Прикарпаття є одним із найперспективніших регіонів держави,  відіграє важливу роль у розвитку туристичної індустрії. У рамках Міжнародного мистецького фестивалю «Карпатський простір» Інститут туризму ПНУ ім. Василя Стефаника презентував виставку страв країн Карпатського регіону «Карпатські наїдки».

 

Організувала виставку кафедра готельно-ресторанної та курортної справи на чолі з її завідувачем професором Володимиром Клапчуком. Студенти і викладачі кафедри приготували смачні оригінальні страви національних кухонь Румунії, Сербії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Австрії, Чехії і України. Презентацію національних кухонь з використанням сучасних комп’ютерних технологій здійснювали студенти II-IV курсів під супровід народних мотивів кожної з країн.

Кухні країн Карпатського регіону, попри їхні регіональні й етнографічні особливості, близькі до традиційної гуцульської та бойківської кухонь.

Чехія славиться своїм часниковим супом, кнедлями і тартельником, грибним соусом і, звичайно, штрудлем з вишнями. Анастасія Микулин, студентка ІІІ курсу, представляла страви чеської традиційної кухні, які готувала разом зі своїми одногрупниками. Дівчина розповіла, що тартельник – це намотане тісто, яке випікається на дерев’яному циліндрі, а особливістю кнедлів є те, що спочатку випікаються дріжджові булки, потім їх кришать, додають у кнедлі і випікають на парі. Часниковий суп має дуже гострий смак. Готується з традиційних для Карпатського регіону продуктів (часнику, цибулі, картоплі, яловичого бульйону, сиру). «Dobrou chut!» – кажуть чехи, коли бажають один одному смачно поїсти.

М’ясні страви Австрії відомі всьому світу. Тож як обійтися без рульки по-австрійськи, що подається зазвичай з картопляним гарніром! Національну кухню доповнюють галушки з квашеної капусти та родзинка країни – торт «Захер» і кава по-віденськи. Австрійська кухня називається віденською (за назвою столиці) і ввібрала в себе традиції Чехії, Туреччини, Німеччини. «Bon apetit!» – кажуть австрійці, сідаючи до столу.

На польському столі вирізняються журек і бігос, закуска з оселедця, ліниві вареники та узвар. У національному польському костюмі Олена Біль представляла традиційну кухню Польщі. Для супу журек потрібна спеціальна закваска, приправа, яйце для прикраси, морква, картопля, сметана і тоненькі сосиски. Бігос – це тушкована квашена капуста зі свининою, в’яленими ковбасками та сливовим повидлом. Під час приготування капусту не потрібно проціджувати, а тушкувати – з розсолом. «Smacznego, droge panstvo!» – бажають поляки.

Сільськогосподарська Румунія славиться токаном, мамалигою, випічкою з кісточковими фруктами та киселем. «Рoftă bună!» – так бажають смачно попоїсти у Румунії. Головна страва румунської кухні – мамалига (круто зварена каша з кукурудзяного борошна), її подають практично до будь-якої страви.

Угорщину не уявляємо без страв, основним інгредієнтом яких є паприка. Тому не дивно, що цю країну представляють бограч та ковбаски по-угорськи. А на десерт там подають ретеш з вишнями. Тетяна Бойко, яка презентувала угорські страви, розповіла, наприклад, що для того, щоб приготувати бограч, потрібно мати три види м’яса (копчені ребра, свинина або телятина, підчеревина), паприку, пішту (гостру пасту з перцю «чилі»), болгарський перець. Варити  потрібно не менше чотирьох годин і приправити зеленню та різними спеціями. «Jó étvágyat kívánunk», – бажають смачного по-угорськи.

Словаччина славиться стравами, що копіюють національні кухні навколишніх країн, але зі своїми етнографічними особливостями. Тут представлено випражаний сир, спішську похутьку, сирні кнедлики й картопляні оладки. Студентка-другокурсниця Вікторія Барміна готувала страви словацької кухні. Родом дівчина з Південної України, з м. Миколаїв. Вона каже, що кухня Західної та Південної України дуже відрізняються, – деруни, кльоцки, галушки, кнедлі вона вперше покуштувала в Івано-Франківську. Також тут багато страв готують зі справжніх лісових грибів, тоді як на її малій батьківщині – тільки з куплених печериць. Тому всі ці страви для студентки є новими, але вона дуже любить готувати, тому з радістю навчається. На думку Вікторії, словацька кухня дуже схожа на українську. Словаки також люблять м’ясо, деруни, галушки. «Dobru chut!» – кажуть вони, коли сідають їсти.

Сербську кухню важко уявити без плескавиці по-сербськи, бýрека, гібаниці та кльоцків зі шпинату. Микола Чорнопищук розповів, що всі страви студенти готували за спеціальним підручником, за яким вони навчаються, або самостійно шукали рецепти в інтернеті. Особисто йому найбільше припала до душі плескавиця. Це котлета з грудинкою, начинена сиром. Спочатку м’ясо з твердим сиром перемелюється, додається до фаршу і обсмажується. Страва подається з гарніром, зеленню, гірчицею. Котлету перерізають, щоб сир з неї витікав. За словами Миколи, бурек – це чебурек, який готується за складнішою технологією. Спочатку напікається багато маленьких чебуречків, а потім вони заліплюються в один великий бýрек, який запікається в печі. Начинкою є м’ясний фарш. Сербські кльоцки – це сирна маса зі шпинатом, а гібаниця – це торт, який складається з багатьох шарів, котрі накладаються один на один. Є шар маку, яблук та сиру, кожен з яких посипається корицею, що дає приємний запах. «Prijatno!» – бажають серби.

І, нарешті, Україна! Багату колоритну національну кухню, що відображає у нашому випадку кухні етнографічних груп українців Карпат, представляли тертяники (терчєники, тертюхи), крученики з грибами, білі гриби. А на десерт – налисники з маком, паска, пампушки та карпатський чай. Христина Червінська готувала крученики зі свининою, начинені фаршем і грибами. Спочатку дівчина відбила полядвицю, замаринувала її на ніч, а вранці додала до фаршу тушковані сушені гриби, начинила м’ясо і обсмажила його до готовності. Також вона готувала голубці з кукурудзяною крупою. Спочатку крупу пропарила, потім змішала з фаршем і завернула в капустяне листя. «Смачного, панове!» – кажуть українці.

Директор Інституту туризму, доктор історичних наук, професор Володимир Великочий назвав доброю традицією цей захід, бо відбувається він уже вдруге. Він подякував студентам, які складали меню, купували продукти, готували і презентували свої страви. «Івано-Франківськ повинен стати впізнаваним містом за сферою послуг та сферою культури», – сказав Володимир Степанович.

«На цьому черговому етношоу завдяки студентам гості заходу мали змогу побачити національні особливості кухні, мови, одягу восьми країн світу. На 60-80 відсотків – це кухня горців, які проживають у Карпатах. Особливості кожної – відчутні», – наголосив завідувач кафедрою готельно-ресторанної та курортної справи Володимир Клапчук.

Презентація страв Карпатського регіону, як зазначили організатори, сприятиме перетворенню Прикарпаття на перлину кулінарного туризму. А робочі руки та думаючі голови для цього підготують науково-педагогічні працівники кафедри готельно-ресторанної та курортної справи. То ж за наукою – до Прикарпатського національного університету, а за практикою – до відомих етноресторанів Карпат!

Юлія БОЄЧКО

На світлинах: страви країн Карпатського регіону.