До вибору няні треба ставитися так само виважено, як і до пошуку свого супутника життя. Принаймні так радять психологи. Однак далеко не кожному щастить з першого разу знайти ідеальну доглядальницю для дітей.

Обирають за рекомендаціями

«Діти – це наша спадщина. Я їх дуже люблю, тому допоможу мамі…», «Я рада запропонувати свої послуги няні. Це прекрасна можливість для вас зайнятися своїми справами, прогулятись по магазинах, сходити в кіно чи зробити те, що давно хотіли, але не було з ким залишити свою дитину…», «У цій сфері ніколи не працювала, але дуже люблю дітей, з дітьми подруг завжди гралась…», «Дуже люблю дітей. Люблю з ними гратись, спілкуватись, вчити різних тваринок і букви…», «За спеціальністю я комерсант! Але з дитинства мріяла працювати у дитячому садку…».

Інтернет рясніє такими оголошеннями про послуги нянечки. Майже в кожному неодмінно наявна згадка, як сильно претендентка на таку роботу любить дітлахів. Однак батьки не часто наважуються взяти няню «з інтернету», здебільшого обирають за рекомендаціями знайомих або через кадрову агенцію.

«Ще пів року тому послуги няні коштували в середньому 35 гривень за годину, – каже власниця агенції з підбору нянечок, франківчанка Ольга Когут. – Тепер ціни різко зросли: середня вартість становить уже 40-50 гривень. Загалом ціна залежить від різних факторів: обов’язків, освіти няні чи володіння якимись корисними знаннями… Часто батьки згідні платити няні більше, але за умови, що вона працюватиме лише у їхній сім’ї. Таким чином доглядальниця не буде забігана і захекана через десяток інших додаткових робіт».

Ольга Когут відкрила агенцію пів року тому. Працюючи педіатром, часто бачила таку потребу в багатьох сім’ях. Кожна няня, яку вона реєструє до своєї бази, має спершу принести результати загального аналізу крові, знімок флюорографії, також кандидатка проходить курси першої медичної допомоги, а наприкінці складає іспит. Ба більше, всіх нянечок, з якими працює Ольга, вона знайшла за рекомендаціями знайомих.

«Уже під час спілкування можна багато чого зрозуміти про кандидата, – каже власниця агенції. – Є люди замкнуті. І вони не дуже підходять для догляду за дитиною. Якщо няня просто спостерігатиме за малечею, то вона однозначно не підходить. Дитині не потрібен спостерігач, малята хочуть спілкування, цікавості до життя».

Чимало потенційних нянечок, які зареєстровані в агенції, – виховательки дитсадків, яких не влаштовує зарплата. Кажуть, що відповідальність величезна, бо дітей багато, а оплата мізерна.

Керівниця іншої кадрової агенції Наталія Перцович повідомила, що наразі у неї майже немає вакансій нянечок, оскільки в Івано-Франківську шукають доглядальницю здебільшого в колі своїх знайомих. Але загалом пропозиція задовольняє попит.

Цього року в Україні стартувала нова урядова програма «Муніципальна няня», за якою батькам частково компенсують витрати на оплату послуг няні. Йдеться про прожитковий мінімум на дитину до шести років – 1626 грн., незалежно від зарплати няні. Спершу батьки мусять підписати договір з доглядальницею, яка має бути зареєстрованою фізичною особою-підприємцем або юридичною особою і платити податки. Це дає можливість няням працювати офіційно і накопичувати стаж. Також це можливість для бабусі чи дідуся зареєструватися нянею і отримати додатковий стаж, якщо його бракує до пенсії.

Психологиня Марта Симотюк стверджує, що найкраще, коли мама доглядає свого малюка до 2-3 років і тільки потім вдається до послуг няні. «Дуже важливо у перші роки життя дитини зберегти тісний контакт із мамою, – пояснює вона. – Лише у піврічному віці маля потроху починає себе ідентифікувати. Тому сепарація від мами має проходити поступово. Але й затягувати з цим не варто».

Реакція несприйняття

Першу няню для своєї однорічної донечки франківчанка Надія Швець знайшла за оголошенням в інтернеті. Мама трохи сумнівалася, чи та впорається, адже потенційній доглядальниці ще й 20 років не було. Дівчина запевнила, що не буде жодних проблем, оскільки вона вже має досвід роботи у сім’ї з трьома дітьми. Як потім виявилося, вона просто іноді допомагала своїй мамі, котра там працювала.

Дуже скоро виникли перші непорозуміння. Надія побачила, що в донечки з’явилися попрілості. Мама розуміла, що малечі просто не міняють вчасно памперси. Окрім цього, в дитини був такий період, що часто стікала слинка, тому треба було регулярно змінювати кофтинки або слинявчики. Няня цього не робила, тож маля цілісінький день було в мокрій кофтинці, як наслідок, з’явився нежить. Коли Надія робила зауваження, няня щоразу відповідала однаково: «Дякую, що сказали». І все повторювалося знову.

«Коли б я їй не телефонувала, номер завжди був зайнятий, – пригадує мама. – Я аж потім зрозуміла, в чому справа. Нянечка цілими днями теревенила зі своїм кавалером. Дитині діставалися лиш крихти її часу, вільного від романтичних розмов. Крім того, коли я приходила додому, іграшки завжди валялися на підлозі, на кухні виростала гора брудних тарілок, а одного разу я навіть вимела з-під ліжка використаний скручений памперс. Через три місяці наша співпраця завершилася».

Марта Симотюк вийшла на роботу, коли старшій доньці було п’ять років, а молодшій два. Треба було, аби хтось займався з дівчатками протягом дня. Однак, як згодом виявилося, няня, котру знайшла Марта, терпіти не могла усілякі дитячі забавки. Хоча на співбесіді жінка розповідала, що охоче працює в державному центрі з різними творчими гуртками для дітей. Тим не менше, донечки зізнавалися, що їм дуже нецікаво з нянею.

«Коли я поверталася додому, – розповідає мама, – найменша просто кидалася мені на руки і несамовито кричала. Так повторювалося кілька днів, поки я зрозуміла, що це не просто адаптація дитини до іншої людини. Це повноцінна емоційна реакція несприйняття. Тому ми попрощалися з тією нянею».

А ось франківчанка Людмила Трачук вирішила не ризикувати і встановила у квартирі приховану камеру. І таки мала на що подивитися. Одна няня перерила шафи у помешканні, щоправда, нічого не взяла, а просто розглядала, та все одно було неприємно. Інша нянечка біля дитини міняла собі прокладку. Третя совісно виконувала обумовлені обов’язки, але наполегливо повчала Людмилу, як правильно виховувати дитину. А після робочих годин наступної нянечки, яка мала розкішну шевелюру, мама знайшла в дитячому памперсі довгі волосини.

Давати дітям любов

Ольга Когут каже, що у нянечок теж нерідко трапляється неприємний досвід. Наприклад, зголошувалася доглядати за дитиною і частково допомагати з хатньою роботою. А потім виявляється, що мусить робити все: повністю прибирати дім, куховарити, прасувати… І при цьому має ще й встигати дивитися за дитиною.

31-річна франківчанка Христина Козак шість років працювала нянею в Італії. Каже, всі тамтешні батьки, з якими їй доводилося мати справу, вимагали доглядати дитину за строго складеним розкладом, усе розписано мало не похвилинно. Гуляти з малечею треба обов’язково щодня, незважаючи на погоду. Годувати тільки тим, що залишають батьки. Борони боже, аби няня з власної ініціативи щось дала дитині їсти.

За словами Христини, італійські малюки дуже балувані. «Якщо ви відмовляєтесь щось йому купити, він моментально падає на землю та влаштовує істерику, – пригадує вона. – Часом дитина могла навіть плюнути чи вдарити няню. Коли говорила про це батькам, ті лише знизували плечами, мовляв, це ж діти…»

А ось 50-річна франківчанка Людмила Маргітич пів життя працювала вчителем у школі. А потім просто втомилася і зрозуміла, що настав час для змін. Дітей жінка завжди обожнювала, тому вибір подальшої роботи був для неї очевидним.

Зараз Людмила уже п’ять місяців працює нянею і доглядає двох братиків. Одному півтора року, іншому – три. Каже, коли тільки почала працювати в цій сім’ї, хлопчики між собою трохи сварилися, не могли поділити іграшки… А тепер настала повна ідилія. Людмила навчила старшого, що дуже важливо опікуватися молодшим, і вони зараз одне за одного горою.

«Звісно, у вихованні важливо встановлювати певні правила, але найголовніше – це давати дітям любов, – каже жінка. – Спершу старший хлопчик був емоційно зранений, бо, як потім я з’ясувала, попередня няня приділяла увагу тільки молодшому, а старший весь час відсиджувався сам десь у закутку. Маленькі діти – це відкриті душі. Вони неймовірно щирі, їх не здуриш. З дітьми не можна працювати людині, яка не наповнена любов’ю, інакше вона ламатиме маленькі душі. Це догма».

Насамперед – світогляд

Ольга Когут розповідає, що найчастіше мами обирають нянечок, орієнтуючись лише на інтуїцію. «Я відчуваю, що ця людина моїй дитині підходить», – їхній основний аргумент.

Франківчанка Лідія Шевага, мама трьох дітей, каже, що їй насамперед важливий світогляд няні. Адже малюк підсвідомо перейматиме її модель поведінки і установки.

Ольга Когут говорить, що для професії няні вік не є визначально важливий.  “Бувають молоді люди настільки мертві всередині, що їм уже нічого не цікаво в житті. А є старші, котрі аж вирують енергією і запалом. Діти це все дуже тонко відчувають і переймають», – зауважила вона.

Психолог Марта Симотюк каже, що основним критерієм для вибору няні має бути те, наскільки вона цікава особистість і як проживає власне життя. Її інтереси не обов’язково мають збігатися із захопленнями дитини, але це було б чудово.

Іноді трапляється – дитина настільки любить няню, що мама починає мимоволі ревнувати. Марта Симотюк пояснює, що тут справа в заниженій самооцінці мами, цей момент варто відстежувати і пропрацьовувати в собі.

«Дуже часто такі мами бояться йти на роботу, – продовжує психолог, – чи знайти собі більш гідну роботу, виправдовуючись тим, що треба сидіти вдома з дітьми. Здебільшого це робиться несвідомо, через власні страхи і не надто високу думку про себе».

Також важливо, аби няня правильно сприймала дитину. Як пояснює психолог, буває, що няня ставиться до малечі як до менш вартісної особистості, котра повинна завжди й у всьому слухатися. Або ж навпаки – ставиться до дитини, як до божества. Обидві моделі поведінки руйнівні. Оптимальний варіант, аби няня комунікувала з дитиною на рівних, вибудовувала партнерські стосунки, попередньо обговоривши з батьками правила і обмеження в їхній сім’ї.

Наталя МОСТОВА