Про історію бійця розповіли на сторінці Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА.
Команда міжнародних та українських лікарів у КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради провела рідкісні операції на обличчі та реконструювала ніс військовому.
25 лютого 2022 року Леонід добровольцем пішов до військкомату, щоб стати на захист України. Півтора місяця підготовки, а далі — Схід. Чоловік брав участь у боях за Зайцеве, Соледар та Бахмут.
Леонід пів року був на нулі. 15 жовтня потрапив під мінометний обстріл. Осколками йому відірвало більшу частину носа, сильно уразило все обличчя, пошкодило око та обидві руки. Побратими витягли його з-під вогню.
Далі чоловіка чекало лікування у Краматорську, Дніпрі та Києві. Його стан стабілізували, витягли осколки, прибрали запалення, але спробувати відновити анатомію носа лікарі не наважилися.
За складну реконструкцію носа взялися американські та канадські хірурги у рамках міжнародної місії Face the Future. Вони разом з українськими лікарями в Івано-Франківську проводили реконструктивні операції на обличчі та шиї військовим та цивільним, що отримали травми війни. Для українських пацієнтів це було безкоштовно.
«Ми провели Леоніду складні реконструктивні втручання по відновленню носа. Хірургічне лікування складалося з трьох етапів. Першу операцію виконали разом з іноземними колегами у рамках першої місії, ще дві — провели самостійно. Нам вдалося сформувати Леоніду ніс з частини тканин лоба. Було дуже важливо, щоб тканини прижилися, потім ми зробили косметичну реконструкцію, аби надати носу правильної форми. Нам вдалося успішно виконати унікальні для Івано-Франківщини хірургічні втручання», — розповідає Наталія Комашко, лікарка-отоларингологиня Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, кандидат медичних наук, координаторка міжнародної місії.
Чоловіку відновили не тільки естетичну, але і фізіологічну функції носа. Тепер він може дихати. Леонід вже повернувся до своєї родини на Івано-Франківщину.
Завдяки міжнародній місії лікарів Face the Future, окрім Леоніда, прооперували ще понад 60 українців з травмами обличчя та шиї, які вони отримали внаслідок війни. Восени відбудеться третя місія американських та канадських хірургів.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює