Станом на 1 вересня дитсадки відвідують 3868 дітей, батьки яких працюють або зараз на службі в ЗСУ та мають відповідні документи. А також 94 дитини з сімей ВПО. На сьогодні продовжуються роботи з облаштування і створення укриттів у Ліцеї №19, Узинській та Вовчинецькій гімназіях, садочках №14, №17, №21, №31.
До 1 жовтня всі заклади мають бути відкриті. За словами мера, чи пускати дітей в школу, нехай вирішують батьки. Хай школярі навчаються десь онлайн, десь мішано, а десь йдуть за парти.
“Також треба попрацювати з керівниками закладів, щоб організували цю роботу. Бо одні дуже добре підготувались, а інші не дуже. Де ще дооблаштовуються укриття, роботи треба пришвидшити.
А на минулій оперативці наголошував на важливості військово-патріотичного виховання для підростаючого покоління. Це завдання №1. Тож зараз активно проводяться уроки Захисту України в 10-11 класах. Для середньої освіти будуть діяти гуртки військово-патріотичного спрямування”, – підкреслює мер.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного