Що варто побачити в Городенківському районі? Куди піти? Поради для туристів.

Що варто побачити в Городенківському районі? Куди піти? Поради для туристів.

Городенківщина може по праву вважатися одним із наймальовничіших районів Прикарпаття, адже її озера, карстові печери, прадавні городища, Дністер, овіяні легендами численні замки, церкви та костели створюють неповторний культурний ландшафт.

Проте Городенківщина ще чекає на своїх відкривачів, бо, незважаючи на велику кількість атракційних місцин, не всі вони відомі широкому загалові.

Костел непорочного Зачаття Діви Марії (м. Городенка)

Надзвичайної краси костел та монастир театинів, що розміщений поруч, вважаються однією з найцінніших пізньобарокових пам’яток колишньої Речі Посполитої. На замовлення Потоцьких храм споруджували впродовж 1745-1769 рр. у співпраці з Й.-Ґ. Пінзелем.

У радянські часи у костелі розташовувалося ПТУ механізаторів, а інтер’єр святині по-варварськи знищили. Вівтар роботи Пінзеля (13 із 18 майже триметрових вівтарних скульптур) порізали на дрова. Врятовані рештки зберігаються у Львові.

До комплексу, окрім храму та корпусу монастирських келій, входить колона зі статуєю Пречистої Діви Марії роботи Пінзеля. Довкола колони збереглося чотири надмогильних плити з XVIII ст.

Залишки замку Чарторийських (смт. Чернелиця)

Збудований у 1659 р. Чарторийськими замок виконував функцію східного форпосту Речі Посполитої на березі Дністра і відігравав важливу роль під час польсько-турецької війни. У замку зберігали провіант армії, кілька разів тут зупинявся сам король Ян III Собеський.

Писемна згадка з кінця ХІХ ст. свідчить: «Залишки замку займали земельний простір у 2,5 га. Кам’яні мури, що оточували цей простір, становили квадрат. Мури товщиною майже два метри, висотою 2,5 метра, з розміщеними в них бійницями, були значною перешкодою для ворога».

Зараз найкраще збереглася двоповерхова квадратна вежа замку всередині західного муру, оздоблена ліпниною, барельєфом рицаря та гербом «Погоня».

Раковецький замок (с. Раковець)

Ця споруда XVII ст. є пам’яткою архітектури національного значення. У 1657 р. замок витримав облогу козаків, а через десятиліття – татар. Однак пізніше турки таки зруйнували твердиню, яка після відбудови стала стратегічним форпостом Польщі. На під’їзді до замку був рів із мостом до двоповерхової брами. У твердині розташовувалися житлові приміщення, каплиця, казарми, шестикутна вежа з величезними пивницями та ін. Оскільки в замку зберігали провіант й амуніцію, він був епіцентром військових сутичок.

Після пожежі у 1768 р. фортеця більше ніколи не піднялася з руїн. У наступні роки тут відкрили содову фабрику, яка теж згоріла. Ще в 60-х рр. ХХ ст. навколо збереженої східної башти були великі фрагменти оборонних мурів, та на сьогодні збереглися лише невеличка частина північно-західного муру і вежа.

Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (м. Городенка)

Храм спорудили у 1763 р. для греко-католицької громади Городенки. Автором проекту вважається відомий архітектор Бернард Меретин. Іконостас церкви дуже схожий на іконостас собору Святого Юра у Львові і зараховується до творчого спадку Пінзеля. Церква увінчана не хрестом, а схожим на нього гербом Потоцьких – «пилявою». Згідно із народною «Піснею про Бондарівну», храм збудували як вияв покути польського магната за вбивство дівчини з сусіднього Чернятина – Бондарівни.

У церкві є ікона Пресвятої Богородиці, яка час від часу мироточить.

Далешівська чудотворна ікона (с. Далешове)

У храмі святих безсрібників Косми і Даміана, який збудований у 1772 р., є чудотворний образ Матері Божої. Обабіч ікони зберігаються 130 вот-дарів, пожертвуваних зціленими людьми. За переказами, ікону віднайшли ще в часи закладення тут монастиря в 1200-1300 рр. Пізніше селянам чудотворний образ об’явився біля джерела на околиці села після того, як у XVIIІ ст., під час окупації Австро-Угорщиною, монастир зруйнували. Відтоді вона зберігається в дерев’яному храмі.

У 1871 р. ікона врятувала церкву та село від великої пожежі. А перед Першою світовою в небі над храмом відбулося об’явлення Матері Божої. Перші записи про оздоровлення ще з 1778 р. зафіксовано у церковних «зошитах», віднайдених на горищі церкви. Завдяки іконі відбулися й зараз відбуваються численні зцілення вірян.

Костел святого Михайла (с. Михальче)

Михальче мало найпершу римо-католицьку парафію на всю Городенківщину – ще у 1439 р. Тоді тут височів древній храм святого Михайла, святої Катерини (так звали дружину фундатора) і святого Станіслава. Після знищення села татарами у 1621 р. римо-католицьку парафію тут відродили аж у 1715 р., а через 60 років на новому місці освятили мурований костел з п’ятьма вівтарями. Під час Першої світової святиня була дуже пошкоджена, в Другу світову її закрили, а все начиння знищили.

Зараз костел в напівзруйнованому і занедбаному стані. Однак у арочній ніші дзвіниці стоїть вціліла скульптура святого Михайла, патрона святині. Фрагментарно збереглися мур та ворота при вході на подвір’я костелу.

Костел святого Антонія (смт. Чернелиця)

Ренесансовий костел святого Антонія розташовується за кількасот метрів від Чернелицького замку. Дві пам’ятки звели практично одночасно, в 1661 р., і засновник храму Михайло Чарторийський передав святиню, яка збудована хрестоподібно, ченцям-домініканам. Існує гіпотеза, що костел входив до оборонної структури Чернелиці і мав підземні переходи до замку.

Вхід до храму оздоблений різьбленим ренесансовим порталом, над яким вцілів герб Чарторийських. Також збереглися внутрішні кручені сходи, що вели на хори, муровані вівтарі, на стінах де-не-де видніються залишки клейового живопису з геральдичними мотивами. Пожежа 2005 р. знищила дах храму, після чого костел невпинно руйнується.

Музей історії села та визвольних змагань імені Романа Шухевича (с. Тишківці)

Родина Шухевичів оселилася в Тишківцях у 1841 р. і подарувала світу численних інтелігентів, та найвідомішим представником роду є Роман Шухевич, постаті якого й приділено найбільшу увагу в музеї.

Експозиції, розміщені у Народному домі, відображають хронологію розвитку Тишківців. Тут можна побачити копії гербів знатних родин села, експонати ремесел, предмети одягу, зброю. Окремі стенди присвячені учасникам ОУН-УПА, які родом із Тишківців.

Окремою музейною кімнатою є відновлена криївка, яка була збудована у 1939 р. Про бункер довго не знали, поки не прийшла радянська влада і не зробила там магазин. Зараз у криївці зберігається зброя, подарована музею Юрієм Луценком.

Городенківська синагога (м. Городенка)

Синагогу спорудили в 1743 р., коли місцеві євреї отримали від Миколи Потоцького право на ремесло, торгівлю, а також на землю під будівництво храму. Пізніше Городенка стає одним із центрів зародження хасидизму, і в ній діяли кілька синагог. Наразі вціліла тільки Велика синагога.

Під час Другої світової війни в Городенці розстріляли понад 2,5 тис. євреїв, а в радянські часи синагогу перебудували. В пам’ять про єврейську спільноту, яка залишила значний слід в історії і культурі містечка, на стіні колишньої синагоги встановили меморіальну таблицю.

Водоспад Дівочі сльози (с. Монастирок)

Біля Монастирка є вапняковий масив, утворений мохом та тривалою роботою води, а на його скельному виступі є печера та унікальний водоспад Дівочі сльози. Невеличкий струмок, стікаючи по вкритому мохом вапняному карнизу, через відсутність русла розбивається на безліч «ниток» із крапель, які утворюють водяну завісу. Однак вода не розмиває породу, а навпаки – завдяки осадам карбонату кальцію скелі ростуть, набуваючи незвичних форм.

Такий природний водоспадний покрив кілька метрів завширшки приховує за собою невеличкий грот, де можуть поміститися кілька чоловік. За переказами, тут в різний час мешкали відлюдники.

І все це – на тлі мальовничого пейзажу Дністровського каньйону.

Музей Леся Мартовича (с. Торговиця)

З нагоди 100-річчя від дня народження Леся Мартовича у 1971 р. в селі, де народився відомий письменник-гуморист, представник «Покутської трійці», заснували його музей. Невдовзі поруч встановили погруддя Мартовича.

Експозиції, розташовані у п’яти залах, складаються із численних документів, фотографій, листів, особистих речей родичів письменника. Також експонується матрикул Мартовича, виданий Віденським університетом, де в 1902 р. той навчався.

Храм святого Миколая та сербен (с. Чортовець)

Церква зведена на найвищій горі села – Замчищі, де колись височів замок, оточений ровами із водою. Проте це не перша святиня на цьому місці: раніше тут стояла церковця, яку перенесли із гори Ладівка. Будували дерев’яний храм із 1905 по 1907 рр. У радянські часи влада не змогла закрити церкву через опір місцевого населення.

Найбільше Чортовець славиться унікальним ритуальним танцем сербен, який споконвіків виконується на Великдень та Провідну Неділю довкола храму святого Миколая та мурованої церкви Пресвятої Трійці (1790 р.). Сербена можуть «іти» тільки чоловіки, взявшись за руки та виконуючи старовинні слова пісні.

Фосфорні штольні (с. Незвисько)

Незвисько та околиці вважаються археологічною скарбницею України, адже тут неодноразово викопували цінні знахідки, в т. ч. і трипільської культури, вік деяких перевищував 7 тис. років.

Під селом на десятки метрів тягнуться карстові печери, більшість з яких ще не досліджені. Скажімо, в урочищі Червона Гора є печера з п’ятьма залами, рікою та озером. Скам’янілі рештки рослин, кістки риб та кам’яні сокири, знайдені археологами, свідчать про те, що печеру «обжили» ще кілька тисяч років тому.

Підземними коридорами можна промандрувати близько кілометра, однак без супроводу спелеолога та спеціального спорядження цього робити не варто: химерні підземні зали з’єднані вузькими лазами і вертикальними штольнями.

14. Вірменський костел (м. Городенка)

Це найстаріша архітектурна пам’ятка Городенки, збудована в 1706 р. Заможна вірменська громада почала оселятися тут після отримання містом магдебурзького права і понад сто років активно займалася торгівлею.

На подвір’ї храму, оточеному високим муром з красивими воротами, був розміщений вірменський цвинтар. Неподалік була Латеранська каплиця, яка не збереглася.

Незважаючи на зовнішню строгість і аскетичність споруди, внутрішнє оздоблення славилося пишнотою та багатством і приваблювало не тільки вірян: у 1779 р. костел пограбували так, що не залишилося навіть келиха для відправи меси.

Під час комуністичного режиму костел перетворили на склад.

Арт Уніж (с. Уніж)

Село Уніж, яке розкинулося на березі живописного Дністровського каньйону, славиться проведенням всеукраїнських мистецьких фестивалів, зокрема «Уніж», «АртПоле» та ін., на які з’їжджаються відомі митці та тисячі гостей зі всієї України. З ініціативи мистецької агенції «Наш формат» в селі у приміщенні колишнього колгоспу розбудовують центр сучасного українського молодіжного руху «Кузня», де вже відбуваються вишкільні табори, навчальні семінари, волонтерські заїзди.

Миколаївська церква (м. Городенка)

Церкву святого Миколая з нетиповою архітектурою збудували в 1793 р. на місці старішої дерев’яної, і зараз це одна з найпопулярніших святинь Городенки. Кошти на будівництво віряни збирали «вскладчину», про що нагадує меморіальна табличка на фасаді святині.

Усередині храму вцілів епізод початкового розпису, який дуже постраждав від ремонтів у ХХ ст. Головний фасад святині завершується трикутним фронтоном, оздобленим декоративними вазами та кулями з хрестами. Над головним входом розташований балкон, а під ним – фреска святого Миколая. До церковної огорожі з боку головного входу прилягає велика мурована арочна дзвіниця.

Музей історії та етнографії Покуття (м. Городенка)

Музей відкрився нещодавно – у 2014 р., тож поповнення експозицій продовжується. До збору і систематизації експонатів долучилися вчителі, працівники культури, добровольці, етнографи. Зараз мешканці Городенки та гості Покуття можуть оглянути в музеї копії цікавих історичних документів, предмети побуту, народний одяг, книги, пов’язані з історією та етнографією Городенки. У кількох кімнатах музею проводяться різноманітні просвітницькі та культурні акції. З часом музей із громадського планують перетворити на науковий.

Порт корабля «Юрій» (с. Раковець)

Дністровським каньйоном, визнаним одним із семи природних чудес України, у літній період курсує унікальний корабель «Юрій», аналогів якому немає не тільки в Україні, але й у світі, адже за допомогою гребного колеса судно може проходити там, де мілина сягає 30 см.

Мальовничий порт корабля розміщений в селі Раковець, адже тут, по-перше, зручно причалювати, а по-друге, звідси видніється могутня вціліла вежа Раковецького замку. Наразі такий порт єдиний, проте планується відкриття ще кількох подібних в інших місцях на Дністрі.

Історико-краєзнавчий музей (с. Кунисівці)

Музей розташувався у приміщенні Кунисівської школи і пропонує до огляду гостям експозиції «Наш край в давнину», «Київська Русь», «Галицько-Волинське князівство», «Національно-визвольний рух», «Етнографія», «Тваринний світ» та ін. Одним із найцінніших експонатів є знаряддя праці первісної людини, датовані близько 100 тис. років тому – крем’яні рубила, ножі, пластинки, наконечники стріл та списів, мотики.

У музеї зберігаються також фрагменти посуду трипільської культури, знаряддя обробки рослинного волокна, жіночі запаски, очіпки, намиста, чоловічі сордаки, кожухи та ін.

Музей Борцям за волю України (с. Копачинці)

На вулиці Вільна Україна с. Копачинці з 2002 р. діє історико-краєзнавчий музей, присвячений історії національно-визвольної боротьби українського народу, а також культурі та архітектурній спадщині Покутського краю. Музей заснували саме в Копачинцях невипадково, адже до осені 1956 р. неподалік села діяла «трикімнатна» криївка, де проживали семеро підпільників, зокрема три жінки.