Валентина ВАСИЛЬЄВА: “Непрофесійність є бідою нашої держави”

  • Сьогодні як ніколи гостро стоїть питання професійності у всіх сферах нашого життя. Про те, як подолати цю біду та, зокрема, як стати професійним юристом, знайти своє покликання в юриспруденції, ми поговорили з керівником Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктором юридичних наук, професором Валентиною Антонівною ВАСИЛЬЄВОЮ.

    Валентино Антонівно, як ви обрали таку непросту для жінки професію юриста?

    Вибір був зроблений мною самостійно і досить рано. На відміну від молоді, яка не задумується про свою профорієнтацію, я визначилася з професією десь у 8-му класі. На той момент думки про юриспруденцію навіювали й ідеалістичні радянські фільми про слідчих. Та це, звісно, не єдина причина такого вибору. Першочергово до цього фаху підштовхувало моє внутрішнє загострене почуття справедливості та мислення категоріями об’єктивності.

    1

    Якими були ваші перші кроки у професії? Чи був присутній дисонанс між практикою і теорією на початку роботи?

    Завдяки відмінному навчанню на юридичному факультеті Львівського університету мене одразу направили на роботу в адвокатуру, а саме – в колегію адвокатів на Волині. Ще під час навчання я бачила свою роботу не вузькоспеціалізованою, прагнула широкого застосування своїх знань. Категорично не погоджуюся з висловами на роботі на кшталт “Забудьте все, чому вас вчили у вузі”.

    На початках для мене в роботі теж була помітна різниця між теорією і практикою, але це тривало недовго. Думаю, це було пов’язано тільки з тим, що від загальних норм, з якими я була знайома з навчання, в роботі довелося, так би мовити, “зариватись” у підзаконні акти. Тому сьогодні в роботі інституту намагаюся поєднувати дві складові навчання: практичну і наукову. Це два крила студента, це два вектори у навчанні, які мають розвиватись паралельно.

    Як ви в роботі зі студентами поєднуєте наукову і практичну складові навчання?

    Сьогодні, крім науково-теоретичної складової, існують і цікаві практичні проекти для наших студентів. Базовою є “Юридична клініка” нашого інституту, яка приймає людей з малозахищених верств населення. Це база для практики студентів, які безкоштовно надають усні консультації та готують первинну документацію. За кожним охочим попрактикуватись студентом закріплюється викладач, який консультує і допомагає.

    Також існує проект, організований спільно із “Західноукраїнською правничою фундацією”, де працюють і наші випускники. Проводять майстер-класи з моделювання судових процесів. Тобто студентам роздається фабула справи з розподілом ролей для кожного з них: хто суддя, хто адвокат. У свою чергу, студенти готують виступи, процесуальні документи тощо. Завдяки цьому, так би мовити, театральному суду студенти набувають практичних навиків. Адвокати-практики діляться зі студентами своїм досвідом роботи. Тому усталена суспільна думка про те, що в навчальних закладах дають тільки теоретичні знання, не про нас.

    Чи співпрацюєте зі своїми випускниками?

    Дякую за таке запитання. Мені приємно розповідати про те, що випускники Юридичного інституту знайшли себе в різних сферах. Я переконана, що професія юриста не є вузькопрофільною. Ця професія є світоглядною та різновекторною, адже навіть якщо вона не є основною, то завжди допомагає основній спеціальності. Бо професія юриста – це особливе мислення. Ті знання про динаміку суспільних відносин, які дає ця професія, допомагають у кожній галузі життя. Юристів у суспільстві багато не буває. Адже ця освіта може бути субсидіарною.

    Наші випускники реалізувалися в управлінні, бізнесі, викладанні, у науковій діяльності і, звичайно, у фахових напрямках. Приємно, що випускники пам’ятають Юридичний інститут, пишаються навчанням у ньому, а тому хочуть максимально підтримати рідний навчальний заклад. Зокрема, це стосується керуючого партнера компанії “Moris group” Андрія Романчука, меценатська допомога якого є підтримкою для інституту. Меценатство як інституція  заслуговує на процвітання і розвиток на теренах як Івано-Франківщини зокрема, так і України загалом.

    Відкрию секрет: зараз є задум створення клубу випускників Юридичного інституту. Також в інституті діє “Школа кар’єрного росту юриста”, в якій студенти випускних курсів мають змогу прослухати лекції від висококваліфікованих юристів, присвячені порядку створення та діяльності юридичних фірм.

    Повертаючись до теми юридичної практики, вам як цивілісту з якими галузями права було цікаво працювати, а з якими важко?

    Я практично не працювала з кримінальним правом. Цікавим є трудове право. Натомість психологічно важкими є сімейні справи, адже тут зачіпаються зазвичай і питання дітей. Приказка “Від любові до ненависті – один крок” у таких справах дуже влучна. Важко дивитись, як те, що було створено в любові (тобто діти, сімейне гніздо), доводиться розділяти в ненависті. Сьогодні в Україні тільки починає приживатися інститут шлюбних договорів. Цей процес нелегкий, адже наше населення через особливості менталітету ще не готове до цього.

    Також цікавими є корпоративне право, міжнародне приватне право.

    Окрім керівництва інститутом та юридичної діяльності, ви ще й автор наукових праць. На чому зараз сконцентрована ваша наукова діяльність?

    Нещодавно інститут реалізував спільний проект з австрійським науково-дослідним інститутом з корпоративного права. Його результатом стала перша в Україні книга такого роду. Адже співавторство належить австрійським і українським науковцям. Також цьогоріч вийшла монографія “Договір як універсальна форма правового регулювання”, яка була спільно напрацьована з викладачами різних кафедр. У такій формі монографія також є першою в Україні. Ці праці не можна відносити до підручників і посібників, адже це глибокі наукові дослідження.

    Також зараз триває робота над монографією щодо корпоративного права, яка вийде наступного року. Адже у нас діє єдина в країні лабораторія з дослідження проблем корпоративного права, яка працює вже з 2002 року. Також активною є співпраця з великою кількістю юридичних навчальних закладів по всій країні.

    Для керівника, напевно, важливо, щоб очолюваний ним колектив був єдиною командою. Як з цим в Юридичному інституті?

    Не злукавлю, якщо скажу, що наш викладацький колектив є дійсно командою, незважаючи на різні вікові категорії. Багато сьогоднішніх викладачів знайомі мені ще з часів їхнього студентства в нашому інституті. Наші працівники – це в міру амбітні, активні люди з високим науково-педагогічним потенціалом, яким все до снаги. Колектив Юридичного інституту є одним злагодженим механізмом, в якому всі відповідально ставляться до роботи.

    Які, на вашу думку, якості допомагають керівнику, а які на керівній посаді заважають?

    Для ефективного управління необхідними є такі риси, як справедливість, об’єктивність та системність мислення. Безумовно, важливими також є досвід і професійність, адже кожен має займатися своєю справою. Непрофесійність є бідою нашої держави. Я переконана, що не має бути на керівних посадах випадкових людей. Будь-який керівник має знати процес роботи, так би мовити, зсередини.

    Сьогодні чимало осіб вважають, що можуть займати найвищі посади у державі, не володіючи при цьому об’єктивним усвідомленням і оцінкою своїх здібностей.

    Як керівнику втримати субординацію в колективі, якщо співпраця триває роками і з’являються дружні стосунки з підлеглими?

    Керівник має перебувати на посаді, допоки не відчує, що його підлеглі працюють продуктивніше і далі, ніж він сам. Я не сприймаю такого поняття, як “любити керівника”, керівника мають поважати. З деякими співробітниками у мене склалися, швидше, партнерські відносини, а не стосунки підпорядкування. Вважаю, що виконавська дисципліна в колективі повинна базуватися на повазі до керівника.

    Роботи дуже багато, а як ви відпочиваєте? Можливо, у вас є якесь хобі?

    Полюбляю квіти і цікавлюся дизайном інтер’єру. Постійно намагаюсь привнести в оселю якісь дизайнерські зміни. У внутрішньому інтер’єрі подобаються етнічні мотиви. Заодно цікавлюся ландшафтним дизайном. Це важко не помітити навіть на території інституту (при вході з вул. Шевченка на території облаштований затишний сквер з великою кількістю квітів і дерев – авт.). Жіноча рука в інституті відчутна (сміється).

    Валентино Антонівно, що ви порадите молодим юристам-початківцям, а також тим, хто тільки планує обрати цю професію? Адже кажуть, що юрист це не професія, а покликання.

    Юридична освіта ніколи не буде для людини зайвою. Навіть якщо випускник не бажатиме працювати за спеціальністю, ця освіта не стане на заваді, а тільки допоможе легше опанувати якісь нові професії. У свою чергу, молодим юристам пораджу не ставитися легковажно до навчання. Якісна освіта допоможе отримати хорошу роботу. Бажаю з користю використовувати свій час.

    Розмовляла Ольга НИЧАЙ

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!