Жінка з Верховинщини лікує людей зміїною настоянкою

Пані Василина розгортає товстий зошит, який завела лише кілька місяців тому, а вже більше половини списано. Тут адреси, куди вона відправляла посилки з цілющими ліками. Раз на кілька днів жінка їде на «Нову пошту», щоб переслати замовлення.

Щодня вона отримує десятки дзвінків. У кожного своя біда: рак, гепатит, епілепсія, низький імунітет… До див горянка вже звикла, каже, що її ліки й справді цілющі. Розповідає, що й самі ж медики дають її адресу своїм хворим, яким нічого не допомагає.

Якось приїхав 70-річний лікар з Полтави. Робив дружині операцію, вона мала пухлину. Медицина не дала результату, а ліки Василини врятували. Досвідчений медик приїхав до горянки, посидів з нею на лавочці біля хатини, поговорив і повернувся додому. Пояснив, що просто хотів ближче познайомитися з людиною, яка за допомогою народної терапії витягнула дружину з того світу. «Хоча й лікарі колосальну роботу роблять – тут нема чого нарікати», – додає Василина.

Цілителька пригадує жінку зі Стрия, якій діагностували гепатит. Шкіра вже почала свербіти і жовтіти. На медикаменти грошей не було. Після пройденого курсу зміїної настоянки вона знову здала аналізи, і лікарі не повірили своїм очам – стверджували, що початковий діагноз, певно, був помилковим.

А ось лише вчора Василина автобусом передала ліки для 24-річного хлопчини, в якого на яєчку зробилася така величезна пухлина, як каструля. Він мамі довго не зізнавався, але далі вже неможливо було приховувати недугу. Київські лікарі сказали, що вже нічого не здатні вдіяти. Шокована мама ж готова була на все. Горянка впевнена, що вже незабаром хлопчина піде на поправку. Так майже завжди буває в її практиці.

Головне – знати дозу

56-річна Василина Кочерган займається «зміїною» справою вже шість років. Діло – сімейне: чоловік і син ловлять у горах змій, а Василина виготовляє настоянки на основі отрути. Знання передалися їй від батьків та діда й баби.

«У давнину тутешні люди тільки так і лікувалися, – розповідає цілителька. – Не тільки зміїною отрутою, але й мухоморами. Головне – знати дозу. Колись брали мухомор, товкли його, висипали у слоїк, далі на місяць закопували в землю на метрову глибину (бо там підтримується стала температура), а потім сік зціджували і по краплі додавали на столову ложку молока, й так пили. Воно вбивало всі інфекції в організмі».

Усі природні ліки Василина багато років поспіль виготовляла лише для своєї родини. Аж поки одного разу не допомогла хворому чоловікові з Косова, який мав рак простати. «Пам’ятаю, я тоді їхала в маршрутці. Розговорилася з якимось попутником. Він мене запитав, чи я часом не знаю, де можна дістати змію, аби зробити лікувальну настоянку, бо дуже треба одному хворому чоловікові. На медикаментів, які прописали лікарі, він не мав грошей, тому хапався за всі альтернативні методи. Я радо погодилася допомогти і віддала свою вже готову настоянку в трилітровій банці. Грошей не взяла», – продовжує горянка.

Через деякий час Василині зателефонував незнайомець, дуже просив зустрітися і поговорити. Він виявився другом того онкохворого косівчанина. Чоловік попив настоянку, і йому стало легше. Товариш хотів, аби Василина дозволила розповісти про неї київським кореспондентам, щоб ті зняли сюжет і якомога більше людей дізналося про цілющу отруту.

Сюжет вийшов 18 січня, якраз на другий Святвечір. Горянка дуже добре пам’ятає цю дату, бо наступного дня її засипав шквал дзвінків. Телефонували люди з усієї країни. Просили одного – допомоги.  Василина тоді роздала всі свої лікувальні заготовки, які мала.

Горянка каже, що за цих шість років допомогла дуже багатьом. До її хатини у с. Стебні аж на вершині горба приїжджають не лише з різних куточків України, але й з-за кордону: США, Канади, Казахстану, Англії, Чехії, Естонії. Одного разу був чоловік з Узбекистану, просив Василину поїхати туди з ним, аби оглянути його онкохвору маму, розповісти, як правильно приймати цілющу зміїну отруту, а заодно й пропонував показати мальовничі місця країни, познайомити з культурою… Тоді жінка не поїхала, бо закордонного паспорта не мала, та й далеко дуже…

«Ви би бачили, яка в неї паща»

Найкращий період для полювання на змій – від Благовіщення і аж до Воздвиження Хреста Господнього. Саме в цей час зміїна отрута найбільш помічна. А найкращі місяці – липень-серпень, адже якраз тоді змії заготовляють отруту на зиму.

Змій треба шукати там, де багато сонця, вони люблять вигріватися, часто ховаються під камінням. Як розповідає чоловік горянки Михайло, змія відчуває наближення небезпеки, тому впіймати її доволі складно. Але за роки змієлов став таким вправним, що рідко яка гадюка здатна від нього втекти. «Якщо я намітив якусь змію, вона однозначно буде моя», – усміхається чоловік.

Під час полювання він спеціальною палицею затискає голову змії і впускає її у пластикову пляшку. Найдовша змія, яка траплялася Михайлові, сягала метра.

Найбільше змій навесні, бо в цей час вони якраз паруються. В одній купі можна знайти навіть з десяток гадюк. Цікаво, що зміям найбільше подобається розмножуватися у малинових кущах.

Часто ще й місцеві приносять Василині змій, бо знають вже про її ремесло. Важливо не вбити гадюку, бо тоді її отрута втрачає цілющі властивості.

Впійманих гадюк ставлять у трилітровий слоїк і заливають горілкою. Деякі змії одразу помирають, але є й такі, що аж три дні можуть так прожити. У банці гадюка стає п’яною, неагресивною – і з неї вичавлюють у ту ж горілку отруту. Змію також залишають у банці. З одного плазуна можна виготовити три літри настоянки.

«Ви би бачили, яка в неї величезна паща, – каже жінка. – Це просто жах. Одного разу мою сестру вкусила гадюка, отрута зразу потрапила у вену. Ледве живу довезли до лікарні. Вона вже була непритомна. Увесь бік опух, посинів…»

Василина каже, що першою змія ніколи не нападає, може лише захищатися. Жінка додає, що не боїться гадюк, бо колись давно одна горянка навчила її замовлянню, яке захищає від них. Тоді гадюка вкусила їхню корову, тварина вже ледве дихала, а замовляння допомогло в моменті.

Василина зізнається, що їй дуже шкода впійманих змій, але тоді одразу згадує, скільки людських життів вона може порятувати.

Слоїки з настоянками жінка зберігає у спеціальній коморі. Настоюватися ліки мають аж цілий рік. Цього сезону горянка заготувала десь зо сто банок.

Коли в Карпатах дощовите літо, то змій дуже мало. Бувало, що Василина мусила відмовляти людям, бо просто не мала з чого зробити настоянку. Але люди траплялися дуже наполегливі, кілька разів їй передавали змій з-за кордону, перевозили контрабандним способом. Так горянці доставляли кобру та інші види змій, яких вона навіть не знала.

Одужання через загострення

На кожен недуг Василина дає іншу схему прийому ліків. До речі, окрім зміїної настоянки, яку треба вживати краплями, жінка також виготовляє ліки на основі гриба-веселки, настоянку з чистотілу, мухомора, замовляє в Ізраїлі олію чорного кмину, котра, як сміється горянка, допомагає від усього, крім смерті. Ще Василині передають з польської аптеки очищену нафту. Увесь цей комплекс вона пропонує людям, які звертаються зі своїми немочами, і коштує такий комплект 2 тис. 265 гривень. Один курс триває півтора місяця.

Як рекомендує Василина, після зникнення пухлини треба все одно профілактично приймати зміїну настоянку, бо «пухлина – то така зараза, що здатна рости навіть у бензині».

Також онкохворим і тим, які подолали недугу, горянка не рекомендує їсти солодощі, солодкі фрукти, свинину, бо ракові клітини тим годуються. А ось налягати потрібно на квашені огірки, помідори, капусту, особливо корисний буряк – у різному вигляді. Також добре побільше їсти цибулі, часнику, надавати перевагу бездріжджовому хлібу.

Як зазначає жінка, на початках прийому її настоянок можливі різні симптоми загострення хвороби (у когось артеріальний тиск починає скакати, у когось температура тіла піднімається), але це перший етап на шляху до одужання. В однієї жінки градусник показував аж 40 градусів, думала, що вже вмирає, але на наступний день її стан нормалізувався.

Є і протипоказання. Наприклад, якщо хвора людина приймає хіміотерапію або антибіотики, то одночасно не можна вживати настоянку на основі зміїної отрути. Окрім цього, треба відмовитися від алкоголю і куріння.

Василина радить вживати ліки на основі зміїної отрути не тільки хворим, але й для профілактики всіх хворіб. Найкраще пропивати курс двічі на рік – навесні та восени, коли якраз відбувається загострення всіх недуг в організмі.

Горянка каже, що більшість людей, які до неї зверталися, усвідомлюють: хвороба дається не просто так, а через їхні (чи навіть родинні) гріхи як випробування. Якось приїхав циганський барон і сказав: «Якби не хвороба, я б ніколи не прийшов до Бога…»

 «Люди думають, що я мольфарка»

Виготовлення ліків стало основною справою у житті Василини. До того вона 20 років працювала кухарем, потім торгувала шерстю в Трускавці. Тепер з самого ранку і аж до вечора зайнята прийомом дзвінків, пакуванням та відправленням посилок, заготівлею настоянок тощо.

У неділю жінка обов’язково вимикає телефон – цей день має бути вихідний. Горянка йде до церкви на Богослужіння, а потім просто відпочиває від насиченого тижня. До речі, Василина співає в місцевому церковному хорі та ще й виконує обов’язки старшої сестриці при храмі, тобто вирішує всі господарські справи.

«Коли я йду до церкви, то найпершу свічку запалюю за тих людей, які хворі. Аби Бог дав їм здоров’я. А вони кажуть, що моляться за мене, – усміхається жінка. – Декотрі люди думають, що я мольфарка, вмію чаклувати… Часом навіть фотографії рідних привозять, аби я чимось помогла. А я всім одне кажу: «Я лише готую лікувальні настоянки, з усіма іншими проблемами звертайтеся до Бога».

До теми: Анна Крижанівська, онколог, завідувач кафедри онкології ІФНМУ:

«Наші пацієнти вже не раз розповідали, що вживають такі настоянки. Не маю нічого проти, якщо йдеться про доповнення після основного лікування. Також це добрий варіант, коли медицина вже більше нічим не може зарадити. Але однозначно це не може бути заміною стандартним методам лікування.

Настоянки на основі зміїної отрути діють за тим же принципом, що й гомеопатичні препарати, які досить непогано працюють. При тривалому постійному введенні вони стимулюють імунну систему, тим самим не даючи розвинутися рецидиву хвороби».

 

Наталя МОСТОВА