Одна сім’я взяла собі за звичку щодня читати по одній сторінці Біблії. Читання займало всього дві – три хвилини з 24 годин, виділених нам Богом, в одній добі. Непомітно для себе, швидко прочитали Старий Завіт і почали Новий. Докладніше >>

Одна сім’я взяла собі за звичку щодня читати по одній сторінці Біблії. Читання займало всього дві – три хвилини з 24 годин, виділених нам Богом, в одній добі. Непомітно для себе, швидко прочитали Старий Завіт і почали Новий. Докладніше >>
Якось син відомого архітектора запитав у батька: – Тату, як правильно розкласти пріоритети? – А чому питаєш? – Бо є багато людей, які не є щасливі: одні бідні, іншим важко жити фізично чи морально, ще комусь, як він вважає, не щастить в житті. Мені здається, що вони мало працюють і тому нічого не вдається. Як Докладніше >>
Помер молодий чоловік. Всі тужили за ним. Комусь він був сином чи братом, комусь чоловіком і татом, ще комусь другом чи ворогом. Але не зважаючи на його поведінку, всі молилися за нього, щоб душа пішла до Неба. Одного разу, чоловік приснився своїй сестрі. Докладніше >>
У пеклі активно друкували гроші. Різні види валют на землю передавали через наявну у місці грішників каналізацію. Одним людям гроші смерділи, іншим – видавалися солодкими, затребуваними, тому й ловили їх з великою охотою. Але так робили не всі. Були такі, що з легкістю прощалися з купюрами і називали цю дію милостинею. Докладніше >>
У вівторок, 5 липня, в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці прикарпатська письменниця Юлія Головчин презентувала дві книги – «Притчі» Докладніше >>
Один чоловік робив красиві речі із золота та срібла. Кожна створена ним прикраса дуже цінувалася, бо виглядала дивовижно. Сережки, браслети, хрестики, колечка, ланцюжки – все це в нього довго не затримувалося. Якось умільцю запропонували оздобити щойно збудовану церкву. – Ви майстер хороший, бачив ваші вироби. Хотів би, щоб ви приклали свої руки і до нашого Докладніше >>
Війна настільки вже стала частиною життя, що, здається, я вже не пам’ятаю як бути без неї. Інколи ловлю себе на думці, що стала гостро реагувати на небажання людей включатися у сьогоднішні події. Можливо, я просто втомилася? Намагаюся знаходити сили в тому, що завжди надихало й допомагало, але бачу, що їх і там вже немає. Знаю,
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного