Христю Козловську читачі вже добре знають за талановитими віршами, блогами та оповіданнями. А нещодавно в молодої авторки народилася нова книжка «Ящірка та її хвіст». Казково-притчева і глибинно-мудра. Для читачів від 4+ до +100. Чому кожному потрібно прочитати «Ящірку»? Щоб вчасно виявити в собі крота. А що ховається за текстовими кротами і ящірками, як волонтериться літераторам та про свою пригоду з есперанто Христя розповіла «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Як молодому художнику з Косівщини вдалося здійснити заповітну мрію Докладніше >>
Щороку середина літа перетворюється в Дмитровичах, що за 15 кілометрів від Львова, на свято фотографії. Тут збираються фотографи з різних куточків України, щоб вшанувати пам’ять про свого колегу, корінного дмитровичанина Павла Дроб’яка. Тут він розпочав свій життєвий шлях, тут і знайшов останній пристанок. Але найбільш важливі роки, в сенсі творчості, Павло прожив у Івано-Франківську. Власне на 80-90-ті роки минулого століття припав розквіт його таланту, саме ті роки були для нього найбільш продуктивними і насиченими творчими поривами. Докладніше >>
Німецький політолог, журналіст, письменник, автор наукових та художніх книг Роберт М. Зоннтаґ (справжнє ім’я Мартін Шойбле) привіз до Івано-Франківська власний роман-антиутопію «Сканери». Уперше перекладена на українську мову книга побачила світ завдяки видавництву «Discursus». Про популярне у Німеччині видання, інтерес до читання, роботу в «гарячих точках» та потенційний контроль корпорацій автор розповів в інтерв’ю «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Гурт DAGADANA – це злиття джазової й електронної польської та української народної музики. Його дебютний альбом “Malenka” (2010) нагороджений престижним польським призом “Fryderyk” і визнаний світовим музичним альбомом року. Крім того, альбом “Dlaczego nie” був номінований на премію “Fryderyk” у 2011 році і став восьмим у списку “Найкращі музичні альбоми світу” в Англії. Докладніше >>
Марічка Марчик. Колись мріяла бути класичною піаністкою, а стала співачкою. За освітою – етномузиколог (до речі, цієї професії вже немає в Україні, скасували), вивчає український фольклор з 1999 року. Заснувала гурти “Сонцекльош” і “Куку-Шанель” та співала в них. Зараз співає і грає на акордеоні в балканському паті-панк-гурті свого чоловіка “Lemon Bucket Orkestra” (Канада). Познайомилась із своїм майбутнім чоловіком Марком Марчиком під час Революції гідності, на Майдані у Києві. Разом з ним є співавтором партизанської фолк-опери “Counting Sheep” та EDM-фолк-гурту “Balaklava Blues”. Мати чотирьох дітей. Громадянка України. Живе і працює в Канаді. Докладніше >>
Лицарські бої, кінні виступи та мотопробіг – цьогоріч місто Галич святкує свою 1120-ту річницю. На відзначення цієї дати підготували чималу програму, що захоплюватиме публіку. Серед низки заходів є і фестиваль «Галицьке лицарство». Детальніше про те, чим організатори дивуватимуть глядачів, дізнавалися журналісти «Галицького кореспондента». Докладніше >>
Юля Кушнір родом з Дрогобича. Навчалася у Прикарпатському університеті (політологія), у Варшавському університеті (політичні науки), в університеті Любліна (програма по медіа) та в Школі журналістики Українського католицького університету. Стажувалася в «Українській правді» і в «Газеті Виборчій» у Ґданську. Займалася літературою, це була її профільна сфера. Має блог: juliakushnir.com. Зараз – координатор Urban Space Radio. Докладніше >>
Усе, за що б він не брався, виходить талановито. Василь Кузан – універсальна людина-оркестр: прозаїк, драматург, поет-пісняр, фотограф, весільний тамада, журналіст, менеджер… Але найголовніше його амплуа – дуже позитивної і глибокої Людини. Про вибухонебезпечний роман, письменницькі міфи, користь весільного тамадування, спільність між фотофіксаціями та поезоемоціями, авторське право та про те, скількох ворогів треба вбивати щомісячно, щоб зберігати позитив – у його розмові з «Галицьким кореспондентом». Докладніше >>
Софія Дубчак. 21 рік. Була в міжнародній організації AIESEC. Жила і викладала англійську в Малайзії. Працювала ріелтором. Організовувала бізнес-тренінги для Future Academy. Більше року тому почала перший бізнес – магазин одягу від українських брендів. Потім трансформувала його у магазин натурального одягу. Зараз призупинила весь процес, бо поміняла своє бачення цієї галузі ще в інший бік. Працює редактором журналу Stylink, є організатором «Квадрату Курбаса» і незалежним організатором івентів зі змістом. Основні напрямки роботи: організація корисних заходів, популяризація українських виробників, пропаганда, якщо так можна казати, свідомої моди (проти перевиробництва товарів текстильної промисловості, експлуатації людської праці у цій галузі і неекологічного споживання товарів). Докладніше >>
У рідному місті Діана Пернеровська зайнялася організацією арт-ярмарку «Штефкова валіза», ідея якого якраз і народилася з того всього, що вона бачила у подорожах. Зокрема, щотижневі французькі арт-базарчики і навіть цілі містечка художників. «Штефкова валіза» – це платформа, де всі талановиті люди можуть продавати свої творіння, – пояснює свій задум Діана. – Блошиний ринок плюс гаражний розпродаж вкупі. Бо хочеться бачити, крім арту, ще й вінтажні речі і кльовий одяг з власного гардеробу. І смакоту якусь – вареннячка за прабабусиними рецептами, домашній хлібчик і т.д.». Докладніше >>
«Новий театр» розпочав свою діяльність в Івано-Франківську ще на початку 2016 року на благодійній основі. Успішно стартували тоді вистави «Стус», «Собака» та «Спи спокійно» в режисурі Тараса Бенюка. До створення театру долучилася велика кількість творчих людей міста (художники, дизайнери, актори, журналісти), друзі та меценати. Спільними зусиллями колектив театру «напрацював» свого глядача і добився офіційного відкриття театру. Докладніше >>
Тим, хто цікавиться сучасним мистецтвом, не потрібно окремо представляти Ігоря Панчишина, адже він був одним з «батьків» бієнале «Імпреза», яке проходило в нашому місті з 1989 по 1997 роки, та заснував Центр сучасного мистецтва (ЦСМ) Івано-Франківська в 2000 році. Окрім цього, Панчишин відомий як художник та архітектор-реставратор. Він ініціював створення відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківська і певний час його очолював. Докладніше >>
Нещодавно в галереї «Арт-на-Мур» відбулася презентація нових робіт Тетяни Павлик під назвою «Сакральне». Експонувалися акварелі духовної тематики з різних періодів творчого життя художниці. Різна техніка, образна мова та стиль показують всю багатогранність її творчого доробку. Тетяна Павлик працює у досить складній техніці — акварель, та ще й «акварель по мокрому». Ця техніка не дозволяє виправляти, переробляти картини, Докладніше >>
Ростислав Кондрат – учасник численних фотоконкурсів, фотосалонів, колективних виставок, фотопленерів, фестивалів в Україні та кількох десятках країн світу. Його роботи відзначені нагородами різного рівня: дипломами, почесними стрічками, медалями. Регулярно друкується в періодичних спеціалізованих та громадсько-суспільних видання. Докладніше >>
Про книги, культ читання, літературу й авторів розмовляємо з програмною директоркою ГО «Форум видавців» Софією Челяк. – Вся твоя професійна (хоч і не дуже велика через молодість) біографія пов’язана з книгою, літературою. Можеш пояснити свій вибір? Докладніше >>
У фестивалі «Карпатський простір» третій рік поспіль задіяні всі основні сценічні, виставкові, публічні та представницькі локації Івано-Франківська. Фестиваль пропонує широкому загалу розроблену кураторами мистецьку програму за основними напрямками: театр, музика, кіно, література, візуальне мистецтво. Паралельно з мистецькими подіями відбуватимуться ряд важливих зустрічей на найвищому дипломатичному рівні за участю послів країн-учасниць форуму. Докладніше >>
До 70-літнього ювілею диригента і педагога Андрія Дейчаківського Нічого в житті не трапляється випадково. Кажуть, долю не обирають. Помиляються. Музикант і педагог від Бога Андрій Васильович Дейчаківський свою обрав. Сьогодні йому 70. Із них майже 60 – з перших уроків у музичній школі – віддано музиці! Андрій Дейчаківський народився в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області. В родині ніхто не займався музикою. Докладніше >>
4 квітня легендарній українській співачці Квітці Цісик виповнилося б 65 років Любити Україну легко, а ось полюбити її до глибини кишені дано не кожному. Донька українських емігрантів у США Квітка Цісик витратила на запис українських пісень чверть мільйона доларів і подарувала його українцям. Докладніше >>
Недавно в галереї «ЧЕЧ» відкрилася виставка непересічного івано-франківського художника Ярослава Яновського під провокативною назвою «Ганджубас». Виставка є певним підсумком і складається з робіт трьох творчих періодів. «Галицький кореспондент» поговорив з митцем, аби з’ясувати деякі питання, що стосуються минулого, теперішнього і майбутнього його творчості. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює