В Івано-Франківську – грандіозний навколомистецький скандал. Творча інтелігенція воює з міською владою. Точніше, відповідає на її безглузді кроки ще більшим безглуздям. І справа тут навіть не в дерибані землі чи якихось відкатах, як це буває зазвичай, а в… сучасному мистецтві.

Центр сучасного мистецтва (ЦСМ) був створений три роки тому на прохання митців та поціновувачів сучасного мистецтва. Його очолив один з найкращих франківських мистецтвознавців Анатолій Звіжинський. За три роки роботи за підтримки митців і меценатів тут провели понад 70 виставок і акцій, створили фонд ЦСМ, у якому понад 100 мистецьких робіт, співпрацювали з іншими містами України й закордоном.

Проте ЦСМ створений був Івано-Франківською міськрадою і фінансувався з міського бюджету. Після виборів до влади в місті прийшли нові люди і, очевидно, вирішили підім’яти Центр під себе, поставивши його керівником когось більш слухняного.

Спершу цю посаду пообіцяли керівнику Івано-Франківського обласного осередку Цивільного корпусу «Азов» Сергію Сивачуку. Втім, під тиском небайдужих митців комісія не змогла визначитися з переможцем, було прийняте рішення про оголошення нового конкурсу. А за той час, ознайомившись з ситуацією, Сивачук передумав йти на цю посаду.

Перформанс чи хепенінг

На другий конкурс теж подалося двоє кандидатів. Крім Анатолія Звіжинського, на посаду директора ЦСМ претендувала Ірина Клицюк – випускниця Інституту мистецтв ПНУ ім. В.Стефаника за спеціальністю «Архітектура і дизайн», волонтер та співавтор стінопису «Україна – єдина» на вулиці Мазепи.

Конкурсна комісія складалася наполовину з представників міської влади, а наполовину – з громадськості. Від мерії до неї увійшли заступник міського голови Олександр Левицький, заступник директора міського департаменту культури Михайло Коник та головний спеціаліст юридичного відділу Ірина Тарновська. Від громадських організацій – голова громадської організації «Роса Карпат» Марія Чулак, голова ГО «Молодіжна мистецька формація «Форумс» Микола Джичка, член Національної спілки фотохудожників Ростислав Кондрат.

Кожен із конкурсантів презентував своє бачення роботи ЦСМ на найближчі п’ять років. Ірина Клицюк розповіла, що займається волонтерством і отримала відзнаку «Народний волонтер Прикарпаття». Сказала, що на посаді очільника ЦСМ братиме участь в комерційних та освітніх аукціонах, семінарах, обмінах, виставках, співпрацюватиме з музеями, навчальними закладами, волонтерськими групами. Художниця наголошувала на необхідності досягнення високого рівня толерантності і сприйняття сучасного мистецтва суспільством та розвитку творчих ідей. Серед основних завдань ЦСМ виокремила  залучення інвестицій, ребрендинг закладу, налагодження зв’язків з громадськістю.

Анатолій Звіжинський розпочав з декількох суттєвих зауважень до конкурсної комісії. Зокрема, наголосив на невідповідності діяльності комісії законодавству. За словами художника, порушення є у процедурі відбору членів комісії та у термінах оприлюднення фінансової звітності закладу. Також, відповідно до норм чинного законодавства, рекомендація конкурсанту має подаватися від одного трудового колективу, а не від трьох, як вимагає конкурсна комісія.

Головуючий Олександр Левицький не розгубився і відповів, що сприймає ці зауваження як перформанс, а тому реагувати на них не буде. Натомість хоче почути виступ. А якщо буде бажання екзаменувати його на знання рішень міськради, то це – після конкурсу.

Відтак Звіжинський розповів про свою програму та зауважив: добре, що сучасні чиновники освічуються. Мовляв, після його виступу Левицький «погуглить» і дізнається, що таке перформанс, та яка різниця між перформансом і хепенінгом. У залі прозвучали оплески.

На думку Звіжинського, ЦСМ цілком можливо перетворити у постійно діючий Музей сучасного мистецтва, адже на депозитарії ЦСМ є понад 100 робіт. Потрібно створити і фотозбірку всіх робіт та видати альманах ЦСМ. А найважливіше – це забезпечувати хоча б символічну платню митцям, які виставляють свої роботи. Адже музиканти, до прикладу, ніколи задарма не виступають.

Велика різниця

Член комісії Микола Джичка натякнув Ірині Клицюк, що вона не досить обізнана у сучасному мистецтві, і зауважив, що «вона просто не розуміє, на що йде». На запитання Джички, як конкурсантка збирається шукати нові таланти, Клицюк дала лаконічну відповідь: «Сьогодні достатньо банального оголошення в соціальних мережах «Вконтакте» та «Facebook». У залі пролунали оплески з насмішкою.

Член комісії Марія Чулак (майстриня з бісероплетіння) поцікавилася у Звіжинського, якими є результати його роботи. Він відповів, що ЦСМ провів понад 70 мистецьких заходів, вийшло вісім мистецьких збірок. І додав, що про успішність роботи ЦСМ говорить уже те, скільки людей у спекотний вечір п’ятниці прийшли його підтримати на засідання комісії.

Олександр Левицький надав слово представнику від кожного з кандидатів на їхню підтримку. Охочих виступити за Анатолія Звіжинського було значно більше. Проте голова комісії був невблаганний. Мовляв, чим більше буде виступів, тим більше буде насмішок і образ.

На користь мистецтвознавця виступив екс-очільник міського відділу охорони культурної спадщини, архітектор Ігор Панчишин. За його словами, Івано-Франківськ був і залишається в авангарді сучасного мистецтва, а силами Звіжинського і діяльності ЦСМ цей статус підтримується. «Імідж міста з феноменальними галузями сформувався, і запорукою цього було існування такого Центру сучасного мистецтва. І знайшовся чоловік, який самотужки взявся підтримувати цей імідж. Чому місто має втрачати цей статус?» – заявив Панчишин.

На його думку, Звіжинський володіє безцінним ресурсом – вмінням спілкуватися з художниками, а за роки роботи напрацював мережу контактів з галеристами і митцями по всій країні та за її межами. «Це єдиний у Франківську дипломований менеджер мистецтв», – підсумував Панчишин.

На користь Ірини Клицюк виступив юнак, який, не назвавши свого прізвища, замість підтримувати її, по-хамськи відізвався на адресу Звіжинського: «Дайте дорогу молодим! Один з претендентів вже віджив свій вік».

Очевидно, саме ці слова найбільше запали в душу більшості членів комісії, бо коли після двогодинного засідання вони приступили до голосування, то з шести членів комісії четверо проголосували за Ірину Клицюк, яка й стала новим очільником ЦСМ.

У залі почали лунати гучні оплески та крики «Ганьба!». А митці констатували: «Це смерть сучасного мистецтва у Франківську!». Левицький же підсумував, що мав намір голосувати за Звіжинського, але під час засідання змінив свою думку.

«Бісерометання перед бісероплетінням»

Після конкурсу соцмережі вибухнули коментарями на підтримку Анатолія Звіжинського. Діалог влади і мистецького середовища охрестили розмовою «глухого з німим». Розкритикували і склад комісії, який був не надто компетентним у сучасному мистецтві.

Побачивши, як активно зреагувало на цю подію мистецько-журналістське коло Франківська, сказав своє слово в соцмережі і міський голова Руслан Марцінків. Мер запропонував Звіжинському стати арт-директором ЦСМ, а Клицюк – залишити директором. На його думку, такий варіант задовільнить амбіції всіх.

Зрозуміло, що така пропозиція міського голови збурила ще більшу хвилю критики і дискусій в соцмережі.

«Ця дитина 17 (та навіть більше) років тому, коли виникла тема ЦСМ і Музею сучасного мистецтва, тільки-тільки пішла до школи. І за цей час так і не відчула і не зрозуміла, що таке сучасне мистецтво, але зі словом «директор» очевидно знайома… На кожному кроці згадують «станіславський феномен», а що це означає? Найсильнішим кроком у житті цієї дівчинки було б зараз публічно виголосити заяву і відмовитись брати на себе таку відповідальність за ідеологічну і стратегічну тему. Просто всім подякувати і самій попроситись до співпраці як волонтер у команді ЦСМ. Їй би ціни не було… Так в історії робили шляхетні особи. У неї ж попереду своє життя, а вже – перші «плями». Хоч і це «бісерометання перед бісероплетінням». Я знаю. Тому й сумую. Навіть не за Звіжинського – за місто і всі попередні зусилля», – написав Ігор Панчишин.

Ірина Клицюк критиці не здивувалася: «Чесно кажучи, я чекала і готувалась навіть до більшого: до «бруду» і провокацій. Хоча, звичайно, і те, що відбулось, не дуже приємно. Прочитала пару статей на рахунок мого призначення, я розумію, що там вже сформувався свій осередок митців, в якому мені зараз не раді. Але дуже сподіваюся, що рано чи пізно ми знайдемо спільну мову, дійдемо до якогось спільного бачення і будемо працювати над поставленими завданнями. А працювати там є над чим… Відступ назад вже неможливий. Тепер потрібно мати достатньо терпіння».

 Вічная пам’ять

Небайдужі франківці сприйняли зміну керівництва як смерть ЦСМ та сучасного мистецтва у Франківську загалом і організували «похорон». На дійство зійшлося багато митців, активістів та всіх тих, що знали «покійного».

Анатолій Звіжинський перший виступив «над тілом» і нагадав, що загиблий не хворів, але помер раптово. Оскільки нова влада вважає, що мистецтво має бути простим і зрозумілим, то хай так і буде. Але воскресінню, за його словами, бути, хоча в якому вигляді – зараз невідомо.

У труні були іграшки, сувеніри, бісер. Так би мовити, зрозуміле мистецтво. Те, чого «покійнику» не вистачало за життя. Над труною лунав аудіозапис зі словами мера Марцінківа про те, що ЦСМ повинен мати краще приміщення, та іншими обіцянками щодо сучарту… Активісти на чолі з гуртом «Фамілія Перкалаба» заспівали «Вічную пам’ять»…

Але цей похорон ЦСМ зовсім не означає, що митці тепер сидітимуть тихо. Радше навпаки. Адже вони остаточно переконалися, що з міською владою, Левицькими і Марцінківими, їм більше немає про що говорити.

Ольга НИЧАЙ