Оголосили списки у категоріях “Повнометражний анімаційний фільм”, “Повнометражний документальний фільм” та “Міжнародний фільм”.
Українські фільми, які потрапили до кваліфікаційних списків на Оскар
Документальний фільм Мстислава Чернова фігурує у двох списках: серед документальних повнометражних фільмів та як претендент від України в категорії “Міжнародний фільм”.
Стрічка розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення, коли Чернов та фотокореспондент Євген Малолєтко стали останніми журналістами, які залишалися в Маріуполі.
У номінації “Міжнародний фільм” Словаччина представлена фільмом “Фотофобія”, спільним проєктом українського та чеського режисерів Івана Остроховського та Павола Пекарчика.
Сюжет стрічки розповідає про 12-річного Нікі, що разом зі своєю родиною проживає на станції харківського метро. Тут вони шукають притулку від війни. Через смертельну небезпеку хлопчику заборонено виходити з укриття. Блукаючи серед покинутих вагонів та заповнених платформ, Нікі зустрічає 11-річну Віку, і перед ним розкривається новий світ.
У номінації “Повнометражний документальний фільм” представлений український твір від режисерського дуету Лесі Калинської та Руслана Батицького.
Це історія взаємин двох осіб протягом дев’яти років: від подій Революції Гідності до повномасштабного російського вторгнення.
У категорії “Повнометражний документальний фільм” представлено також фільм Мацека Хамели. Це українсько-польська копродукція, що розповідає про евакуацію українців до Польщі.
Фільм “Звідки куди” відображає загальний портрет українських біженців – дітей, жінок, літніх осіб, чоловіків та інших, які, після російського вторгнення, змушені покинути свої домівки й податися в невідоме майбутнє. Усі мають одну мету – знайти безпечний притулок. Сідаючи в евакуаційний автобус, вони діляться своїм досвідом і розповідають про те, через що їм довелося пройти.
Також серед документальних стрічок представлений фільм “Батьківщина” від білорусько-українського режисера Олександра Міхалковіча та білоруської режисерки Ганни Бадзяки.
У цьому фільмі розкривається проблема насильства в білоруській армії, яке, до певної міри, спричинило масові протести у 2020 році.