• Між нами прірва, – росіяни переклали фільм “Памфір”, але не зрозуміли діалект

    • Опубліковано: Автор: Тимчук Світлана

    Росіяни не зупинилися на “Люксембургу, Люксембургу”, чи “Мавці”.

    Цього разу додумалися перекласти російською український фільм “Памфір”.

    Режисер стрічки Дмитро Сухолиткий-Собчук вже відреагував на цю “подію”. У своїх соцмережах він написав, що в цьому бачить лише єдиний плюс – “вони взагалі не зрозуміли діалект, перевернутий зміст навіть елементарних речень”, передає “24 Канал”.

    “У своєму житті бачив одну дуже безглузду річ. Це переклад російською Стефаника. Тепер маю ще один “експонат” в колекцію, Pamfir окупантською мовою. Подивився 5 хвилин і зрозумів: перекладали москалі. Навіть не зміг пересилити себе, щоб дослухати фразу головного героя: “То не по-нашому, я по-москальськи не вмію (пряма цитата з фільму)”, – зазначив режисер.

    Він підсумував, що між нами й нашими культурами прірва і їм нас не зрозуміти.

    • Реакція мережі

    • “Русня продовжує паплюжити українське кіно. Спочатку “Люксембург, Люксембург”, тепер “Памфір”, та за шо?”;
    • “Той приклад, коли мем смішний, а ситуація – сумна”;
    • “Добре хоть ім’я залишили, могли й перейменувати в Тімофєя чи то Пафнутія”;
    • “Як це вони зробили, не запитавши дозволу в авторів, які впевнена сказали куди іти. Як завжди думають, що можна просто взяти. Одне слово – орки”;
    • “Убогі розумово і духовно росіяни деградують ще більше, якщо це взагалі можливо”.

    До теми: “Люксембург, Люксембург” став лідером в українському прокаті: перші відгуки на фільм

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    Читайте також:

    НАШІ КОЛУМНІСТИ ТА БЛОГЕРИ

    Соболик ТетянаСоболик Тетяна

    Правда про дезінформацію. Погляд Польщі

    «А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,

    Деркачова ОльгаДеркачова Ольга

    «СОРОКА, ЯКА НЕ МОЖЕ ВТОРОПАТИ, ЩО РОБИТЬ ЩУКА»

    Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає

    Палій ЮліяПалій Юлія

    Блог дружини військового: хочу, щоб мене пам’ятали хорошим

    Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про

    Рязанцева ЯнаРязанцева Яна

    Покровський напрямок: що зараз відбувається на українському сході?

    В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів.  Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи