Понад рік тому на комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» прийшов новий генеральний директор Роман Кімачук. Про перший рік роботи на цій відповідальній посаді, проблеми, з якими довелося зіткнутися, та зміни, які вдалося провести, керівник підприємства розповів «Галицькому кореспонденту».

– Пане Романе, розкажіть про те, що ви встигли зробити за рік на посаді гендиректора «Івано-Франківськводоекотехпрому»?

Одразу сказати, що вдалося зробити за рік – важко. Робота проводиться кожного дня. Основний функціональний обов’язок нашого підприємства – централізоване водопостачання та водовідведення Івано-Франківська, Тисмениці та приміських сіл. І головне тут, що «Водоекотехпром» працює безперебійно.

За останній рік ми відремонтували водогін на водозаборі №2 зі Скобичівки до очисних споруд у Чернієві. На самому Черніївському комплексі очисних споруд автоматизували роботу водопровідної башти та резервуарів чистої води. Зараз проводимо ремонт фільтрів, бо їх не міняли давно. Завершуємо заміну другого фільтра, до кінця року плануємо поміняти ще три-чотири, а в 2019 році – завершити оновлення.

Проводилися поточні ремонтні роботи водопроводів, залізобетонних перегородок контактної камери та горизонтального відстійника. Ми також підготували документи на те, щоб утеплити фасад, бо маємо дбати про приміщення, які є у нас на балансі, а також – за наших працівників.

Недавно в Україні була проблема – у Дніпрі зупинився завод «ДніпроАзот», який виробляє хлор. Це викликало неабияку паніку. Підприємства, які залежать від цього заводу, опинилися під загрозою. Вони б не могли знезаражувати воду, а це необхідно. Та у нас цієї проблеми нема. Ми маємо установки, які виготовляють суміш оксиданту – гіпохлорит. Це дозволяє нам повністю забезпечити свої потреби.

– Наскільки безпечно використовувати гіпохлорит?

Для виробництва гіпохлориту нам потрібна тільки сіль та електрика. Він безпечніший за хлор, бо соляна кислота сильно концентрована – 90% і більше. А наша суміш оксиданту – це 4-5% концентрація. Вона легенька, але цього достатньо, щоб вода відповідала всім вимогам.

– Якщо так станеться, що сусідні області потерпатимуть від нестачі питної води, чи зможе Івано-Франківськ допомогти?

Ми, як Чіп і Дейл, завжди готові прийти на допомогу. Якщо буде ситуація, що якомусь підприємству знадобиться гіпохлорид, ми готові його надати.

Правда, установки не вічні. Купили їх у 2012 році. Термін експлуатації – 12-15 років. Потім доведеться провести технічний огляд. Після цього вони знову будуть готові до роботи. Тим більше, що їх у нас дві, і коли треба одну оглядати, друга працюватиме. Виробництво гіпохлориту не зупинятиметься, наші споживачі не відчують жодного дискомфорту.

– Розкажіть про стан мереж у місті.

Протяжність водопровідних мереж, які є у нас на балансі, – близько 680 км. Якщо б ми їх виставили в один ряд, то проклали б шлях до Києва і повернулися б назад до Житомира.

Систематично ми проводимо роботи з мережами. Як поточні, так і капітальні ремонти, реконструкції. За 2017 рік ми поміняли близько 8 км водопровідних і каналізаційних мереж. У нашому місті вони починали будуватися ще за Австро-Угорщини. Перші колектори, які розміщені у центральній частині Івано-Франківська й збудовані більше ста років тому, працюють і зараз. Вони ще в задовільному стані, та є місця, де ми вже проводили ремонтні роботи.

Зараз місто розвивається, тому реконструкція мереж потрібна. Наявні загальносплавні колектори вже не справляються із своїм завданням. Тому ми вирішили розвивати мережу дощових колекторів, вже навіть почали будувати колектор з вулиці Надрічної. Він протягнеться до спиртзаводу та вулиці Крайківського. Далі одна гілка виходитиме на вулицю Василіянок, а інша – до кільця на вокзалі.

Також є інший проект – дощовий колектор йтиме по Бельведерській, Пилипа Орлика, Січових Стрільців і далі до Мельника, а друга гілка підніматиметься до Коновальця і Сахарова. Ми надіємось, що після будівництва цих колекторів місто вже не буде підтоплювати.

– Через які ще причини Івано-Франківськ підтоплює під час злив?

Причина ніколи не буває одна. Тому, щоб ліквідувати цю проблему, потрібно організувати цілий комплекс заходів. Будівництво одного чи двох колекторів не вирішить її.

Насамперед людей треба вчити правил користування каналізацією. Вони дуже прості, але є основою нормальної роботи каналізаційних колекторів. Тобто з них не треба робити смітник. Бо кидають у каналізацію все, що завгодно, і згодом настає день «Х», коли сміття не дає стокам рухатись.

– Ви розповідали, що колектори у центрі Івано-Франківська збудували ще сто років тому. Чи не вийшов їх термін експлуатації? Не час їх міняти повністю?

Старі колектори побудовані з цементу, каміння та цегли. Просто так їх міняти та ламати немає сенсу. Вони працюють. А от якщо щось станеться, то так – можна. Або коли будуть проводитись комплексні ремонти із заміною всіх мереж. Та це важко зробити у центрі – мешканцям це завдасть дискомфорту.

А ще у нас є самопливна система колекторів. Тобто стоки самі течуть до станції аерації. У деяких місцях вони розташовані на відстані 6-8 метрів під землею. Поміняти такий колектор надзвичайно складно. Тому краще не ламати їх, поки вони працюють.

Та в загальному стан мереж у місті можна оцінити як задовільний. Звичайно, те, що будувалось у радянські часи, необхідно міняти. Ми включаємо їх до плану робіт і потроху оновлюємо.

– Скільки в середньому іванофранківці споживають води?

Наше місто – це живий організм, і воно збільшується. Кожної доби ми реалізовуємо приблизно 30 тис. кубометрів води. За рік це близько 10 мільйонів.

Далі місто чекає розвиток, і коли у нові будинки заселяться люди, то, відповідно, потреба у воді зросте. Треба буде нашому підприємству більше заготовлювати води, а особливо акцентувати увагу на втратах, які стаються через прориви. До речі, бувають ситуації, коли стається десь прорив, але ми все одно не виключаємо людям воду. А збитки, які виникають через це, беремо на себе.

Також ми хочемо віднайти третій водозабір. Колись львівські експерти пропонували використати річку Лімницю, але на це потрібні значні кошти і час. Ми думаємо, що з 2019 року почнемо робити проект нової насосної станції. Бо води потрібно все більше і більше.

– А чи охороняються у нас водозабори? От, наприклад, чи може хтось підійти і кинути туди 200 грамів ртуті?

Наше підприємство стратегічно важливе для життєдіяльності міста. Тому ми маємо і свою службу охорони, яка цілодобово стежить за нашими об’єктами. Також у нас є угода з управлінням поліції, охорони та іншими службами. Вони в разі потреби допоможуть нам. Тому вода в Івано-Франківську захищена.

– Недавно люди обговорювали ситуацію з невідомим будівництвом, яке розпочали на силових кабелях «Водоекотехпрому». Через нього місто могло залишитись без води, чи є ще такі ризики?

Ми не допустимо, щоб місто залишилось без води. Правда, є різні моменти, які створюють проблеми. Серед них і будівництво у Чернієві.

Той, хто почав на тій території роботи, не уклав з нами сервітуту (право доступу до мереж – ред.). А там якраз проходять наші підземні резервні кабелі. Ми здійняли галас і звернулися у всі відповідні інстанції та до журналістів. Зараз роботи припинені. Якщо б вони продовжувались, то легко було пошкодити електричні мережі.

– Але це не єдина ваша проблема. Як відомо, у ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», через мережі якого електроенергія надходить на «Водоекотехпром», виникли проблеми з АТ «Прикарпаттяобленерго». Тоді «Обленерго» погрожувало припинити постачання енергії. Чи є ще такі ризики? Що ви думали робити, якщо б залишилися без електроенергії?

Так, кілька місяців тому ми отримали лист від «Обленерго», де вони писали, що не можуть гарантувати якісне постачання електроенергії через власника «Арматурного». Ми думали, як розумно вийти з цієї ситуації. Були варіанти побудувати біля нас нову трансформаторну підстанцію. Також розглядали варіант подачі енергії з інших джерел. Але, як нам відомо, на «Арматурному» з’явився новий власник. Він допустив електриків на підстанцію та виділив гроші на її ремонт. Тому надіємось, що надалі все буде добре.

– Пане Романе, а чи безпечно пити воду просто з-під крана? От, наприклад, ви її п’єте?

Наша вода – одна з найкращих в Україні. Ми її беремо з двох гірських річок. Далі – очищаємо і знезаражуємо. Тому вона у нас пристойної якості, і я також користуюся водою з-під крана. Можна її навіть не кип’ятити.

Але якість води залежить не тільки від нашої роботи. Межа відповідальності «Водоекотехпрому» закінчується на зовнішньому зрізі будинку. Далі йдуть внутрішньобудинкові мережі. І від них також залежить стан води. Якщо будинок новий, то мережі там справні, немає витоків… Але ж є старі домівки… Та це питання вже не до нас, а до управляючих компаній.

– Нещодавно повідомили, що у 2019 році тарифи на водопостачання і на водовідведення зростуть. Чим це зумовлено?

Тариф на 42% складається із заробітної платні. Якщо збільшується мінімальна зарплата чи змінюється галузева угода профспілкових комітетів, то це одразу впливає на тариф. Це основний чинник.

У нас є велика проблема із нестачею кадрів. Не вистачає слюсарів, водіїв… Люди легко виїжджають за кордон, і їх там беруть на роботу без жодного документа. Постає питання: ким їх замінити? Тому підвищення зарплати – вимушений і важливий крок. Ми мусимо стимулювати людей залишатись у своєму рідному місті.

25% тарифу займає амортизація, а 16% забирає електроенергія. Її вартість за останній рік вже декілька разів зростала.

До 2012 року існувала така собі різниця у тарифах, яку підприємствам компенсовувала держава. Тоді ціни робили соціальними, але зараз має бути ринковий, економічно обґрунтований тариф. Тож планується, що з 2019 року тариф на водопостачання становитиме 9,24, а на водовідведення – 10,71 гривні.

– А що комунальне підприємство може зробити, коли споживач не сплачує за ваші послуги?

Перше, це бухгалтер може заплакати (сміється). Ми хочемо, щоб наші абоненти виконували свої обов’язки. Один з них – своєчасна оплата за послуги. Якщо споживач відмовляється, то ми спочатку надсилаємо йому повідомлення. Потім вже звертаємось до суду, отримуємо судовий наказ і тільки тоді можемо стягнути борг.

Є в Івано-Франківську особи, які злісно не платять. Нам важко з ними боротись. Ми підемо до суду і передамо рішення у виконавчу службу. З особи стягнуть ті гроші, але через деякий час борги знову накопичуються. Та навіть у таких ситуаціях ми не відключаємо людей від водопостачання. Але якщо це юридична особа, то можемо розірвати угоду з недобросовісним абонентом.

– А чи має зараз борги ваше комунальне підприємство?                 

Ні, «Водоекотехпром» не є збитковим. Тарифи, які нам затвердили на 2018 рік, економічно вигідні. Та є кошти, які ми ще не отримали від наших боржників. Це значна сума. Але ми працюємо, і згідно з бухгалтерськими даними, ми – прибуткова організація. Тобто вільних коштів у нас немає, але немає і боргів по зарплаті, податках, електроенергії, газу та за матеріали, які нам постачають. Частину ж прибутку, який у нас є, ми направляємо на реконструкцію та ремонт мереж. Окрім того, нам систематично поповнюють статутний фонд.

– Міський голова Івано-Франківська запропонував вам купувати у «Локомотиворемонтного заводу» деякі деталі. Про що саме йде мова і чи справді можна купувати виготовлене у Франківську?

Це реально. Ми вже провели перемовини з представниками заводу та ознайомилися з їхньою продукцією. Вони мають ливарних цех, тому можуть виготовляти для нас, наприклад, дощові решітки та люки. У найближчий час ми укладемо угоду, і це буде вигідно – два комунальні підприємства допомагатимуть одне одному.

– Ви казали, що закуповуєте такі речі через систему «ProZorro». А як тепер буде?

До цього ми ще повернемось. Раніше міська рада зобов’язала нас купувати через «ProZorro» все, що коштує 50 тис. гривень і більше. Але ми подивимось, чи можна буде двом КП, у яких один і той самий засновник, укладати такі угоди.

– І на завершення, розкажіть, що найближчим часом плануєте змінювати, окрім будівництва нових дощових колекторів.

Роботи дуже багато. Ми хочемо поглибити резервуари, де зберігається запасна вода, яку використовуємо, коли у річках підвищена мутність або паводок. Навіть якщо б одночасно дві річки зупинилися чи пересохли, то ще наступних 10 днів наше підприємство подавало би безперебійно воду. Тому ми плануємо зробити більшим об’єм цих резервуарів, поглибивши їх дно.

Також потрібно постійно зменшувати витоки води на наших мережах, які ми їх ще не виявили. Для цього оголошуємо закупівлю нових кореляторів. За їх допомогою можна шукати витоки навіть на пластмасових трубах.

Велика проблема – завершення ремонту станції аерації в Ямниці. У 2012–2015 роках за кошти Світового банку ми провели там реконструкцію. Але зроблена тільки одна частина. Потрібно десь дівати мул, який утворюється у процесі очистки води. А можна збудувати біогазову установку і виробляти електроенергію. Це важливо, бо територія мулових майданчиків тільки збільшується. Ми зараз шукаємо партнерів та інвесторів, які допоможуть втілити цю ідею в життя.

Розмовляла Людмила ОЛЕНЮК