Параска Кирилівна народилася у селі Кіданч 2 листопада 1928 року. Виховувалася у свідомій, працьовитій українській родині. Закінчила сім класів сільської школи, а згодом продовжила навчання у Коломийській гімназії. Але через сімейні труднощі змушена була допомагати по господарству. Її чекало прекрасне майбутнє, адже навчання давалося їй дуже легко. Але війна змінила усі плани. Два старші брати вступили до ОУН, за що їх німці розстріляли, молодший брат Михайло, якому було тільки 18, воював у сотні "Спартана", був чотовим з позивним "Лєнта", а сестра Параска стала зв'язковою.
Вона збирала одяг, харчі, передавала цінні відомості для вояків УПА, переводила повстанців до станичної. Але вороги України не спали, 20 листопада 1951 року схопили Параску. Військовим трибуналом була засуджена до 10 років концтаборів в Кіровській області.
5 травня 1955 року звільнена по амністії, реабілітована 1992 року.
Ціле життя працювала в колгоспі.
Виховала трьох дітей, тішилася онуками та правнуками. Часто розповідала своїм рідним про нелегку долю повстанців. Переймалася долею України до останнього дня свого життя.
"Висловлюємо щирі співчуття родині. Хай Господь прийме її світлу душу в Царство Небесне! Вічна та світла пам‘ять! Вічна Слава за боротьбу за Незалежність України!", - йдеться в дописі.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.