Іздрик презентував в Івано-Франківську нову книжку

Ця книжка, можливо, буде першою книжкою з матюками, що буде удостоєна Шевченківської премії», – так відгукнувся письменник Володимир Єшкілєв про нову поетичну збірку Юрія Іздрика «Календар любові», яку вони обоє днями презентували в Івано-Франківську.

«Календар любові» певною мірою таки є календарем. У збірці 365 віршів: це вірші на щодень, вірші на кожну пору року, на кожен сезон. Переважно інтимна лірика, хоча трапляються й тексти про війну та про світ, який зовні. «Видавництво Старого Лева», яке видало Іздрика, зауважує, що з цією книжкою можна прожити цілий рік. І це щонайменше.

Видання складається з найкращих текстів за останніх три роки. А загалом їх написано близько тисячі. Хто слідкує за творчістю письменника в Інтернеті, добре знає про його надзвичайну продуктивність. Він чи не щодня пише по віршу й публікує їх у «Фейсбуку», додаючи оригінальні колажі. Поет каже, що чим більш «дуркуватий» вірш, тим більше лайків він набирає. Мірилом якості в щоденному писанні вважає меншу кількість вподобань. Але зізнається, що аж таких добрих віршів, аби нікому не сподобалися, ще не писав. Проте можна очікувати, що якраз цих «добрих» віршів у книжці найбільше.

Для автора вони самі по собі «пруха». Поет отримує задоволення від їх писання. Очевидно, такі ж відчуття є й у читачів, в Інтернеті кожному новому тексту приділяється чимала увага. Та й друком окремими книжками ці вірші виходять вже вчетверте. Тобто тексти у книжках переважно різні, але писані у такий щоденний «графоманський» спосіб (визначення Іздрика).

І коли Іздрика питають: «Пане Юрію, що ви курите, що так пишете?» , він не вагаючись відповідає: «Рєбята, щоб вам так курилося, як мені пишеться». Поет підкреслює, що жодних стимуляторів не потребує. Його наснажує сама поезія. Щоденне писання – акти приватної деміургії, прописування життя.

А найбільше Іздрик любить тепло. На презентації він зізнався, що найкраща пора для нього – літо, а найбільше він любить сонце. Минулого літа він переселився на балкон і практично розпочав рослинне існування. Головна надідея – перебудувати метаболізм і виробляти кисень замість віршів.

Живучи на балконі, поет відчув, що йому настільки нічого не треба, що аж злякався. Вистачало сонця.

В одному з віршів Іздрик називає себе богом. Звісно, цей момент не обійшли увагою цікаві читачі. Автор пояснює такий хід тим, що дає собі раду зі своїм приватним світом. З часом до нього приходить досвід не так управління, як розуміння, наскільки цей світ обмежений. Наприклад, батьківщиною він може назвати хіба той шматок землі, де поміщаються його стопи. Так само з називанням себе богом – це приватні речі.

Перша й остання заповідь від Іздрика: «Бережіть себе».