Гендер у політиці

В Україні намагаються залучити до політичної діяльності більшу кількість жінок. Для цього навіть придумали так звані гендерні квоти. Як результат, трапляються непоодинокі випадки, коли партії пропонують жінкам йти на вибори просто через стать, а не за їхні заслуги.

Гендерні квоти мають ціль врівноважити кількість чоловіків та жінок у владі. Їх запровадили ще на виборах 2015 року, але бажаного результату вони не принесли. Адже тоді за недотримання квот ніяких санкцій не було. Цього року все змінилось.

Як пояснила координаторка виборчих програм Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська, вперше в історії українських виборів гендерна квота є не формальною, а реально захищеною.

«Серед вимог до виборчого списку є врахування 40-відсоткової квоти представництва різних статей як найменша пропорція. Тобто в кожній п’ятірці переліку кандидатів на виборах до місцевої ради у громадах від 10 тисяч виборців має бути збережена пропорція «двоє до трьох»: або три чоловіки і дві жінки, або три жінки і два чоловіки», – зазначила Айвазовська.

Якщо ж квота не виконана, то списки партій не зареєструють для участі у виборчому процесі. І цьогоріч такі випадки в Україні вже були.

Щоб таки потрапити на вибори, партії намагаються по-різному залучити жінок у свої списки. Дехто навіть веде на вибори своїх дружин та помічниць. Деякі відомі жінки пропозиції балотуватись отримують одразу від декількох політсил, бо відомих облич бракує.

Жінки на такі пропозиції реагують по-різному: хтось категорично відмовляється балотуватись, а дехто навіть зайняв перші місця у списку. Є й інша категорія жінок, яким байдужа політика, але вони йдуть через квоту на «непрохідні місця».

«Мене це ображає як людину»

Однією з тих, хто відмовився йти на вибори, стала викладачка, письменниця Ольга Деркачова. Вона не каже, що має велику чергу з пропозицій, але перед виборами вони таки з’являються. А з введенням гендерних квот їх ще й побільшало.

Ольга Деркачова не впевнена, що її запрошують для участі у виборах, бо вона «класна і може щось зробити». Вважає, все це лише тому, що вона жінка.

«Мене це ображає як людину. Думаю, що моя стать – це не головна моя перевага. Хотілося би, щоб мене запрошували до партій як людину, в якій бачать певну силу і можливість щось змінити», – наголошує Деркачова.

Вона не хоче казати, що взагалі ніколи не піде на вибори. Пояснює, доцільніше говорити «поки що». Адже коли буде готова до цього, то не виключає такий варіант.

«Мова йде про мою внутрішню неготовність і те, що я себе ще не бачу в політиці. Це не тому, що влада – бруд, а люди, які в неї потрапляють, втягуються у багно. Цьогоріч балотується багато моїх хороших знайомих. Я вірю, що у них все вдасться і що вони зроблять для нас все якомога краще. Але себе я не бачу зараз в політиці», – зазначає письменниця та викладачка.

Вона не хоче стати випадковою людиною у владі, яку покликали балотуватись, бо вона жінка. А ще Деркачова цікавиться, чи хтось аналізував діяльність рад попередньої каденції, де вже були такі квоти.

«На попередніх виборах жінок до влади потрапило більше, але чи хтось дивився, як це вплинуло? У цих речах для мене важливий не чоловічий чи жіночий фактор, а людський: ім’я людини, її освіта, те, що вона зробила. Я на виборах ніколи не голосувала за принципом «бо вона жінка». Я розумію, чому ці квоти є. Але чи хтось досліджував, який це має вплив на політичну ситуацію?» – запитує Ольга Деркачова.

«Постраждають тільки тварини»

Відмовилась йти у політику і керівниця громадської організації «Дім Сірка» Наталія Когут. У 2015 році вона балотувалась і ще тоді зрозуміла, що більше не хоче. Пояснює, кандидати дають багато обіцянок, а виконати їх майже неможливо.

Цього року Наталії йти на вибори пропонувала не одна партія. Але всі отримали відмову. Когут навіть написала пост у Facebook, аби ніхто не звертався до неї з такими пропозиціями. Вона пояснює, що у політику йти не хоче: ні на цю каденцію, ні на наступну.

«Думаю, мене кликали з двох причин: бо я маю багато прихильників і через те, що я жінка. Квоту треба ж виконати. Але мені це нецікаво. Мене такі речі не зачіпають. Я до цього ставлюсь тихо і спокійно. Розумію, що кожен хоче «вигребти», як може. Та мені все одно, бо я не йду. Хоча, якби я цим переймалася, то, напевно, було б образливо, що кличуть лише через те, що я жінка і маю гарний рейтинг», – наголошує керівниця «Дому Сірка».

Зараз вона не бачить сенсу плямувати свою громадську діяльність політикою. Каже, від цього буде важко відмитись, а постраждають, зрештою, тільки тварини, яким громадська організація допомагає.

Наталія Когут вважає, що гендерні квоти – це непогано. Але буде з них користь через деякий час, коли з’явиться більше досвідчених та кваліфікованих політикинь.

«А початок завжди паршивий. Думаю, з часом все нормалізується. Може, ми матимемо навіть якийсь плюс, бо жінки у деяких сферах краще розуміються», – зазначає Когут.

«Жінка має вирішувати сама»

Івано-Франківській журналістці Марії Гаврилюк пропонували балотуватися кілька партій. Пропозиції стосувалися і міської, і районної, і обласної рад. Здебільшого пропонували тому, що бракує жінок. Одні говорили про це жартома, інші – на повному серйозі. Хоча були й пропозиції без натяку на стать, і вони їй імпонували найбільше. Втім, у політику журналістка йти не готова.

«Ставши депутатом, журналіст має піти з професії, – пояснює свою відмову Марія. – Політика може бути продовженням журналістської професії, але журналіст, який себе поважає, не буде це поєднувати, бо втрачає свою незаангажованість, коли йде в політику».

Марія Гаврилюк припускає, що, можливо, деяким жінкам справді були потрібні ці гендерні квоти, щоб мати можливість самореалізуватися. Однак це не її випадок. Хоча є жінки, які зараз балотуються і вихваляють цей закон.

«Погодьтеся, що смішно зараз виглядають розповіді жінок, які з одного боку відстоюють гендерні квоти, а з іншого – хваляться, що все життя були лідерами, починаючи від старости класу і т.д.», – акцентує Марія.

Журналістка погоджується з тим, що у владі потрібні жінки. Але кожна жінка сама має вирішувати, займатися їй цією діяльністю чи ні.

«Знаю, що в деяких партіях жінки, які балотуються, пишуть відразу заяви про складання депутатських повноважень, – каже вона. – Приймаючи закон про гендерні квоти, у Верховній Раді мали би передбачити такий сценарій і прописати, що замість жінки, яка склала повноваження, в раду може зайти лише інша жінка. Також я б на законодавчому рівні дозволила балотуватися до однієї ради лише одному членові сім’ї. Непотизм у будь-якій раді, як і в державних структурах, рано чи пізно призведе до корупції».

«В чому ми їх можемо звинувачувати»

Пропонували йти на вибори і журналістці з Калуша Тетяні Кіндюх. Отримала вона дві пропозиції. Була і третя, проте Тетяна не впевнена, чи то її кликали, чи просто цікавились. Однак журналістка вирішила зараз не пов’язувати своє життя з політикою.

«Ніколи не думала про депутатство, не відчувала, що можу щось змінити. Тож не знала, як на ці пропозиції реагувати, тому відмовилась. Не бачу, як зараз можна поєднувати таку діяльність із журналістикою», – каже Кіндюх.

Тетяна додає, запрошення балотуватись не супроводжувалися твердженнями, що в партії бракує жінок. Тому Кіндюх вважає, що запрошували її як активістку. Тим паче, що казали їй представляти конкретний округ, на якому вона живе.

«Якщо політики хочуть затягнути у партії жінок тільки через квоти, то в чому ми їх можемо звинувачувати? Вони стараються просто дотриматись закону, наскільки я зрозуміла. Я ніколи себе не протиставляю чоловікам. За гендерною ознакою ніколи не ділю людей ні в роботі, ні в політиці. Тому для мене ці квоти – штучні», – зазначає журналістка.

Різниця є

Інформаційний аналітик Ігор Ткач пояснює, що гендерні квоти існують в інших країнах, де вже довели, що це єдина можливість запровадити політичну культуру, коли чоловіки і жінки представлені в управлінні країною більш-менш збалансовано.

За його словами, на виборах у 2015 році партії не дотримувалися цих квот, бо це не мало для них наслідків. Але цьогоріч практично всі, бодай формально, намагаються їх виконати. Аналітик сподівається, що через п’ять років гендерних квот будуть дотримуватись і фактично.

«Такі квоти можна назвати позитивною дискримінацією або якось по-іншому, але зміст такий: якщо є вимога часу, аби впорядкувати відносини, які звичайним способом не вирішуються, то має бути юридичний інструмент, аби змусити всіх учасників правовідносин прийняти нові виклики, нову політичну культуру», – наголошує Ігор Ткач.

За його словами, є універсальне правило для людей, які йдуть у владу: вони мають бути добрими політиками. Але різниця між чоловіками-політиками та жінками-політкинями є, навіть на ментальному рівні.  

«Якщо у владі представлені дві статі, то кількість різних точок зору зростає», – пояснює Ткач.

Наприклад, щодо питання безпеки у чоловіків своє уявлення, у жінок – інше. І це допомагає глибше розбирати це питання. А якщо всім займатимуться виключно чоловіки чи жінки, то завжди будуть перекоси, якийсь момент чи особливість будуть втрачатись. Коли ж чоловіки та жінки працюють разом, вони взаємодоповнюють одне одного. Виходить так, що спільне рішення є більш ґрунтовним. І це стосується різних питань: економіки, медицини, освіти, управління, фінансів, податків тощо.

«Є різні чоловічі та жіночі бачення, і в політиці важливо, аби вони всі були представлені», – наголошує інформаційний аналітик.

Некомпетентні і чоловіки, і жінки

Думати, що через гендерні квоти у політику можуть прийти некомпетентні жінки, неправильно. У чоловіків існують такі самі ризики.

«На виборах завжди приходять як компетентні, так і некомпетентні люди. І зрозуміти, хто є хто, можна тільки після того, як новообрані органи влади запрацюють», – наголошує Ігор Ткач.

Також він зазначає, що у кожної людини у якихось окремих питаннях є компетенція. Просто не всі вони потрібні при владі. Наприклад, хтось може бути суперкомпетентним, але на певній посаді це не проявлятиметься. А все тому, що його знання і навички у цій сфері не потрібні.

«Це питання класне. Хотілося би обирати тільки компетентних людей, але, по-перше, так не буває. А по-друге, некомпетентні люди мусять перейняти якийсь управлінський досвід», – зазначає Ігор Ткач.

Аналітик пояснює, зараз за допомогою квот треба привести жінок до влади. Частина з них виявлять свою некомпетентність та відійдуть. Інші ж залишаться і стануть успішними управлінцями. Те саме стосується й чоловіків.

Людмила ОЛЕНЮК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!