Станом на 1 вересня дитсадки відвідують 3868 дітей, батьки яких працюють або зараз на службі в ЗСУ та мають відповідні документи. А також 94 дитини з сімей ВПО. На сьогодні продовжуються роботи з облаштування і створення укриттів у Ліцеї №19, Узинській та Вовчинецькій гімназіях, садочках №14, №17, №21, №31.
До 1 жовтня всі заклади мають бути відкриті. За словами мера, чи пускати дітей в школу, нехай вирішують батьки. Хай школярі навчаються десь онлайн, десь мішано, а десь йдуть за парти.
“Також треба попрацювати з керівниками закладів, щоб організували цю роботу. Бо одні дуже добре підготувались, а інші не дуже. Де ще дооблаштовуються укриття, роботи треба пришвидшити.
А на минулій оперативці наголошував на важливості військово-патріотичного виховання для підростаючого покоління. Це завдання №1. Тож зараз активно проводяться уроки Захисту України в 10-11 класах. Для середньої освіти будуть діяти гуртки військово-патріотичного спрямування”, – підкреслює мер.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи