Як Івано-Франківськ здійснює реформу децентралізації

Івано-Франківська міська рада в рамках Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» активно укладає угоди про співпрацю з прилеглими селами. На сьогодні підписано сім таких угод – на співпрацю погодилися Підлужжя, Черніїв, Добровляни, Узин, Чукалівка, Підпечари та Колодіївка.

Зобов’язання міста та села

Як розповідає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, укладені угоди є лише проміжним етапом у процесі приєднання. Загалом є три стадії, які повинні пройти місто та село, щоб утворити об’єднану територіальну громаду: спочатку йде процедура схвалення, потім – надання згоди, а третя, кінцева – приєднання. Села Підлужжя та Черніїв уже на другому етапі, решта – на першому.

В угоді зазначено, що місто зобов’язується щороку виплачувати певну суму на розвиток села. Так, для села Добровляни обіцяють виділити 600 тисяч гривень, для Узина – 800 тисяч, для Підлужжя, Підпечарів та Чукалівки – по мільйону гривень, для Колодіївки – 1 мільйон 200 тисяч, а для Черніїва – 1 мільйон 500 тисяч гривень.

“Кількість коштів залежить від кількості населення. Ці села стають складовою частиною міста, тобто повністю вливаються в його життя. Це об’єднання земель. Також село матиме доступ до міських благ”, – каже Марцінків.

Крім грошей, місто надасть окремим соціальним групам населення «картку іванофранківця», забезпечить доступ до медичних, освітніх послуг мешканцям сіл та обіцяє відремонтувати транспортні шляхи. Натомість села зобов’язуються не приймати рішення щодо приєднання до будь-яких територіальних громад без погодження із Івано-Франківською міською радою. У разі припинення угоди село повинно повернути місту усі кошти, які були виділені. Припиняється й дія «карток іванофранківця».

Мер Івано-Франківська додає, що плюси приєднання – величезні, бо на сьогодні місто затиснуте населеними пунктами навколо.

“У нас немає земельних ділянок для розвитку підприємництва, для інвестиційних зон, для нового полігону твердих побутових відходів. Нам потрібні земельні ресурси. Адже це – нові виробничі площі. Відповідно, більше робочих місць. У місті досить обмежені для цього ресурси. Наприклад, вся франківська вода йде з черніївського водозабору, і тепер цей об’єкт буде на території міста. У Чукалівці – наше кладовище. Це вигідно місту, бо зараз ми витрачаємо кошти на ці ділянки, а після приєднання буде спільний бюджет. Окрім того, податки, які збирають у селах, поповнюватимуть спільну казну”, – говорить Руслан Марцінків.

Для міста приєднання вигідне також тим, що зменшується кількість коштів, які будуть вилучати з міського бюджету за рахунок реверсної дотації. Окрім того, Івано-Франківськ зможе претендувати на інфраструктурну субвенцію з держбюджету на розвиток доріг.

Приєднання, а не об’єднання

Івано-Франківськ довго не укладав угод із селами. Як зазначає директор Центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Панасюк, причиною цього були законодавчі перепони протягом 2015-2017 років. І тільки з 2018 року законодавчий бар’єр був знятий і були прийняті доповнення до закону про об’єднання.

“Угода про співпрацю – це ще не утворення громади. Це наміри дружніх стосунків. Місто має більше фінансового ресурсу, може допомогти у тих гострих питаннях, які є у селі. Але вирішення всіх питань місто в рамках цієї угоди на себе не перебирає”, – каже директор центру.

Варто додати, що утворення Івано-Франківської ОТГ йде шляхом не об’єднання, а приєднання сіл. Таким чином, можна обійтися без виборів міського голови і депутатів. Тут інша процедура: спрощена і законодавчо врегульована. Такий спосіб відкритий лише для міст обласного значення.

Децентралізація: що змінила і що зробила

За словами Руслана Панасюка, після децентралізації районна влада не отримуватиме кошти на фінансування таких сфер, як освіта, медицина, дороги, благоустрій у тих населених пунктах, які увійдуть в ОТГ.

“Для чого тоді стільки посадовців у районах? Їхню роботу забрали об’єднані територіальні громади. Нас чекає довгий етап об’єднання районів і перегляд тих людей, які там працюють”, – каже пан Панасюк.

Скільки буде утворено таких ОТГ, наразі точно сказати складно. Втім у майбутньому усі села мають стати на цей шлях.

“Ми спроектували модель, скільки би таких громад мало бути на Прикарпатті. Однозначно повинен бути сильний центр, прораховані фінанси, кількість людей, адже люди – це податки. Дивимося й на площу, бо земля – це надходження у бюджет. Ще у 2015 році ми змоделювали 60 таких ОТГ. Зрозуміло, що всі не домовляться на етапі добровільного об’єднання”, – каже директор центру.

Чотири роки на утворення громади

У 2015 році було вирішено, що чотири роки будуть відведені для того, щоб утворити об’єднану громаду добровільно. Хто цього не зробить – держава сама закінчить приєднання шляхом прийняття закону і допрацює ті об’єкти, які залишилися. Таким чином, у 2020 році всі ОТГ мають бути сформовані.

“Можуть примусово приєднати, і тут немає нічого дивного. Саме з цього починали європейські держави. Реформи мають бути швидкими і ефективними. Якщо це відпускати як неконтрольований процес, то результату не буде. Українцям дали вдосталь часу розібратися і зрозуміти, з ким утворювати громаду. Хто цим не скористався – віддав майбутнє своєї громади в руки посадовцям”,  – переконаний Панасюк.

Потрібні кишенькові гроші

Варто зазначити, що село, яке приєднається, збереже свою назву. Це буде село Івано-Франківської об’єднаної територіальної громади. Воно матиме свій статут, свої особливості. Але разом з тим це будуть мешканці Івано-Франківської ОТГ зі всіма перевагами мешканців міста.

“Це буде село в складі міста. Раніше в селі був розпорядником голова і депутати, а тепер ця функція перейде до обраного голови громади і до депутатів івано-франківської громади”, – розповідає Руслан Панасюк.

Територія буде поділена на округи. Там оберуть депутата, який буде представником міської ради, та старосту, який стане майбутнім членом виконкому в громаді. Він не буде нести фінансову відповідальність, а буде таким собі зв’язком між містом і селом.

“У статуті прописали норму, яка забороняє на виконкомі розглядати рішення того села, що приєдналося до Івано-Франківська, і приймати якісь рішення, поки громадська рада, яка буде обиратися серед мешканців того села, не дасть позитивного схвалення”, – зауважує Панасюк.

Міський голова села Чукалівка Михайло Курій каже, що найголовніше – це соціальний розвиток громади.

“У наших людей будуть кращі перспективи на обслуговування в медичних  та освітніх закладах. Може, буде кращий бюджет, тож будемо краще розвиватися, швидше вирішуватимуться соціальні питання, швидше розбудовуватиметься місцева інфраструктура”, – зазначає Михайло Курій.

Війт додає, що на сьогодні питання з приєднанням до Івано-Франківська  відкрите: його ще не обговорили детально.

Після приєднання посада «сільський голова» зникне, а старостою села Михайло Курій себе не бачить. Але має свої рекомендації для роботи на цій посаді. Зокрема, вважає, що важливо, аби кожен староста мав “кишенькові гроші”.

“Чи то лампочку поміняти, чи то сніг відгорнути. На це мають бути кишенькові гроші. Будемо стояти на тому, щоб цей пункт був прописаний у статуті. Нащо за кожною дрібницею бігти до голови?” – говорить Михайло Курій.

Крім того, чоловік переконує, що варто також залишити дорадчий орган, щоб громада також могла висловити своє бачення щодо того чи іншого питання.

Європейська практика

За словами директора Центру розвитку місцевого самоврядування Руслана Панасюка, в Україні за відносно малий відтинок часу утворилося близько тисячі територіальних громад. Тим самим українці показали Європі свою готовність до змін.

Сусіди-європейці у той самий час пішли ще далі. Вони вже пройшли етап утворення громад. Тепер вони об’єднуються громадами між собою, оскільки більша територія і кількість населення – це можливість кращого управління. Ця практика поширена у Європі.

“Найближчі наші сусіди, поляки, цю реформу зробили ще у 1991 році. Тому є той результат, який ми бачимо. Є інфраструктура, дороги, є хороші школи, будинки культури. Є той рівень життя, якому ми заздримо. Тоді вони це робили по-вольовому – відповідно до закону. Ніхто там не допитувався і не давав чотири роки часу. Вони просто прийняли закони, і все. Це право держави визначати базові рівні районів та областей. Були незадоволені, були протести, але час показав, що вони це зробили дуже правильно і вчасно. Ми відстали від поляків на 20 років, а про інші європейські країни й мови нема”, – зазначає директор центру.

У той самий час Руслан Панасюк переконує, що в Україні такий кардинальний крок був неможливий, оскільки на початку реформи тільки-но закінчився Майдан і була сильна емоційна хвиля. Якби тоді намагалися  говорити про це з людьми і переконували прийняти цей факт, виникло б нове збурення.

“Ми уже втратили багато часу. Ямниця утворила свою громаду, а там – каналізаційні стоки. Село Рибне пішло до Ямниці, а там – полігон твердих побутових відходів. Якщо б ще Черніїв утворив свою громаду, то Івано-Франківську тільки виставляли б рахунки за каналізацію, воду та сміття”, – зауважує Панасюк.

Ірина КУЙБІДА