Головна » Новини » Життя » Війна » “Турбота про підлеглих — один з його пріоритетів”: як 21-річний поет з Богородчанщини командує артилерійською батареєю на фронті
“Турбота про підлеглих — один з його пріоритетів”: як 21-річний поет з Богородчанщини командує артилерійською батареєю на фронті
Жагу до поезії Олександр відчув у юнацтві, а керувати вогнем артилерії навчився у Національної академії Сухопутних військ ЗСУ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Зараз він — офіцер-артилеріст 21 окремої механізованої бригади Збройних сил України.
“Військову професію я обрав після дев’ятого класу, коли поступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, — розповідає офіцер. — По закінченню поступив до академії на факультет ракетних військ і артилерії. Саме там я відчув всю сувору математичну красу артилерійської науки, яку я вважаю справжнім мистецтвом”.
Артилерія стала для Олександра військовою професією, а завдяки своєму літературному хобі з’явився позивний “Поет”.
У розмові відчувається, що він закоханий у свою справу — може годинами розповідати, як користуватися артилерійською бусоллю, як впливає зношення стволів на кут вертикального наведення і для чого у гаубиці передбачено роздільне заряджання.
Але бойова робота старшого офіцера на батареї САУ передбачає не лише розмови.
“В сучасній війні артилерія є головною ударною силою. Від того, наскільки фахово я працюю, залежить не лише виконання бойового завдання, але й успіх усіх військ в нашому секторі. І мені дуже подобається бачити успішні результати моєї роботи і моїх розрахунків”.
Олександр особливо пишається одним зі своїх епізодів, коли одним влучним пострілом йому вдалося уразити одразу дві одиниці бронетехніки ворога.
Командування бригади високо цінує таланти молодого офіцера. Нещодавно він був призначений на нову посаду.
Тепер Олександр — командир артилерійської батареї, в його підпорядкуванні декілька гаубиць. Солдати та сержанти дуже схвально відгукуються про свого командира: кажуть, турбота про підлеглих — один з його пріоритетів.
А нещодавно лейтенант з позивним “Поет” отримав несподіваний подарунок. Волонтери зі шведської організації Blågula Styrkorna (“Синьо-жовті сили”) прочитали розповідь про Поета на сторінці бригади і вирішили зробити йому подарунок — пікап підвищеної прохідності. Члени організації зібрали кошти, привезли машину зі Швеції і вручили її Олександру разом зі шведським прапором з автографами усіх, хто долучився до цього збору.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює