• Фільм “20 днів у Маріуполі” став претендентом від України на премію “Оскар-2024”

    • Опубліковано: Автор: Тимчук Світлана

    У відборі брали участь п’ять фільмів.

    Український Оскарівський комітет 18 вересня обрав фільм, який представлятиме Україну серед претендентів на премію “Оскар-2024” у номінації “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”. Ним стала стрічка “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова, пише “24 Канал”.

    Фільм обрали шляхом голосування членами Українського Оскарівського Комітету, головою якого є режисер Валентин Васянович (“Атлантида”, “Відблиск”). У національному відборі брали участь п’ять фільмів: “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова, “Залізні метелики” Романа Любого, “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука, “Терикони” Тараса Томенка та “ШТТЛ” Адрієна Уолтера.

    “20 днів у Маріуполі” – претендент від України на премію “Оскар-2024”

    Потужна документальна стрічка лауреата Пулітцерівської премії Мстислава Чернова показує роботу міжнародних журналістів з команди Associated Press в оточеному Маріуполі. Вони зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жахи російських злочинів.

    Разом із Черновим над фільмом працювали фотограф Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко.

    Перемоги фільму:

    • Приз глядацьких симпатій, Програма World Cinema Documentary, кінофестиваль “Санденс”, 2023 рік;
    • Найкращий фільм Національного конкурсу, Приз глядацьких симпатій, міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, 2023 рік.

    Нагадаємо, що “20 днів у Маріуполі” став найкасовішим документальним фільмом в Україні

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    Читайте також:

    НАШІ КОЛУМНІСТИ ТА БЛОГЕРИ

    Соболик ТетянаСоболик Тетяна

    Правда про дезінформацію. Погляд Польщі

    «А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,

    Деркачова ОльгаДеркачова Ольга

    «СОРОКА, ЯКА НЕ МОЖЕ ВТОРОПАТИ, ЩО РОБИТЬ ЩУКА»

    Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає

    Палій ЮліяПалій Юлія

    Блог дружини військового: хочу, щоб мене пам’ятали хорошим

    Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про

    Рязанцева ЯнаРязанцева Яна

    Покровський напрямок: що зараз відбувається на українському сході?

    В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів.  Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи