Киянин Богдан Логвиненко – засновник порталу “Сумно?”, автор туристичних маршрутів, культуртрегер, промоутер. Відвідав 38 країн світу. Засновник агенції подорожей Prygody.com.ua, працює туристичним провідником. Це не були подорожі за принципом «all inclusive». Де автостопом, де пішки, нічліг, де випаде, – так Богдан пройшов всю Україну, автостопом подорожував Росією, Францією, Грузією, Албанією, Малайзією – список довгий. Докладніше >>
Специфічна країна, де поклоняються споживацтву. Івано-франківський громадський діяч, урбаніст, фотограф Денис Квасов протягом місяця жив у 18-мільйонному китайському місті Шеньчжень, що межує з Гонконгом. Азійський мурашник вразив контрастами і кічем, невиспаними китайцями, ідеальною інфраструктурою, яку всі ігнорують, а також їжею, що ледь не зморила мандрівника. А ще чоловік зізнається, що Китай нагадав йому Україну, однак у гіпертрофованому вигляді. Докладніше >>
Ця країна з півночі пахне шафраном. Тут не люблять каву, не святкують весілля, звеличують жінок, а гостя вважають другом самого Бога. Держава, де багато чого заборонено, але якщо дуже хочеться і постаратися, то все-таки можна. Досвідчена івано-франківська мандрівниця Надя Черниш розвінчує стереотипи про Іран. Докладніше >>
Сто днів тривала безпрецедентна боса пішохідна експедиція Україною, головними героями якої є Юрій Регліс та Іван Онисько – досвідчені мандрівники-відчайдухи. За 100 днів хлопці пройшли 2001 км через 10 областей без речей, грошей та взуття! Почали свою мандрівку 8 липня в Ужгороді, а 16 жовтня дісталися Харкова. Докладніше >>
«Галицький кореспондент» підбив підсумки фотоконкурсу «Життя у фокусі» за жовтень, де учасники ділилися своїми світлинами на тему «Мандри світами» (подорожі). Докладніше >>
Євген Іхельзон – релігієзнавець. Він жив у Берліні та Ізраїлі, потім багато років працював журналістом в Україні. 1996 року, коли чоловік уперше відвідав Індію з групою буддійських паломників, він закохався в неї. Відтоді регулярно їздить туди, за ці роки відкрив для себе майже всі країни Азії. Залишивши журналістику у 2013 році, Євген переїхав до Азії, але продовжує вести свій популярний блог про політику. Докладніше >>
Франківські мандрівники Марічка Федорук та Ігор Стефанишин розповіли про свою 100-денну подорож Латинською Америкою. Докладніше >>
Вчора в “Urban Space100” мандрівник Євген Іхельзон розповів франківцям, як самостійно організувати подорож до Індії. За словами мандрівника, люди, які потрапили в Індію вперше, або шалено закохуються в цю країну, або люто ненавидять та не бажають більше повертатися. «Індія — фантастичний світ, 28 штатів, сотні різних неспоріднених мов, мегаполіси — гіганти, безкінечні рейки залізниць, перевантажені Докладніше >>
Для тих, хто ще досі не визначився з літнім відпочинком, команда 360 підготувала туристичний відеоролик. Гуцульщина зустріне туристів, як завжди, славно – смачною кухнею, історичними бувальщинами, неймовірною природою та карпатською магією. Туристам, які планують мандрівку, буде корисно дізнатися що? де? і за скільки? Крім того, любителі мандрів можуть заїхати і в сусідню Косівщину. Якщо ви там ніколи не Докладніше >>
Про це Руслана Лижичко написала на своїй сторінці у Фейсбук. “Вчора ми були на найвищій полонині. Це справжня полонина з автентичною хатою та живою ватрою. Про такий живий вогонь я лише читала в книжках. Традиція живого вогню пов’язана з пастушою традицією. “Вогонь є найстаршим, найбільше гідним пошани опікуном людини у пущах і пустках гірських. Тільки один раз у році Докладніше >>
Калуський район – живописний куточок Прикарпаття, розташований в північно-західній частині Івано-Франківської області, в зоні Передкарпатського передгір’я. На півночі його омивають бурхливі води Дністра, на сході та заході – плеса річок Луква і Болохівка. Головна водна артерія регіону – річка Лімниця, що визнана найчистішою в Європі. Надра району багаті на калійні руди, газ, торф, глини, суглинки, гіпс, пісок. Багатством та окрасою Калущини є ліси, які простягнулися через всю територію району. Докладніше >>
Богородчанський район утворений у 1939 році, розміщений на південному заході Івано-Франківської області та займає площу 799 квадратних кілометрів. Перша письмова згадка про Богородчани, які є районним центром, датована 1441 роком. Богородчанщина межує з Надвірнянським, Рожнятівським, Тисменицьким і Калуським районами, із Закарпатською областю. Рельєф району неоднорідний, поділяється на три ландшафтні зони: рівнинну, передгірську і гірську. Докладніше >>
Рогатинщина – це не тільки батьківщина Насті Лісовської, дружини Сулеймана Пишного, а й земля, багата на пам’ятки сакральної культури та сучасні туристичні атракції. Рогатин виник на місці поселення слов’янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. Докладніше >>
«Агресивна Кенія, простакувата Танзанія і норовливий Занзібар – тут треба вміти виживати. Унікальна флора та фауна, ВІЛ/СНІД, тероризм, жебрацтво, проституція, тотальна корупція… Тут вартує побувати, щоб знати собі ціну», – ділиться враженнями досвідчена івано-франківська мандрівниця Надя Черниш. Тож читайте, як далекий континент зустрів дівчину. І обережно: Африка – це вам не забавки! Докладніше >>
На Різдвяні свята на Прикарпатті перебували іноземні студенти – учасники проекту проекту Feel Ukraine «Відчуй Україну» від AIESEC, які мандрують Західною Україною, знайомляться з її культурою, архітектурою, фотографують, знімають відео, пишуть блоги, в яких передають свої враження від побаченого і почутого. Проект підтримало Управління молоді і спорту Івано-Франківської облдержадміністрації. Докладніше >>
У кожного власний шлях до духовного катарсису. Іван Максилевич долав цю дорогу спершу велосипедом, а потім на своїх двох. 3000 км за 25 днів з невпинною молитвою на вустах. Вісім ночей на Афоні відкрили чоловікові істину людського життя, про яку варто розповісти. Докладніше >>
Богдан та Жанна Волосянки з Івано-Франківська у складі української делегації побували на робочій конференції та на відпочинку в іспанській Валенсії. Своїми враженнями від цього портового міста на березі Середземного моря, що за чотири години польоту від Києва, вони поділилися і з читачами «Галицького кореспондента». Докладніше >>
Світлина в нашому хостелі нагадала мені про перші дні знайомства з Івано-Франківськом. Ще тоді Тарас Прохасько звернув нашу увагу на те, що це місто ніби розходиться колами, як вода від кинутого в неї каменя. Дивно було уявляти, гуляючи парком Міцкевича, що кілька століть тому Станиславів закінчувався саме на цьому місці. А тепер це одна з центральних площ, за кількасот метрів вже починається Вічевий майдан, з іншого боку – площа Ринок. Докладніше >>
Ростислав Кудлак з дружиною Оксаною та дочками Лізою і Еммою проживають у містечку Вармонд, яке межує з Лейденом. У Вармонді близько 5 тис. мешканців. Містечко красиве. Є озеро, острів, пляж, дві церкви, старі садиби. За містом можна побачити фазанів, зайців, лисиць, качок… На полях пасуться корови, вівці. На ніч їх ніхто не забирає додому. На поле приїжджає трактор, вивантажують бідони, доїльний апарат і доять корів на місці… Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного