Більшість підприємців дослухалися до застережень влади і закрили свої заклади, повісивши про це відповідні оголошення. Втім, дехто лише перейшов на скорочений режим роботи, а окремі магазини і МАФИ просто продовжили свою роботу.
Нікуди не зникла і стихійна торгівля. В районі Дністровської та на прилеглих вулицях – повно людей із товаром, розставленим прямо на землі. Перехожі активно купують творог, молоко та курятину, спілкуються з продавцями.
Зустрічаються і люди в масках – медичних, саморобних, чи просто у зав’язаних на обличчі шарфах. Втім, їх не надто багато.
Людей і автомобілів у місті стало значно менше – біля ринку не спостерігалося ранкових заторів. Але і пустки на вулицях також немає. Хтось йде чи їде автомобілем на роботу, хтось їздить у громадському транспорті, а хтось просто йде на “п’яний базар” за вкрай потрібними, очевидно, речами.
Пропонуємо читачам “Галицького кореспондента” поглянути, як Івано-Франківськ сприйняв звістку про карантин.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює