Епопея з нагинанням громади міста нею ж обраною міською владою через будівництво безпрецедентної кількості житла на території Харчосмакової фабрики продовжується. Незважаючи на те, що питання містобудівної документації та земельні рішення міської ради оскаржуються прокуратурою в судах, забудівельна сверблячка надихнула міську раду 20 червня знову дати дозвіл на розробку детального плану території (ДПТ) в межах вулиць Крайківського-Макогона-Промислова. Докладніше >>
Розповів знайомий викладач. Здається, тема лекції була “Істерія”; втім, якщо медики не згідні, хай не лаються, спеціальність у мене була все-таки не медична. Так ось, одна молода особа, років 18-20-ти, поїхала на травневі свята (а було це в глибоко радянські часи) з друзями на природу: багаття, пісні під гітару, ночівля в наметі та інші романтичні принади. І, мабуть, свіже повітря так подіяло на юну городянку, що вночі вона побачила страшний сон, причому не просто побачила, але навіть “відчула” – як їй у рот заповзла змія, по стравоходу проникла в шлунок і там вирішила залишитися назовсім. Докладніше >>
А з вами часто трапляються дива? Зі мною – так. Навіть не знаю, чому. Найрізноманітніші. Від найбуденніших, на зразок – загубила і несподівано знайшла, до грандіозних, які змінюють моє життя, часом – кардинально. Вже даруйте – не розповім вам сьогодні особливо інтимних речей. Ще, мабуть, не час для них. І все ж таки… Докладніше >>
На своє 22-річчя Яна Зінкевич, легендарний комбат МБ «Госпітальєри», підкорила наймістичнішу вершину Карпат – Чорногору, або Піп Іван. Історики сперечаються щодо автентичності назви, а всі гуцули з великою повагою ставляться до людей, які змогли подолати надзвичайно складний маршрут. Яна – перша людина на інвалідному візку, яка змогла піднятися до обсерваторії і відчути велич Чорногори. Гори сили, де, за древніми переказами, народний улюбленець Олекса Довбуш поборов темну силу. Докладніше >>
Що таке сила духу? Як зрозуміти це поняття у мирному житті, як його сформулювати? Іноді мені здається, що я знаю відповідь. Я є регулярним учасником спортивних змагань з так званих пригодницьких перегонів, і я часто стикаюсь з випадками, які я інакше, як проявами «сили духу», назвати не можу. Але мова йде не про більш-менш професійних спортсменів. Мова йде про звичайних людей, які хочуть себе випробувати, знайти в собі цю «силу духу». Докладніше >>
«На міському кладовищі у Калуші суттєво збільшилася кількість змій. Вони становлять небезпеку для мешканців міста, які приходять на могили рідних. Оригінальний спосіб боротьби з плазунами запропонував депутат Юрій Тимків. Він вважає, що зменшити кількість змій можна природним шляхом. Депутат під час сесії міської ради запропонував: «Будете сміятися, але є спосіб вплинути на ситуацію природним шляхом. Треба розводити їжачків. Якщо цим зайнятися на кладовищі, то кількість плазунів можна буде зменшити». Докладніше >>
Знайомий розповів. Руанда, столиця, ресторан ефіопської кухні. У п’ятницю ввечері, щоб відзначити закінчення робочого тижня, вибралися ми з дружиною і дитиною в ресторан. Дитина – півтора року, малий бандит із зовнішністю ангелика; вислів “увага потрібна” придуманий саме для таких. За дві години в ресторані він докопався до всього, що рухається, потягнув з чужого стола пляшку фанти, на інший стіл впустив вішалку (на щастя, нікого не вбив), змусив африканського малюка того ж віку ловити кошеня і наостанок закрив кришку піаніно, коли я на ньому грав, щоб відволікти дитину від тероризму і повернути в лоно сім’ї. Докладніше >>
«Прикарпатського нардепа МАУ не пустила на борт літака – продали забагато квитків. Непорозуміння коштувало народному депутату Юрію Солов’ю 4 тисячі гривень. Це вартість квитка на літак з Франківська до Києва від МАУ. У соцмережі Фейсбук нардеп поскаржився на прикрий випадок і попросив вважати його пост офіційним зверненням до міністра інфраструктури, голови Державіаслужби та голови МАУ. “Коли хтось каже, що МАУ – це суперперевізник і для чого нам інші авіаперевізники, плакати хочеться… Докладніше >>
Жив-був на світі студент Вася, любив випити, як і всі студенти, але, на відміну від більшості, міри не мав і через це напивався до повної втрати як свідомості, так і здатності триматися на своїх двох. Васині батьки знайшли простий вихід: у «похмільний» день брали Васині ключі з собою на роботу, замикаючи його в чотирьох стінах. Вася цього дуже не любив, бо похмелитися дуже хотілося, а вдома був тільки кефір. Одного прекрасного вечора Васю осінило: треба заховати ключі від батьків! Докладніше >>
Як вам вдалось прожити 50 років з чоловіком без жодної сварки? – Дуже просто. Коли ми одружились, мій чоловік посадив мене на віз, і ми поїхали додому. Поки ми їхали, один із коней спіткнувся, і він спокійно сказав: “Раз”. Через 15 хвилин цей кінь спіткнувся ще раз, і він сказав: “Два”. І вже коли ми під’їжджали до воріт, цей самий кінь спіткнувся втретє. Докладніше >>
Усе наше свідоме і несвідоме життя нам вбивають у голови, що креатив – це круто і це те, чого нам бракує. Але чи готові ми направду вийти за рамки і наблизитися бодай на півкроку до чогось нестандартного та оригінального? На жаль, ні. Ні в чому. Маю чималий досвід закордонних конференцій. Знаєте, що вражає? Свобода одягу. Людям абсолютно байдуже, в якому одязі і в яких колготках чи без них ти робитимеш доповідь. Тебе не обговорюватимуть за твоєю спиною, мовляв, фе, як негарно, вона була без костюма, тебе сприймають не за кольором волосся, не за твоїми регаліями, а за тим, що і як ти говориш. Докладніше >>
Як і коли б це не сталося, спочатку – любов. Ти вперше про це дізнаєшся, і через хвилю багатогранних емоцій нарешті пробивається одна, найсильніша: люблю, моє. Ні, то не інстинкт і не гормони. То дійсно любов. Як місія. І вона – здійсненна. Вона починається, коли десь у глибині твоєї плоті зароджується і зріє нове маленьке життя, а з ним – твоя велика любов. Любов, часом притрушена тривогами і болем. Але завжди спочатку любов. Докладніше >>
«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків традиційно не прийшов на суд щодо притягнення його до адмінвідповідальності за корупційні правопорушення. Цього разу міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків поїхав у відрядження до Вінниці. Згідно з поданим до суду клопотанням, у Вінниці Марцінків гостюватиме до 16 червня. Нагадаємо, у вівторок під час оперативної наради Руслан Марцінків анонсував свою поїздку до Вінниці, відзначивши, що їде набиратися досвіду… Докладніше >>
Війна уміє говорити – своєю мовою. Вона промовляє розваленими стінами, вибитими очима-вікнами, покинутими розтяжками серед покалічених дерев, ямами після прильотів вище людського зросту – знову щось нове випробовують з російського боку. Здичавілими контуженими тваринами: «Може, краще б здохли, аніж так жити!» Виживають тут тільки люди… Але ж якою ціною! Докладніше >>
Поволі з обрію зникає фестиваль «Porto Franko 2017». В житті все встигнути неможливо, майже так як відвідати всі локації фестивалю, все побачити й почути, відчути, зустріти знайомих і незнайомців, подивуватися всьому, всім подякувати. Встрибнути в передостанню шхуну й пристати до правильного берега. Що можна сказати? Докладніше >>
Поряд з тоннами негативу, який виливають ЗМІ, диванні активісти та загалом провокує російсько-українська війна, соціально-економічна криза та не найкраща влада, трапляються випадки проявів людської порядності, добра і милосердя. Таким є, безумовно, випадок з Фоксіком. Почнемо з того, що в інтернеті з’явилося оголошення про продаж лисиці. Якийсь чоловік продавав за 400 гривень маленьке лисеня для притравки собаками. Вся українська зооспільнота «стала на вуха». Докладніше >>
Бухгалтерка, симпатична жінка середнього віку, купила додому люстру і попросила Сергія, електрика, допомогти її вчепити, хоча у неї є чоловік. Ну, Сергій не відмовився, все-таки бухгалтер, може, до зарплати щось підкине. Словом, після роботи вони пішли до неї. На наступний день він розповідає: «Прийшли до неї додому, вечір, вдома нікого, я відключив електрику, взяв люстру, встав на табурет, вішаю, господиня кудись відійшла, напівтемрява. Докладніше >>
Завжди намагаюся займати толерантну позицію до всього. До геїв, до ромів, до росіян. Знаю особисто дуже прикольних росіян, які абсолютно правильно розуміють, що відбувається, і нізащо не образяться зараз на мої слова. Сарказм важко приховати, а от зловтішатися над нещасним східним сусідом не маю ні часу, ні бажання. Вчора було дивовижне свято – День Росії. Там, «за поребриком», його охрестили «Днем в автозаках», відзначили його і в Україні – підтримкою опозиційних сил росіян. Докладніше >>
«Медики Івано-Франківщини 10 червня взяли участь у V Всеукраїнській професійній прощі медичних працівників до Зарваниці. Кілька сотень лікарів, медичних сестер, фельдшерів, керівників медичних закладів взяли участь в Архиєрейській Божественній Літургії та отримали благословення від Єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського Теодора (Мартинюка)… В. о. директора департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Микола Стовбан відзначив, що проведення спільних прощ медичних працівників та священнослужителів напередодні Дня медичного працівника стало гарною традицією… Докладніше >>
Сусідка Тамара Петрівна до щурів ставиться так собі. Без зайвого ентузіазму. Ні, ручних і на екрані дуже навіть спокійно переносить. Але коли ця тварина нахабно, серед білого дня, не поспішаючи, перетинає наш двір, і всім до цього байдуже, для Тамари Петрівни це зіпсований день і взагалі захід цивілізації. У цьому вона, думаю, не так вже й неправа. У будь-якому здоровому людському соціумі жінки в таких випадках хором нестерпно волають, а чоловіки похмуро вирішують проблему, тільки щоб вони заткнулись. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи