У цих затишних придністровських селах і справді можна відпочити від міської суєти. Доказ цьому – популярний кемпінг «Білий бізон» в Луці, а до війни – драйвові фестивалі в Унежі, куди з’їжджалися талановиті люди з усієї України. Та не одним ландшафтом й неймовірними краєвидами славляться ці мальовничі місцини. Їх захоплива історія цікава не менше, пише «Галицький Докладніше >>
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення ворога на нашу землю, кожен українець обрав для себе власну позицію. Хтось вирушив на фронт, хтось волонтерить, допомагає донатами, а хтось, на жаль, обрав позицію пасивного споглядання. Віталій Срайчук із Чернятина, що на Городенківщині, в числі активістів. До війни успішний молодий бізнесмен навіть гадки не мав, що буде розбиратися у пластинах Докладніше >>
Водій-механік БТР-4Е, гранатометник, 11 днів зниклий безвісти, контузія і знову на фронті – уже санінструктором. Все це про мешканця Рогатина Віктора Юcьківа, воїна 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, який ось уже понад рік несе службу в найгарячіших точках. З листопада 2022-го – в основному на Бахмутському напрямку, де займається евакуацією поранених, Докладніше >>
У світі говорять про новий спалах туберкульозу. Епідемія спричинена різними фактами, починаючи від бідності і закінчуючи тим, що далеко не кожен має доступ до вакцин. Туберкульоз – поширене інфекційне захворювання в світі. Збудником хвороби є мікобактерія туберкульозу (МБТ), або паличка Коха. Найчастіше туберкульоз вражає легені. Але, інколи з током крові збудник переноситься до інших органів. Докладніше >>
Немає нічого гіршого, ніж чекання. А особливо рідних з війни. Коли їх розділяють сотні кілометрів, великим щастям є звістка, що з ними все добре. Та Марія Драганчук ось уже 16 місяців живе в невідомості. Останнє повідомлення від єдиного внука Антона Драганчука вона отримала 24 лютого – в день повномасштабного вторгнення. 25 лютого хлопець на зв’язок Докладніше >>
Звичайно, коли говорять про Городенківщину, багатьом відомі Раковецький та Чернелицький замки чи неймовірної краси костел Непорочного Зачаття Діви Марії, де творив Й. Пінзель. Але цей край багатий і на інші цікаві природні й історичні місцини, про які мало хто знає. А вони варті того, щоб про них говорили. Про кілька з них розповість «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Той день Наталія Шинкарук, на жаль, запам’ятає назавжди. Ніби нічого не віщувало біди, адже вранці чоловік Віталій як завше вийшов на зв’язок, запевняв, що все добре. Але під час виконання завдання загинув… Віталію Шинкаруку назавжди 33, повідомляє “Галицький кореспондент”. 11 щасливих років Коли вони познайомилися, Наталія навчалася в Інституті мистецтв на кафедрі дизайну, а Віталій Докладніше >>
Вперше від початку повномасштабної війни волонтери центру «Маскувальні феї» припинили замовлення на маскувальні сітки. Не вистачає рук, аби підготовлювати тканину і плести. Наразі в черзі – аж 80 сіток, пише «Галицький кореспондент». «Ви навіть не уявляєте, як важко відповідати на дзвінок зі Сходу, що тут, у тиловому Франківську, з сітками допомогти не можемо, але ви Докладніше >>
«До бабусі у село, або ….» уже міркують батьки куди подіти дітлахів на період літніх канікул. У воєнний час стало дещо складніше забезпечити безпечне дозвілля. Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради встиг подбати про літню зайнятість школярів та підготував десятки гуртків на будь-який смак. Для активних і непосидючих, майбутніх блогерів та бізнесменів, захисників природи Докладніше >>
Чужий дах над головою і тимчасова тумба біля ліжка – так більше року живе переселенець з Рубіжного Олег Свілогузов, який торік у квітні евакуювався на Франківщину. За кілька місяців поховав тата, маму, втратив дім і взагалі все, що мав. Не лишилося навіть сімейних фотографій – лише глибокі шрами на обличчі від осколків. З того часу Докладніше >>
Волонтери з Надвірної вже більше року допомагають місцевим травматологам рятувати воїнів з важкими травмами кісток. Кажуть, найприємніше – тиснути бійцю руку, яку спасли від ампутації, чи дивитися, як він робить свої перші кроки, пише «Галицький кореспондент». «Або добийте, або спасіть» «Я якраз перезаряджав зброю біля стіни, коли туди гепнув ворожий гранатомет. Хлопці повтікали, думали, я Докладніше >>
Навіщо воїни фотографуються в бліндажах, про що мовчать бійці, які вертаються з фронту і чому так важливо після війни «перемикати тумблер у голові», знає прикарпатський боєць 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Володимир Козак із позивним «Чечен». Робота з воском, медом і усамітнення серед вуликів стали його рятівною соломинкою після повернення додому, пише «Галицький кореспондент». «Що з Докладніше >>
Його перший у житті виїзд на бойову позицію стався в Бахмуті. Перше поранення теж там. Тепер 23-річний Андрій Демків з коломийського села Лісний Хлібичин має другий день народження 18 березня. Зараз вдома на реабілітації, кульгає, з ціпком. Постійні перев’язки і походи по лікарях. Каже, трохи оклигає і назад – воювати, пише “Галицький кореспондент”. Коли почалося Докладніше >>
18 автівок, 6 тепловізорів, 8 дронів, генератори, екіпірування, ліки, харчі. В Лісному Хлібичині, що на Коломийщині, вже більше року знаходять, купують і самі ж доправляють землякам на фронт усе, що треба – лише з рук у руки, пише “Галицький кореспондент“. За час великої війни ще ні в чому не відмовили. Навіть, якщо дістати дуже важко, Докладніше >>
Великодні традиції на Городенківщині: у Чортівці ідуть «Cербена», у Хмелеві – грають «Дупака», у Стрільчі – танцюють «Жука», у Чернятині співають «Ворітницю», а в Репужинцях випікають найсмачнішу паску. Великдень на Покутті – самобутнє явище, багате своїми традиціями, виробленими сотнями років. Тут переплетена символіка у всьому – починаючи із написання писанок й особливостями випікання пасок, закінчуючи Докладніше >>
У хаті Марії Сорокоумової з-під Мелітополя, яку вона майже викупила якраз перед вторгненням, тепер живуть російські військові. В окупації надивилася ганебних обшуків, доносів, як у сталінські часи, і навчилася захищатися по-жіночому, пише “Галицький кореспондент”. «Що, стерво, сильно дуже за Україну виступаєш?». Знавіснілий бурят жбурнув на підлогу дитячу синьо-жовту ракету і розчавив берцями. Марія геть забула Докладніше >>
38-річний судинний хірург з Івано-Франківська Ярослав Богак уже рік оперує військових і цивільних у лікарні в Краматорську. Каже, немає нічого кращого, ніж тиснути бійцю руку, яку врятував від ампутації, пише “Галицький кореспондент”. Без рук-без ніг Коли почалася велика війна, Ярослав почувався, ніби не на своєму місці. Мав нарізну зброю, причеп і машину – помагав, як Докладніше >>
У 2006 році в Чернятині, в одному з найбільших сіл городенківської громади, вперше в районі відкрили кімнату-музей при місцевій бібліотеці. У день відкриття люди плакали, адже Чернятин в цьому музеї старовини був представлений у всій його красі. Тут є все: одяг, взуття, давні фото та ікони, весільні букети та усілякий реманент. Наразі в музеї налічується Докладніше >>
Любов Романиця народилася в національно-свідомій патріотичній сім’ї Івана й Гафії Грималюків. Була 11-ю дитиною в багатодітній родині, де шанувалося Боже слово, любов до рідної мови й України. А свідчення цьому – заслання половини родини на Сибір, воїни в Українській Повстанській Армії й лавах УСС і активна сімейна просвітницька діяльність. Бабуся Любові Романиці Анна Грималюк була Докладніше >>
Чернелиця – колись містечко на Покутті, а нині селище міського типу, центр Чернелицької територіальної громади. Селище, яке манить своєю історією та зацікавлює туристів давніми архітектурними пам’ятками, зокрема руїнами Чернелицького замку – найбільшої східної фортеці Речі Посполитої, та костелом домініканців, який з’єднаний із замком підземним ходом. А також чернелицька земля, що цікаво, колиска батька та стрия Докладніше >>
Палій Юлія
Війна не просто увійшла в наше життя. Вона, на жаль, стала ним. Нахабно залізши в кожну домівку, у кожну душу. І як я не намагаюся відокремити її від своїх звичних справ, як не пробую виділити їй окреме місце, вона все одно вже в усьому назавжди. Кожного дня вона безжально руйнує світи, які я будувала не
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного