У селі Тязеві, що на Тисмениччині, мають намір знести автобусну зупинку, прикрашену художньою мозаїкою. Місцеві мешканці просять зберегти цей культурний об’єкт, адже на Прикарпатті таких зупинок залишилось небагато. Однак голова Ямницької ОТГ переконаний, що її використовували не за цільовим призначенням: або як туалет, або як місце, де молодь проводить дозвілля. Докладніше >>
На годиннику 17:10, у Римі небо починає рожевіти, ми поспішаємо на площу Венецію, в серце Вічного міста – в музей Вітторіано, на виставку картин, яку підготував рух людей, що називають себе “Gli amici” (з італ. “Друзі”). “Друзі” – це частина Спільноти св. Егідія, рух, який охоплює декілька тисяч людей із розумовими чи фізичними вадами, а також їхніх друзів і членів родини. “Друзі” знають, що кожен може допомогти бідним і слабким, саме тому вони беруть участь у численних ініціативах, виявляючи свою солідарність з тими, хто страждає у різних куточках світу. Докладніше >>
В Івано-Франківську у фортечній галереї «Бастіон» 17 лютого відбувався фестиваль культур “Global Village”, ініційований міжнародною організацією «AIESEC». Що це за проект та загалом чим займається «AIESEC», розповіла організатор, тімлідер проекту Христина Стоколоса. Докладніше >>
Віктор Янцо, лідер групи – дипломований композитор, у 25 років став членом спілки композиторів. У його доробку – чотири симфонії, камерні, хорові твори. А ще Віктор є автором офіційного гімну його рідного Мукачева. На 20 березня в Івано-Франківській філармонії запланований концерт гурту «Рокаш», крім них – Роман Дронюк та Вуйцьо Міськ. “Галицький кореспондент” поспілкувався із лідером «Рокаш» про музику, гастролі та життя. Докладніше >>
Наприкінці листопада у прокат вийшов український фільм «Король Данило». Одну з головних ролей у ньому отримав актор Івано-Франківського драмтеатру Юрій Вихованець. Він зіграв Василька, брата Данила. Про особливості зйомок та відчуття зірковості – говоримо з актором. Докладніше >>
З 1 по 7 жовтня в Івано-Франківську проходив міжнародний фестиваль фентезі «Брама». На тиждень місто поринуло у царство уяви та в атмосферу магії. А ще світ побачила збірка оповідань «Багряні ночі». Докладніше >>
Невеликий гараж у гаражному кооперативі на вул. Залізничній заледве вміщає у собі масивний дерев’яний човен. Гучний грюкіт молотка служить добрим навігатором: поки зранку сусідні гаражі «німіють» колодками, тут кипить робота. Уже за кілька годин дракар – корабель-дракон – вирушить у перше плавання. Довгий вузький дерев’яний човен вікінгів з високо заломленим носом і кормою пахне живицею, давньою історією та майбутніми пригодами – тими, які автори судна – франківські художники-скульптори – постійно шукають собі на п’яту точку. Докладніше >>
Христю Козловську читачі вже добре знають за талановитими віршами, блогами та оповіданнями. А нещодавно в молодої авторки народилася нова книжка «Ящірка та її хвіст». Казково-притчева і глибинно-мудра. Для читачів від 4+ до +100. Чому кожному потрібно прочитати «Ящірку»? Щоб вчасно виявити в собі крота. А що ховається за текстовими кротами і ящірками, як волонтериться літераторам та про свою пригоду з есперанто Христя розповіла «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Як молодому художнику з Косівщини вдалося здійснити заповітну мрію Докладніше >>
Щороку середина літа перетворюється в Дмитровичах, що за 15 кілометрів від Львова, на свято фотографії. Тут збираються фотографи з різних куточків України, щоб вшанувати пам’ять про свого колегу, корінного дмитровичанина Павла Дроб’яка. Тут він розпочав свій життєвий шлях, тут і знайшов останній пристанок. Але найбільш важливі роки, в сенсі творчості, Павло прожив у Івано-Франківську. Власне на 80-90-ті роки минулого століття припав розквіт його таланту, саме ті роки були для нього найбільш продуктивними і насиченими творчими поривами. Докладніше >>
Німецький політолог, журналіст, письменник, автор наукових та художніх книг Роберт М. Зоннтаґ (справжнє ім’я Мартін Шойбле) привіз до Івано-Франківська власний роман-антиутопію «Сканери». Уперше перекладена на українську мову книга побачила світ завдяки видавництву «Discursus». Про популярне у Німеччині видання, інтерес до читання, роботу в «гарячих точках» та потенційний контроль корпорацій автор розповів в інтерв’ю «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Гурт DAGADANA – це злиття джазової й електронної польської та української народної музики. Його дебютний альбом “Malenka” (2010) нагороджений престижним польським призом “Fryderyk” і визнаний світовим музичним альбомом року. Крім того, альбом “Dlaczego nie” був номінований на премію “Fryderyk” у 2011 році і став восьмим у списку “Найкращі музичні альбоми світу” в Англії. Докладніше >>
Марічка Марчик. Колись мріяла бути класичною піаністкою, а стала співачкою. За освітою – етномузиколог (до речі, цієї професії вже немає в Україні, скасували), вивчає український фольклор з 1999 року. Заснувала гурти “Сонцекльош” і “Куку-Шанель” та співала в них. Зараз співає і грає на акордеоні в балканському паті-панк-гурті свого чоловіка “Lemon Bucket Orkestra” (Канада). Познайомилась із своїм майбутнім чоловіком Марком Марчиком під час Революції гідності, на Майдані у Києві. Разом з ним є співавтором партизанської фолк-опери “Counting Sheep” та EDM-фолк-гурту “Balaklava Blues”. Мати чотирьох дітей. Громадянка України. Живе і працює в Канаді. Докладніше >>
Лицарські бої, кінні виступи та мотопробіг – цьогоріч місто Галич святкує свою 1120-ту річницю. На відзначення цієї дати підготували чималу програму, що захоплюватиме публіку. Серед низки заходів є і фестиваль «Галицьке лицарство». Детальніше про те, чим організатори дивуватимуть глядачів, дізнавалися журналісти «Галицького кореспондента». Докладніше >>
Юля Кушнір родом з Дрогобича. Навчалася у Прикарпатському університеті (політологія), у Варшавському університеті (політичні науки), в університеті Любліна (програма по медіа) та в Школі журналістики Українського католицького університету. Стажувалася в «Українській правді» і в «Газеті Виборчій» у Ґданську. Займалася літературою, це була її профільна сфера. Має блог: juliakushnir.com. Зараз – координатор Urban Space Radio. Докладніше >>
Усе, за що б він не брався, виходить талановито. Василь Кузан – універсальна людина-оркестр: прозаїк, драматург, поет-пісняр, фотограф, весільний тамада, журналіст, менеджер… Але найголовніше його амплуа – дуже позитивної і глибокої Людини. Про вибухонебезпечний роман, письменницькі міфи, користь весільного тамадування, спільність між фотофіксаціями та поезоемоціями, авторське право та про те, скількох ворогів треба вбивати щомісячно, щоб зберігати позитив – у його розмові з «Галицьким кореспондентом». Докладніше >>
Софія Дубчак. 21 рік. Була в міжнародній організації AIESEC. Жила і викладала англійську в Малайзії. Працювала ріелтором. Організовувала бізнес-тренінги для Future Academy. Більше року тому почала перший бізнес – магазин одягу від українських брендів. Потім трансформувала його у магазин натурального одягу. Зараз призупинила весь процес, бо поміняла своє бачення цієї галузі ще в інший бік. Працює редактором журналу Stylink, є організатором «Квадрату Курбаса» і незалежним організатором івентів зі змістом. Основні напрямки роботи: організація корисних заходів, популяризація українських виробників, пропаганда, якщо так можна казати, свідомої моди (проти перевиробництва товарів текстильної промисловості, експлуатації людської праці у цій галузі і неекологічного споживання товарів). Докладніше >>
У рідному місті Діана Пернеровська зайнялася організацією арт-ярмарку «Штефкова валіза», ідея якого якраз і народилася з того всього, що вона бачила у подорожах. Зокрема, щотижневі французькі арт-базарчики і навіть цілі містечка художників. «Штефкова валіза» – це платформа, де всі талановиті люди можуть продавати свої творіння, – пояснює свій задум Діана. – Блошиний ринок плюс гаражний розпродаж вкупі. Бо хочеться бачити, крім арту, ще й вінтажні речі і кльовий одяг з власного гардеробу. І смакоту якусь – вареннячка за прабабусиними рецептами, домашній хлібчик і т.д.». Докладніше >>
«Новий театр» розпочав свою діяльність в Івано-Франківську ще на початку 2016 року на благодійній основі. Успішно стартували тоді вистави «Стус», «Собака» та «Спи спокійно» в режисурі Тараса Бенюка. До створення театру долучилася велика кількість творчих людей міста (художники, дизайнери, актори, журналісти), друзі та меценати. Спільними зусиллями колектив театру «напрацював» свого глядача і добився офіційного відкриття театру. Докладніше >>
Тим, хто цікавиться сучасним мистецтвом, не потрібно окремо представляти Ігоря Панчишина, адже він був одним з «батьків» бієнале «Імпреза», яке проходило в нашому місті з 1989 по 1997 роки, та заснував Центр сучасного мистецтва (ЦСМ) Івано-Франківська в 2000 році. Окрім цього, Панчишин відомий як художник та архітектор-реставратор. Він ініціював створення відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківська і певний час його очолював. Докладніше >>
Палій Юлія
Війна змінює всіх. І з кожними змінами вона ставить перед нами все більше викликів. Нам як суспільству, яке живе в нових умовах, важливо не ігнорувати й не замовчувати, а навчитися говорити та вирішувати питання, які стають життєво важливими. Відновлення емоційної стабільності не менш важливе ніж фізичний відпочинок. І якщо є варіанти підтримки, які можуть допомогти
Деркачова Ольга
Що ви знаєте про ліногравюру? А що ви знаєте про чекання? Відповідь на перше питання знайти легше і швидше, тут навіть штучний інтелект не збреше. З іншим трохи складніше, бо жоден чат gpt не розкаже, як це і чому це, у жодному словнику не знайдеться слів, необхідних не для розуміння лексичного значення, а для відчуття
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного