиря, щоб стати на коліна перед його перлиною – чудотворною іконою Божої Матері.

У ХVІІІ столітті її подарував шляхтич Микола Гошовський після дивних подій. Під час сильної пожежі маєток було повністю знищено. Єдине, що не зачепив вогонь, – ікону Богородиці та стіну, на якій вона висіла. Наступне диво сталося через кілька років – ікона стала світитися, а коли світло згасло, образ заплакав. Після цього чуда шляхтич не міг більше зберігати святиню у себе вдома і передав її монастирській церкві на Ясній горі. Вже до кінця ХVІІІ століття у літописі монастиря було зафіксовано 117 чудес через заступництво Божої Матері в Гошеві.

Ікона Божої Матері була двічі коронована. Вперше – в 1746 році Києво-Галицьким митрополитом Андреєм Шептицьким, а вдруге – 28 серпня 2009-го Папою Римським Бенедиктом XVI. Коронація означає, що церква офіційно визнала ікону Божої Матері чудотворною.

 

Манявський скит

Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир названий в історії другим Афоном. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Богородчанщині.

Місце розташування монастиря є святим, адже тут двічі з’являлася Пресвята Богородиця. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч православних християн.

У Манявському скиті також є чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської – Ізбавительниці від злих. Вона написана у 1788 році на древньому Афоні у Греції і потім передана на Новий Афон на Кавказ, а вже з тих країв ікону благословили в Україну – до Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі

До церкви Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос Галицького району з’їжджаються прочани звідусіль, аби вшанувати чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Її привезли в Галич із Константинополя, столиці Візантії, в середині XІІ століття як подарунок князю. Коли в Галичі у 1157 році освятили величний білокам’яний храм – Успенський собор, то Ярослав Осмомисл подарував образ Пресвятої Богородиці для цього храму. Через кілька років начебто почалися оздоровлення та інші чуда. 28 серпня 2006 року глава УГКЦ блаженніший патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на свято Успіння коронував Крилоську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. До речі, храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі є пам’яткою архітектури національного значення.

 

Ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської

У церкві Святого Івана Хрестителя, що в Івано-Франківську на вулиці Микитинецькій, зберігається ікона, біля якої зцілилося вже багато вірян.

Настоятель церкви отець Володимир Вінтонів каже, що ікона є копією чудодійного образу, написаного понад три століття тому. Свого часу оригінал належав івано-франківській вірменській громаді. Однак після Другої світової війни, рятуючи від радянської влади, прочани вивезли образ до польського міста Гданськ. Отець Володимир замовив її точнісіньку копію та освятив за всіма церковними канонами. Саме відтворене зображення й почало творити дива.

Криниця Святого Духа

«Подорожній, зупинись! Недалеко звідси джерело із цілющою водою, відпустове місце галичан, відоме з XIII століття» – такий вказівний щит можна побачити, їдучи в напрямку Галича, за 15 км від Івано-Франківська. Йдеться про чудотворне джерело в урочищі Вишновець, між с. Сілець та смт. Єзупіль Тисменицького району. Про Божу присутність у цьому місці розповідають не лише давні легенди, а й свідчення багатьох сучасників, які стверджують, що зцілилися від недуг.

Щороку на Івана Купала біля Криниці Святого Духа відбуваються величні нічні відправи з молитвами. До Духової Криниці приїжджають не лише по цілющу воду, але й щоб відпочити і насолодитися оазою умиротворення. Поруч із джерелом – церква святого Івана Хрестителя та прекрасна статуя Богородиці, навколо – мальовничі краєвиди і доріжки для прогулянок.

 

Далешівська чудотворна ікона

21 вересня 1781 року с. Далешове, що розміщене за 12 кілометрів на північний захід від Городенки, отримало дозвіл на проведення великих релігійних прощ. Віряни йшли до церкви Косми і Дем’яна, де перебувала чудотворна ікона Матері Божої.

За легендою, ікона з’явилась біля джерела, що витікало з урочища неподалік с. Дубок. Тепер на тому місці збудували каплицю. Джерело ніколи не висихало, хоча й було у полі. Вода, яка витікає з нього, має цілющі властивості.

Одного разу зауважили, що на чудотворній іконі з очей Богородиці капають сльози. Тодішній парох с. Далешове отець Василь Балигірський звернувся до Львівського єпископа Білянського, повідомивши про чудо. Після перевірки отримали дозвіл від Папи Римського на проведення у далешівській церкві офіційних відпустів.

 

Маріямпільський Біблійний сад

Чудесний сад розташований у Маріямполі Галицького району – містечку, що отримало свою назву на честь Пресвятої Богородиці. Біблійний сад заклали перед храмом Воздвиження Чесного Хреста на площі Святої Марії у 2009 році. Тут висаджені дерева та кущі, про які згадується у Святому письмі. У Біблійному саду, до якого входять через райські ворота, кожна деталь має глибоку символіку і змістову насиченість – фігури Богородиці, апостолів Петра і Павла, пророка Мойсея, дерева, кущі тощо. Кажуть, що всього у світі є вісім біблійних садів. Маріямпільський став першим в Україні.

Фразька чудотворна ікона і джерело

Рогатинське село Фрага відоме з середини XVI століття. Біля Фраги, поряд із горою Скала, є джерело, цілющі властивості якого відомі ще з дохристиянських часів. На Скалі гетьман Станіслав Ян Яблоновський збудував костел і монастир. Там зберігалася чудотворна ікона, яку після зруйнування монастиря перемістили до сільської церкви Перенесення мощей святого Миколая. Кажуть, вода з Фразької криниці лікує широкий спектр недуг.

 

Липівська ікона «Богородиця-Одигітрія»

У селі Липівка Тисменицького району ось уже близько 300 років зберігається ікона «Богородиця-Одигітрія». Люди свято вірять у її чудодійну силу. Ікона спершу перебувала у Свято-Троїцькому монастирі, який діяв у селі у 1711-1724 роках. Коли монастирську церкву розібрали і перенесли в село, то разом з нею перемістили й ікону. За переказами старожилів, ікона тричі поверталась на старе монастирське місце і плавала на цілющих водах тамтешнього джерела, а селяни знову й знову урочисто переносили її в село. Однак про місце, де колись стояв монастир, не забувають і досі. Кожного року, 6 липня, напередодні свята Івана Христителя церковний дзвін скликає людей до святого місця. Тягнеться довга церковна процесія до тієї монастирської криниці, де, як стверджують, плавала чудотворна ікона. Вода з цієї криниці вважається дуже помічною, особливо при очних хворобах, у  чому пересвідчилось багато людей.

Підготувала Наталя МОСТОВА