«Екзофонія» - це уже п’ята збірка поетеси. Попередні - «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008) та «Політ на повітряній кулі» (2015). Як розповіла Галина Петросаняк, «екзофонія» - це маловідомий термін, який здебільшого використовується у літературознавстві. «Якщо ви задасте у пошуку, то нічого про це слово не знайдете або дуже мало, бо в літературознавстві воно недавно виникло, окреслилося і ще не дуже добре засвоєно, - сказала поетеса. – Насправді слово говорить само за себе «екзо» і «фоно», тобто екзотичне звучання або звучання, яке є незвичним чи трошки чужим. У літературознавстві цей термін функціонує в контексті авторів, які пишуть нерідною мовою». З подивом для себе, вона відкрила, що це слово значно ширше. Бо якщо розібратися, то кожен з нас є екзофонним у своєму мовленні, кожен має власний словник і спосіб висловлюватися, свої улюблені слова і навіть свої помилки. Це як індивідуальність. Модерував зустріч письменник Юрій Андрухович, він знайомий із поезією Петросаняк майже 30 років. До книги увійшли, як найновіші її вірші, так і добре відомі до тепер. Найстаріший датований 1990-им роком, найновіший – 2018. Пише Галина Петросаняк небагато. Адже є досить вимогливою до себе, намагається дотримуватися якості. «Я пишу небагато, довго налаштовуюся на цю хвилю, - зізналася поетеса, - мені треба багато спокою, багато простору і часу, щоб бути на потрібній мені хвилі». Більше про попередню збірку читайте у статті Повітряна куля Галини Петросаняк.