Кожне дерево – як символ захисника, що загинув на війні.
60 сакур висадили в Бурштині у пам’ять про загиблих Героїв їх рідні та близькі. Про це інформують на сторінці Бурштинської міської ради, передає “Галицький кореспондент”.
На знак подяки Героям за їхню відвагу на дерева пов’язали синьо-жовті стрічки, які підготував Сектор з ветеранської політики ВСЗН Бурштинської міської ради.
«Це місце має стати символічним — нагадувати всім нам про подвиг наших Героїв. Про те, якою ціною дається нам свобода. Про те, яку ціну платять воїни за наші мирні ранки та спокійні ночі. Вони любили свою країну понад усе та віддали життя за неї, тому вони достойні найвищого вшанування. Наш обов’язок пам’ятати та цінувати подвиг наших захисників і піклуватися про їхні родини», – зазначив міський голова Василь Андрієшин, який також взяв участь у висадженні сакур.
Створити Алею слави вирішили родини загиблих ще у минулому році під час спільних зустрічей з міською владою, заручившись при цьому підтримкою ДТЕК Бурштинської ТЕС. В ході довгої дискусії були запропоновані різні варіанти саджанців, але одноголосно вирішили садити саме сакури, які в подальшому можна буде доповнювати й іншими квітами чи декоративними кущами.
«Ми обрали саме сакури, оскільки це ніжне деревце – символ швидкоплинності, тендітності життя, це скорбота, і водночас – це відродження життя», – зауважила п. Катерина, дружина загиблого Героя Андрія Бойчука.
За словами заступника міського голови Володимира Чуйка, який керував процесом організації акції, разом з родинами вибрали і місце для розміщення Алеї – поблизу скверу Небесної Сотні, де незабаром запланували облаштувати Меморіал Героїв.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи